Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Усне і писемне спілкування. Функціональний стиль мовлення





Природа та організація стилів мови і мовлення вели­кою мірою залежить від того, в якій формі відбувається спілкування: усній чи писемній. Ці форми значною мі­рою визначають хід мисленнєвого процесу, плин кому­нікації, добір елементів мовного коду.




Засоби мовного коду в комунікації


Складові комунікації, пов'язані з риторикою мовлення


 

Відмінності усного і писемного спілкування.Най­важливіші особливості цих двох форм спілкування по­дано у табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Відмінності усного і писемного спілкування

Усне   Писемне  
Первинне   Вторинне  
Монологічне, діалогічне, полілогічне   Монологічне  
Відбувається з урахуванням конкретних адресатів у конкретній ситуації   Найчастіше — з невизначеним адресатом, без урахування ситуації  
Спонтанне (часто)   Попередньо обдумане  
Живе, без старанного добору фактів і мовного оформлення   Старанний добір фактів та їх мовне оформлення  
Паралінгвальні засоби, інтонація   Відсутність цих засобів  
Імпровізоване   Повний і ґрунтовний виклад думок (як правило)  
Чітко індивідуалізоване   Поглиблена робота над словом і текстом  
Емоційне й експресивне   Редагування думок і форми їх вираження  
Повтори, еліпсиси, перебивання, повернення до вже сказаного тощо   Самоаналіз написаного, можливість багаторазового переписування і редагування, шліфування думок  
Короткотривале в часі   Можливість повернення і перечитування  
Дискурсні особливості   Текстові характеристики  

Прагматичні особливості усного мовлення, які від­різняють його від писемного, — безпосередня наяв­ність адресата, включешсть елементів контексту і си­туації в спілкування, тенденція до експресивності, емоційності (наявність афективності) — спричиняють мовні особливості: емфатичну інтонацію, міміку, жес­ти, темп і ритм мовлення. Використовуються прийоми уповільненої, роздільної вимови; в інтонації провідну роль найчастіше відіграють тривалість звуків, розтягу­вання (ма-а-а-ленький шматочок//, жа-а-а-хлива пого­да/ /). Роль інтонації визначальна: вона може надавати повідомленню протилежного значення: (він такий ро-зу-у-мний!).


Частим прийомом посилення є повторення одних і тих самих або синонімічних одиниць: Небо було синє-синє; Це нічого не вирішує/'/'Розумієш/'ні-чо-го!

Серед продуктивних моделей, що реалізують експре­сивні наміри мовця, поширеними є вигуки-дієслова: Він трах-бах і все поламав; Я кажу/«розріж» //Вона/чик/і готово. Значну експресивність мають характерні для ус­ного мовлення предикативи оцінки: Ну, ти взагалі!; Чо­боти/нікуди//тиснуть і розлітаються. Вагома роль часток в усному мовленні — 12,6 %; у науковому стилі кодифікованої літературної мови — 1,6 %.

Просодичні, невербальні та синтаксичні засоби в ус­ному мовленні перебирають на себе роль інструменту­вання висловлювання: модальність виражена не сло­вом, а висловлюванням.

В усному мовленні контекст і ситуація впливають на значення цілого повідомлення і семантику кожної окре­мої одиниці. Безпосередня дійсність спілкування «вплавлена» в мовну тканину, кожне слово «пахне» контекстами, в котрих воно жило, всі слова і форми «населені» інтенціями.

Найважливіші форми і жанри усного спілкування — діалог, монолог, полілог, бесіда, дискусія, диспут, супе­речка, розповідь, переказування, звіт, доповідь; писем­ного — переказ, опис, роздум, ділові папери, газетні жанри, план, тези, конспект, реферат, художні твори.

Функціональний стиль мовлення. Форми спілкуван­ня разом з екстралінгвістичними чинниками (мета, зав­дання, стратегія, тактика спілкування тощо), які його супроводжують, є основою функціональнихістилів.

Функціональний стиль мовлення — різновид літературної мови, який ґрунтується на різних типах мислення (побутовому, науково­му, публіцистичному, естетичному тощо) і характеризується сукуп­ністю мовних засобів, що відповідають цим типам мислення, а та­кож принципами і прийомами добору елементів мовного коду учасниками спілкування залежно від змісту, контексту та ситуації, в яких вони перебувають.

