Виробничий пил. Класифікація. Методи визначення концентрації пилу та засоби захисту від його впливу на організм працюючих

За походженням:

· органічний: рослинний пил (деревний, бавовняний й ін.), тваринний (вовняний, кістяний й ін.), штучний органічний (пластмасовий й ін.).

· неорганічний пил: мінеральний (кварцовий, силікатний й ін.), металевий (залізний, алюмінієвий, бронзовий й ін.).

· змішаний

По формі: сферична, плоска, неправильна форма

По дисперсності пил поділяється на:

· Видимий пил (10мкм та більше)

· Мікроскопічний (10,00-0,25мкм)

· Ультрамікроскопічний (розмір менше 0,25мкм)видно лише через електронний мікроскоп

По дисперсності з допомогою монограми:

І дуже крупно дисперсна

ІІ крупно дисперсна

ІІІ мілко дисперсна

ІV середньо дисперсна

V дуже дрібнодисперсна

За ступенем дії на організм:

· Надзвичайно небезпечна;

· Високо небезпечна;

· Помірно небезпечна;

· Мало небезпечна.

Пил, який знаходиться у взвішеному стані, є дисперсною фазою, а повітря – дисперсним середовищем, яка являє собою дисперсну систему(аерозоль). Пил, який складається з твердих речовин-часток і знаходиться в осілому стані – аерогель.

Ступінь дисперсності чи розміри пилових часток визначають тривалість їхнього перебування в повітрі, а також глибину проникнення в дихальні шляхи. Пил в основному надходить усередину організму через органи дихання(бронхіт, пневмоконіоз, інтоксикація, алергія, пневмонія, рак легенів, туберкульоз). Частина пилу, що вдихається, затримується в дихальних шляхах, а інша частина надходить у легені.

Для контролю вмісту пилу в повітрі використовують:

Масовий метод полягає у визначенні маси пилу, що міститься в одиниця об'єму повітря;

коніметричний метод полягає у визначенні числа часточок пилу на одиниці площі поверхні(при відносно малому запиленні). З допомогою приладу – коні метра(ОУЭИС-1 та ін.);

фотоелектричний метод заснований на використанні фотоелемента;

електричний метод заснований на створенні електричного поля, у якому будуть знаходитися порошини обстежуваного приміщення.

Загальні засоби захисту від пилу:

Герметизація та механізація процесів з пилуватими речовинами;

Зволоження пилуватих матеріалів;

Переміщення сипучих матеріалів по трубам;

Улаштування вентиляції(місцева та загальна)

Боротьба з пиловиділенням має велике значення в забезпеченні здорових умов праці. Її здійснюють удосконалюванням технологічних процесів, що дозволяє виключити утворення пилу чи звести до мінімуму при їхньому винекнені. Використовують також пилоподавлення. Розповсюдженим є пилоподавлення розпиленою водою. Якщо пил погано змочується водою, то в неї додають змочувачі (сульфанол і ін.). У закритих ємностях пилоподавлення можна робити водяною парою.

Для видалення пилу застосовують вентиляцію. Місцева вентиляція в боротьбі з пилом є більш ефективної, чим загальна. Стіни і підлоги приміщень повинні бути гладкими для зручного видалення пилу.

Індивідуальними засобами захисту органів дихання є протигази і респіратори, шлеми та скафандри з подачею чистого повітря, органів зору - протипилові окуляри, шкірного покриву (від дратівного дії пилу) - спецодяг із щільної тканини.

Поряд з названими методами широко використовуються медико-профілактичні. До них відносяться медичні огляди працюючих, використання інгаляторіїв для профілактики і лікування верхніх дихальних шляхів, опромінення ультрафіолетовими променями в необхідній дозі, створення визначеного режиму і раціону харчування, дотримання особистої гігієни.