Загальна характеристика злочинів проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст.. 289 ККУ)

Транспортні злочини - суспільно небезпечні діяння, що посягають на безпеку руху та експлуатації всіх видів механічного транспорту, а також магістрального трубопровідного транспорту.
Враховується тяжкість злочину, вид транспорту.
злочини, які вчиняються на залізничному, водному чи повітряному транспорті (276-285 КК),
на автомобільному і міському електротранспорті (286-290 КК).
порушення чинних на транспорті правил та пошкодження магістральних трубопроводів (291, 292 КК).
Об'єкти залежать від:
видів транспорту, якими можуть вчинятися ці злочини,
від характеру об'єктивної сторони та кваліфікуючих обставин.
злочини вчинені із застосуванням насильства або погроз, додатковий безпосередній об'єкт - життя і здоров'я особи.

Предмет: транспортні засоби, шляхи сполучення, споруди на них, транспортні комунікації, вокзали, засоби зв'язку, сигналізації, автоматизації, що забезпечують безпеку руху транспортних засобів.
Об'єктивна сторона:
- злочини з матеріальним складом, містить у собі діяння, наслідки і причинний зв'язок між ними.
- з формальним.
- вчинені лише шляхом дії, виражається в порушенні певних правил.
Обов'язковою ознакою злочинів з матеріальним складом є наслідки:
загибель однієї чи кількох осіб, тяжкі, середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також велика матеріальна
шкода, інші тяжкі наслідки.
створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків.
причинний зв'язок між діянням і наслідками, що наступили (призначаються експертизи).

За справами цієї категорії для його встановлення
Суб'єктивна сторона: злочини з формальним складом вчинюються з прямим умислом. У злочинах з матеріальним складом необхідно встановлювати психічне ставлення особи до діяння і його наслідків.
Суб'єктом транспортних злочинів є особа, яка досягла 16-річного віку.
Лише за пошкодження шляхів сполучення та транспортних засобів (ст.277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278), а також за незаконне заволодіння транспортним засобом (ч.2,З ст.289) відповідальність настає з 14-річного віку. Деякі транспортні злочини може вчиняти лише працівник транспорту, тобто спеціальний суб'єкт

Незаконне заволодіння транспортним засобом Стаття складається з чотирьох частин (перші три є заборонювальними нормами, а четверта - заохочувальною) та примітки. Родовим об'єктом злочину є безпека руху або експлуатації транспорту. Безпосередній об'єкт злочину - контрольоване використання транспортних засобів, перелічених у примітці до ст. 286 КК. Додатковим необхідним або факультативним безпосереднім об'єктом злочину, залежно від конкретного способу вчинення цього злочину, можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, інші блага. Предметом злочину, згідно з приміткою до ст. 286 КК, є транспортні засоби.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 289 КК) полягає в незаконному заволодінні транспортним засобом.

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 289 КК під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їхній волі. Заволодіння може здійснюватися таємно або відкрито, через обман чи зловживання довірою, угоном або захопленням транспортного засобу тощо.

Цей злочин відмежовується від злочинів проти власності, що

вчиняються з корисливих мотивів, насамперед, родовим об'єктом посягання, предметом злочину, специфікою об'єктивної та суб'єктивної сторін, зокрема особливостями мотивації злочину.

Злочин є закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху такого засобу, - з моменту встановлення контролю над ним (абз. 2 п. 15 названої Постанови). Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу запустити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно розглядати як замах на вчинення злочину (не є незаконним заволодіння транспортним засобом у стані крайньої необхідності, наприклад, для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, приборкати стихійне лихо, усунути іншу небезпеку, яка загрожує людям, інтересам суспільства чи держави).

Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка не має права на користування транспортним засобом, щодо якого здійснюється незаконне заволодіння, і на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку (ч. 1 ст. 289 КК) чи 14-річного віку (ч. 2 і 3 ст. 289 КК). Суб'єктами цього злочину не можуть бути: а) особи, які є співвласниками або законними користувачами транспортного засобу; б) працівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, котрі без належного дозволу здійснили поїздку на закріпленому за ними транспортному засобі; в) службові особи, наділені повноваженнями щодо використання чи експлуатації транспортних засобів.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Заволодіння може відбуватися з будь-якою метою - для викрадення транспортного засобу, для доставки вантажу, для того, щоб доїхати до певного місця, або навіть покататися тощо.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 289 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства; 4) із проникненням у приміщення чи інше сховище; 5) із завдання значної матеріальної шкоди потерпілому.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 289 КК) є вчинення його: 1) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства; 2) організованою групою; 3) із завданням великої матеріальної шкоди.

Частина 4 ст. 289 КК передбачає заохочувальну норму, відповідно до якої звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

Дії винного щодо заволодіння транспортним засобом, поєднані з позбавленням життя потерпілого, треба кваліфікувати залежно від спрямованості умислу. Якщо при цьому наявні корисливі мотиви щодо заволодіння транспортним засобом, такі дії належить кваліфікувати за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, а за їх відсутності - за іншими ознаками ст. 115 КК. Вбивство з метою полегшення заволодіння транспортним засобом для пересування необхідно кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115 і ч. 3 ст. 289 КК.