Функціональні стилі — відкриті різновиди мовного коду; між ними існує взаємодія, взаємовплив. Сукуп­ність функціональних стилів становить стилістичну систему мови.

У сучасних мовах найчастіше виділяють такі стилі: — розмовно-побутовий. Використовується в щоден­ному спілкуванні та віддзеркалює побутовий тип мис­лення (так званий «здоровий глузд»). У ньому перева-




Засоби мовного коду в комунікації


Складові комунікації, пов'язані з риторикою мовлення


жають форми усного діалогічного мовлення, використо­вуються різноманітні невербальні й паралінгвістичні засоби. Характеризується вживанням розмовно-побуто­вої, іноді некодифікованої лексики. У його межах ак­тивно функціонують емоційно-експресивні засоби мови (частки, вигуки, форми суб'єктивної оцінки тощо). Одиниці та категорії розмовно-побутового функціо­нального стилю можуть використовуватись у худож­ньо-белетристичному функціональному стилі як засоби стилізації;

— науковий. Ним створюються наукові праці, мета яких нагромаджувати знання, досвід у галузі науки, тех­ніки, встановлювати закономірності розвитку явищ, процесів. Віддзеркалює творчий, пошуковий тип мис­лення. Характеризується вживанням термінів та роз­криттям їхнього змісту, специфічною побудовою тексту, в якому переважають логічні, причиново-наслідкові від­ношення між конструкціями. Науковий функціональ­ний стиль має підстилі: науково-технічний, науково-по­пулярний, науково-навчальний тощо;

— офіційно-діловий. Це стиль ділових документів: міжнародних договорів, юридичних законів, урядових постанов, указів, статутів, службового листування, діловодства тощо. У ньому втілюється інформативно-піз­навальний тип мислення. Йому притаманні конкрет­ність, лаконічність формулювань, чіткий виклад реко­мендацій, прохань; у цьому стилі використовуються ус­талені звороти, офіційні формули звертання, віддієслівні іменники у складі іменних конструкцій, інфінітивні конструкції, речення з дієприслівниковими та дієприк­метниковими зворотами, форми на -но, -то та ін.;

— публіцистичний. Виконує функцію формування масової свідомості, впливу на неї через добір інформа­ції. У ньому втілюється емоційний тип мислення. Йому властиві мовні форми експресивності та емоційності, залучення елементів інших функціональних стилів для досягнення публіцистичного ефекту;

— художньо-белетристичний. У ньому втілюється естетичний тип мислення та естетична функція мови. Комунікативна, інформативно-пізнавальна, експресив­на, емотивна функції мови підпорядковані естетичній функції. У ньому використовуються мовні засоби всіх інших функціональних стилів; значну роль виконують індивідуально-авторські засоби мовної виразності, пе­реносно-образне вживання слів, експресивні одиниці


всіх мовних рівнів, що забезпечують емоційно-образ­ний вплив на читача;

— конфесійний. Покликаний забезпечити спілку­вання людей у релігійній сфері, потреби віри. Має свої канони, стильові домінанти, вибирає із синонімічних рядів етнічної мови одиниці піднесеного урочистого звучання.

Виокремлення функціональних стилів мовлення (спілкування) пов'язане із взаємодією лінгвального і позалінгвального чинників, оскільки стилі формуються внаслідок вживання мовного коду мовцем у конкретних мовленнєвих актах під впливом певних екстралінгваль-них чинників, тематики спілкування, а також контекс­ту і ситуації, у межах якої це спілкування відбувається. Контекст і ситуацію спілкування називають сферами спілкування і пов'язують із специфікою комунікації в різних сферах діяльності.

Функціональні стилі взаємодіють між собою. Най­більше це стосується художнього, публіцистичного і розмовного стилів. Замкнутішими, стійкішими є офі­ційно-діловий, науковий, конфесійний стилі. Публі­цистичний стиль використовує одиниці офіційно-діло­вого, наукового стилів.

Отже, функціональні стилі — це різновиди мовного коду і одночасно комунікації. Вони акумулюють най­важливіші складові процесів комунікації: тематику спілкування, пов'язану з узагальненими типами мис­лення людей, різноманітні лінгвальні й позалінгвальні чинники тощо.








Date: 2015-07-22; view: 392; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.006 sec.) - Пожаловаться на публикацию