Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Дискурс як процес і найзагальніша категорія організації мовного коду в спілкуванні





Термін «дискурс» використовується у різних зна­ченнях, що дає змогу вченим стверджувати про «розми­тість» його поняттєвих меж. Зокрема, поняття дискур­су асоціюється з усіма виявами комунікації в суспільст­ві (комунікативний дискурс, мовний, вербальний, невербальний, сучасні дискурсивні практики, дискурс мовчання), комунікацією у межах окремих каналів (ві­зуальний, слуховий, тактильний), виявом правил спіл­кування, способів викладу та втілення прагматичної мети мовців (етикетний, лайливий, дидактичний). Дис­курс визначають також як носія різних типів інформації в комунікації: раціональної (раціоналізму, об'єктивний, суб'єктивний, правди, істини, брехні); духовної віри, світобачення, поривань тощо (духовний, сакральний, релігійний, філософський, метафізичний, християн­ський, протестантський, православний, міфологічний, міфічний, апокаліптичний, символічний). Дехто з уче­них ототожнює дискурс із предметом дослідження різ­них наук (соціологічний, політологічний, філологіч­ний). У багатьох текстах дискурс сприймається як вияв культурної комунікації (дискурс культури, культур­ний, модернізму, постмодернізму), етнокультурних особливостей спілкування (міжкультурний, різномов­ний, іншокультурності), культурно-історичних особли­востей комунікації (дискурс Нового часу, Відроджен­ня). Соціальні, вікові та статеві характеристики учас­ників комунікації також ототожнюються з типами дис­курсу (політичний, влади, радянський, молодіжний, феміністичний, лейбористський, радикальний).

Поняття дискурсу часто асоціюється з типами та формами мовлення, принципами побудови повідомлен­ня, його риторикою (монологічний, діалогічний, нара-тивний, риторичний, іронічний тощо), характеристи­ками мовлення окремої людини і груп людей (особис-тісний, неповторний, колективістський, авторитар­ний). Розглядають дискурс і як функціональний стиль, різновид мовлення (усний, писемний, науковий, худо­жньо-белетристичний, діловий, літературний), різно­вид функціонального стилю, його реалізацію в різних сферах спілкування (юридичний, судовий, газетний, радіодискурс, кінодискурс, театральний, у сфері паб-


лік рілейшнз, рекламний, святковий); як жанр худож-ньої літератури (прозовий, ліричний, драматичний).

У лінгвістиці поняттєвий діапазон терміна «дискурс» теж широкий. У своїх лінгвістичних працях Т. ван Дейк подає дискурс як «розмиту» категорію. Інші вчені вказу­ють на його полісемію, навіть вбачають омонімічні роз­ходження окремих значень, оскільки ця категорія вжи­вається в різних науках з різним значенням. А сучасна українська лінгвістка Н. Сукаленко вважає, що цей тер­мін знаходиться між текстом, контекстом, функціональ­ним стилем, підмовою тощо.

Розмитість терміна «дискурс» зумовлена двома причи­нами: історією становлення, коли в семантичній «пам'яті» лексеми утримуються ознаки попередніх її вживань, і пев­ною невизначеністю місця поняття «дискурс» у системі іс­нуючих категорій та модусів вияву мови.

З огляду на різноманіття тлумачень поняття «дис­курс» можна визначити так:

Дискурс (франц. сіізсоигв — мовлення) — тип комунікативної діяль­ності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвальну), відбувається у межах кон­кретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників; синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, які визначаються конкрет­ним колом «форм життя», залежних від тематики спілкування, має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів.

Іншими словами, дискурс — це сукупність мовлен-нєво-мисленнєвих дій комунікантів, пов'язаних з піз­нанням, осмисленням і презентацією світу мовцем і осмисленням мовної картини світу адресанта слухачем (адресатом).

Роль дискурсів в організації засобів мовного коду є значною. Російський мовознавець М. Макаров порівняв значення поняття «дискурс» у сучасній комунікативній і когнітивній лінгвістиці зі значенням грошової одини­ці «євро» в об'єднаній Європі.

Отже, дискурс можна вважати одночасно живим процесом спілкування і найзагальнішою категорією міжособистісної інтеракції.








Date: 2015-07-22; view: 299; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.011 sec.) - Пожаловаться на публикацию