Мислення й мова

Отже, мислення нерозривно пов’язане з мовою. Мислення без мови неможливе, вони виникають і розвиваються одночасно. Абстрактне мислення – це мовне, словесне мислення. Мова, згідно з К. Марксом – це безпосередня дійсність думки. Поза мисленням немає мови, як і навпаки – поза мовою немає мислення. Вони перебувають в органічній єдності.

Призначення мови полягає в тому, що вона є засобом набуття й закріплення знань, їх збереження та передачі іншим людям. І саме мова як звукова матеріальна оболонка думки дає можливість для спеціального аналізу мислення в логіці.

Єдність мислення та мови не виключає істотних відмінностей між ними. Мислення має загальнолюдський характер, його закони незалежні від мови. Мов же на Землі багато – близько 8 тисяч, і кожна з них має свою структуру побудови, свою граматику. Наприклад, за природою однієї з найдавніших мов світу, баскської, простісінький вислів “я прошу тебе” буде: “у проханні ти маєшся мною”; “я побачу це” – “побачення заради це маю я”. Незважаючи на такі відмінності, єдність мислення зумовлює певну єдність у структурі всіх мов. Саме логіка якраз й вивчає цю структуру мислення, що виражається через мову. Якими методами вона це робить? Для з’ясування цього розкриємо зміст понять природних та штучних мов.

Природні, або національні, мови – звукові (мова), а потім і графічні (письмо) інформаційні знакові системи, що історично склалися в суспільстві.

Природні мови відрізняються багатими виразовими можливостями й універсальними можливостями охоплення найрізноманітніших сфер життя.

Штучні мови – допоміжні знакові системи, які спеціально створюють на базі природних мов для точної та економної передачі наукової та іншої інформації. Вони конструюються не власними засобами, а за допомогою іншої, як правило, природної або створеної раніше штучної мови. Мова, що виступає засобом створення або вивчення іншої мови, називається метамовою, а мова, що створюється – мовою-об’єктом. Метамова при цьому повинна мати багатіші порівняно з мовою-об’єктом виразові можливості.

Штучні мови широко використовуються в сучасній науці й техніці: хімії, математиці, теоретичній фізиці, обчислювальній техніці, кібернетиці тощо. Щодо їх застосування в логіці, то тут можна виділити дві мови. Одна з них, зараз ми її розглядати не будемо, називається мовою логіки висловлювань. Вона аналізує судження з погляду істинності логічних зв’язків, відволікаючись від внутрішньої структури судження.

Але нас поки що цікавить не абсолютна істинність того чи іншого висловлювання, а внутрішня логічність його структури. Для цього використовується інша мова логіки, яка називається мовою логіки предикатів.

Ця мова застосовується для того, щоб абстрагуватися від смислу сказаного й зосередитися тільки на логічній структурі. Використовуючи лише природну мову, це зробити досить важко, люди, як правило, не можуть абстрагуватися від смислу висловлювань, використовуваних ними в процесах мислення або спілкування з іншими людьми. Тому з цією метою в логіці створюються штучні мови, що називаються формалізованими, зокрема мова логіки предикатів.

Формалізовані мови – спеціально створені мови, де вислови природної мови замінюються на спеціальні символи, за якими закріплюється певне значення.

Що ж конкретно й на які символи замінюється у формалізованих мовах? У нашій природній мові можна виділити логічні та нелогічні терміни. Логічні – зазвичай висловлюють за допомогою таких слів і словосполучень: “будь-який”, “деякий”, “є”, “невірно, що…”, “якщо.., то…”, “…та…”, “…або…” тощо. Вони й визначають структуру мови.

У нелогічних термінах фіксується вся інформація, яка передається у висловлюванні.

Структура висловлювання безпосередньо пов’язана з поняттям логічної форми, що згадується у визначенні логіки як науки. Тому зараз перейдемо до цього питання.