Реферат. „Показання, протипоказання, алгоритм дії, можливі ускладнення, їх профілактика”

Виконала

Винник О.В.

Зміст

1. Використання сечових катетерів ……………………………………..3

2. Вибір катетера…………………………………..…………………….4

3. Процедура використання катетера………………………………..….6

4. Ускладнення при роботі з катетером ……………….……………......8

5. Профілактика захворювання ………………………………………...10

Література…………………………………………………….…………..….12

1. Використання сечових катетерів.

Уретральна катетерна система завжди складалася із трубки, введеної через уретру в сечовий міхур, і зі зливом у відкритий контейнер. Закрита катетерна система була розроблена в 1950-х і продовжує використовуватися дотепер. Бажано уникати використовувати сечові катетери, наскільки це можливо. Чиста періодична катетеризація, при необхідності, переважніше довгострокової катетеризації. У той час як дотримання чистоти при обігу з катетером відіграє важливу роль, звичайні процедури очищення перинеальної області й промивання або заміни катетера неефективні в усуненні бактеріурії.

Бактеріурія неминуча в пацієнтів, що вимагають тривалої катетеризації, але лікувати треба тільки симптоматичні інфекції. Інфекції звичайно мають полімікробну природу, і серйозно хворі пацієнти вимагають лікування двома антибіотиками. Пацієнти з ушкодженнями спинного мозку, а також, що використовують катетери, понад 10 років більшою мірою піддані раку сечового міхура й ниркових ускладнень; таким пацієнтам може бути призначене періодичне сканування нирок, цитологія й цистоскопія сечі.

Сечова катетеризація може викликати багато проблем. Альтернативні використанню катетерів способи повинні застосовуватися завжди, коли можливо. Дослідження показали, що бактеріурія розвивається протягом чотирьох днів при використанні відкритих катетерів, тоді як при використанні закритої системи цей строк становить 30 днів. Ускладнення при тривалій катетеризації включають хронічне запалення нирок, хронічний пієлонефрит, нирковокам’яна хвороба, сечокам’яна хвороба, симптоматичні інфекції сечових шляхів, які можуть приводити пієлонефриту, бактеріємії, сепсису й смерті.

На початковій стадії гострої затримки сечі варто використовувати постійний катетер, щоб сечовий міхур міг повернутися в нормальний тонус, необхідно видалити катетер і провести випробування спорожнювання через 10-14 днів. Хоча катетери часто використовуються в літніх пацієнтів, постійна катетеризація не є заміною гарному догляду доглядальниці у випадку пацієнтів у несвідомому стані. Оскільки навіть однократна катетеризація може викликати бактеріурію в, як мінімум, 20% пацієнтів, не рекомендується використовувати катетери для взяття проб сечі для діагностичних досліджень у пацієнтів, які здатні до самостійного сечовипускання. У жінок, які перенесли повну гістеректомію, навіть короткочасне використання сечових катетерів збільшує строки перебування в лікарні.

Періодична катетеризація переважніше постійної в деяких випадках дисфункції спорожнювання сечового міхура. Ця практика стала стандартної для пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку. При хірургічному лікуванні перелому шейки стегна в літніх пацієнтів спостерігалося більше швидке відновлення задовільного сечовипускання при використанні періодичної катетеризації кожні 6-8 годин у порівнянні з використанням постійних катетерів. Жінки, які перенесли гістеректомію, у яких використовувалася короткочасна катетеризація під час операції, мали більше низький рівень бактеріурії, чим ті, у яких застосовувалися постійні катетери.

У пацієнтів, що вимагають тривалої періодичної катетеризації, не спостерігалося різниці в рівнях колонізації або інфікування між використанням стерильних одноразових катетерів і чистою періодичною катетеризацією. Бактеріурія розвивалася в більшості пацієнтів протягом 2-3 тижнів. Регулярне очищення сечового каналу не дає ніяких переваг у запобіганні бактеріурії або інфекцій сечових шляхів у пацієнтів, що піддається чистої періодичної катетеризації.

2. Вибір катетера

Зовнішні катетери

Використання зовнішнього катетера показано в пацієнтів чоловічої статі в несвідомому стані, у яких немає затримки сечі. У таких випадках зовнішні катетери зручніше й рідше викликають бактеріурію, чим постійні катетери. При використанні зовнішніх катетерів звичайні поверхневі ушкодження, у той час як уретральний дивертикуліт і ішемія полового члена трапляються досить рідко. Щоб мінімізувати переривання сну й обмежити бактеріурію й інші ускладнення, варто використовувати зовнішні катетери вночі. Були також розроблені жіночі зовнішні катетери, але їхня безпека й ефективність не була встановлена.

Уретральні й надлобкові катетери

Надлобкові катетери рекомендуються деякими лікарями для короткочасного використання у випадках, коли катетер необхідний у гінекологічній, урологічній або іншій хірургії. Теоретично на черевній стінці мікробів менше, ніж у промежині, що знижує ризик інфікування. Іншою перевагою є можливість легкої заміни катетера. Надлобковий катетер може бути перетиснений для перевірки сечовипускання. Деякі пацієнти віддають перевагу надлобковому катетеру, тому що він не знижує самооцінки й сексуальної функції. Іншим пацієнтам подобається його зручність. Недоліками надлобкового катетера є поява целюліту, протікання катетера, поява гематоми в місці пункції, випадання через уретру й психологічний бар'єр перед введенням через черевну стінку.

Латексні й силіконові катетери

Силіконові катетери рекомендовані до короткочасного застосування після хірургічних втручань. У порівнянні з латексними катетерами силіконові викликають менше випадків уретриту й, можливо, звуження уретри. Однак, використання на тварин протягом шести тижнів і довше показало, що немає різниці в розвитку запальної реакції між цими двома видами катетерів. Через більш низьку вартість і схожі наслідки тривалого використання латексні катетери кращі для довгострокової катетеризації. Різниця в ціні стає менш значимою у пацієнтів, що не вимагають частої заміни катетера. Силіконові катетери варто використовувати в пацієнтів з алергією на латекс. Катетери, просочені різними субстанціями, не мають переваг при довгостроковому використанні. Просочені сріблом катетери, покриті антибіотиком катетери й катетери, що пройшли обробку електричним зарядом, можуть знижувати бактеріурію на кілька днів, але вони дорогі й не мають переваг при довгостроковій катетеризації. У деяких дослідженнях було показано, що просочені сріблом катетери пов'язані з більш частими випадками бактеріурії й підвищують ризик стафилококкової бактеріурії.