Основні функції заробітної плати

1. Відтворювальна – є витоком засобів для відтворення робочої сили.

2. Стимулююча – основна ланка активізації високоефективної праці. Встановлення безпосередньої залежності величини заробітної плати від кількості і якості праці кожного робітника, його трудового внеску.

3. Соціальна – забезпечення соціальної справедливості: рівної винагороди за рівну працю.

4. Регулююча – засіб перерозподілу робочої сили з урахуванням ринкових потреб.

В економічній системі, що заснована на ринкових відносинах, організація заробітної плати відбувається шляхом:

- державного регулювання;

- тарифно-договірного регулювання через укладання генеральної, галузевих, регіональних тарифних угод та колективного договору на рівні підприємства;

- визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо у трудовому колективі із використанням таких елементів, як тарифна система, нормування праці, форми і методи заробітної плати.

Тарифна система являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація заробітної плати залежно від складності і умов праці.

Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідники, кваліфікаційні довідники посадових керівників, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки, схеми посадових окладів.

Тарифно-кваліфікаційні довідники, об’єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників (ЄТКД) являють собою збірки нормативних актів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділ по виробництвом і видам робіт.

ЄТКД служить для тарифікації робіт, присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам, а також для формування програм по підготовці і підвищенню кваліфікації робітників.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики, які включені до ЄТКД, містять опис основних, найбільш поширених робіт по професіям робітників.

Кваліфікаційний довідник керівників, спеціалістів і службовців є нормативним документом, який вміщує загальногалузеві кваліфікаційні характеристики, в яких зазначаються посадові обов’язки, вимоги до знань, рівня і профілю підготовки керівників, спеціалістів і службовців.

Тарифні сітки являють собою систему кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність заробітної плати робітників від їх кваліфікації.

Кількість кваліфікаційних розрядів і коефіцієнтів визначається складністю виробництва і робіт, що виконуються. В даний час на більшості промислових підприємств використовується шестирозрядна тарифна сітка.

Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів тарифні ставки другого і наступних розрядів сітки вище від ставки першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого роз ярду завжди дорівнює одиниці.

Тарифні ставки першого розряду визначають мінімальну оплату праці робітників за виконання найпростіших робіт в одиницю робочого часу. Тому розрізняють годинну, денну і місячну тарифні ставки. Перехід від годинної ставки до денної та місячної здійснюється шляхом множення годинної ставки на кількість годин і днів.

Сутність нормування – визначити величину витрат живої праці на виконання певного виду робіт в конкретних техніко-організаційних умовах і встановити на цій підставі міру праці.

Норми праці можуть бути виражені рядом показників, в тому числі норми часу, виробітку обслуговування, чисельності, керівництва, нормованих завдань.

Форми і системи заробітної плати виступають, з одного боку, зв’язуючою ланкою між нормуванням праці і тарифною системою, і з іншого – засобом досягнення певних якісних показників. Ці елементи організації оплати праці є способами встановлення залежності величини заробітної плати від кількості, якості витрат праці та її результатів.

Вимірювачем затрат праці є робочий час і кількість коштовної продукції. Згідно з цим на підприємствах застосовуються дві форми заробітної плати – почасова і відрядна.

При почасовій формі оплати праці мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою, посадовим окладом за фактично відпрацьований час.

При відрядній формі мірою праці є вироблена робітником продукція (виконаний обсяг робіт), тому його заробіток прямо залежить від кількості і якості виробленої продукції і нараховується за кожну одиницю продукції, виходячи із встановленої відрядної націнки.

Почасова і відрядна форми заробітної плати мають ряд систем. Розрізняють три системи почасової форми: просту почасову, почасово-преміальну, з видачею нормованого завдання.

Відрядна форма заробітної плати має такі системи: пряму відрядну, непряму відрядну, відрядно-прогресивну, акордно-відрядну і відрядно-преміальну. Крім того, відрядна система може бути індивідуальною або колективною (бригадною) залежно від того, індивідуальними чи груповими показниками визначається заробіток працівника.

Складовою організації зарплати є преміювання. За сучасних умов значного розвитку набувають колективні форми стимулювання – участь у прибутках і преміювання. За сучасних умов значного розвитку набувають колективні форми стимулювання – участь у прибутках і преміювання за досягнення виробничих показників фірмою або її структурними підрозділами. Водночас все більшого поширення набуває система „оплати за знання”, при якій оплачується не лише виконувана робота. А й рівень професійних знань, якими володіє працівник.