Процедура використання катетера

Розмір катетера Рекомендовано використовувати саму вузьку й м'яку трубку, що підходить у конкретному випадку. У рідких випадках необхідний катетер, більше, ніж СН 18, звичайно досить СН16 або 14. Розмір СН12 підходить для катетеризації пацієнтів чоловічої статі з гострою затримкою сили. У більшості пацієнтів краще зменшувати промивання сечового міхура, використовуючи катетер з балоном 5 мл., наповнений від 5 до 10 мл. рідини.

Зниження інфікування

Інфекція в катетеризованих пацієнтів проявляється лихоманкою, незвичайно мутною сечею, більше частими спазмами. Як тільки було ухвалене рішення про використання постійного катетера, необхідно починати прикладати всі зусилля для усунення проблем. Катетер необхідно вводити, використовуючи стерильну техніку. Після введення катетер необхідно закріпити, щоб запобігти уретральному розтягу.

Повинні докладатися всі зусилля, щоб дренажна система залишалася закритої. Будь-яке ушкодження в з'єднанні катетер-приймач може привести до розвитку інфекції. Інфекція в катетеризованих пацієнтів виражається в симптомах і ознаках пієлонефриту (температура вище 38,8С більше одного дня, зміни в психічному стані, гіпотензія), помутнінні сечі, більше частими спазмами.

Запобігання перехресного інфікування дуже важливо в контролі внутрілікарняних епідемій, пов'язаних з подібними інфекціями. Медичний персонал, що здійснює догляд, повинен ретельно мити руки до й після маніпуляцій з катетером пацієнта або приймачем. По можливості, пристрої, використовувані для спорожнювання приймача, повинні бути чистими й призначені для кожного пацієнта окремо.

Рисунок 1 – Катетеризація жінок та чоловіків

Катетери не повинні мінятися автоматично. Деякі лікарі рекомендують проводити моніторинг часу до закупорки сечового катетера, а катетер міняти безпосередньо перед очікуваною закупоркою. При такому підході одні пацієнти вимагають щотижневої заміни катетера, тоді як іншим катетер не потрібно міняти кілька тижнів. Такий підхід веде до більше рідких замін катетера, чим заміни за розкладом, і, як наслідок, до меншого травмування сечової системи й більше рідким інфекціям. Закупорений катетер, коли злив сечі припинений на час від чотирьох до восьми годин, природно, буде замінений. Деякі медики рекомендують міняти катетер з появою симптоматичної інфекції.

Кілька процедур, проведених для зниження ризику інфікування, виявилися безрезультатними. Приміром, застосування дизенфектантов у каналі й антибактеріальних уретральних змащень виявилося неефективним. Миття з милом під час купання досить для видалення забруднень. Профілактичні промивання сечового міхура з використанням антибіотиків, перекису водню або інших субстанцій також неефективні. Кінцевим результатом буде колонізація або інфікування більше стійкими мікроорганізмами.

Також рекомендують промивання розчином оцтової кислоти при частій закупорці катетера для пацієнтів, у яких немає негативної відповіді на збільшення обсягу рідини і окислювання сечі. Лікарські препарати, такі як системні антибіотики, уротропін і агенти, що окисляють, не виявили переваг у зниженні бактеріурії або інфекцій. Речовини, що додаються в приймач виявилися також неефективні. У таблиці 3 наведений посібник із запобігання катетеро-асоційованих інфекцій від Центра по Контролі й Запобіганню Зараження.

4. Ускладнення при роботі з катетером