Соціально-економічні наслідеи інфляції. Антиінфляційна політика

Інфляція, коли вона виходить за межі допустимого, має негативні наслідки для економіки. Знижується рівень реальних доходів населення, яке отримує фіксовані державою доходи (пенсіонери, студенти, інваліди, робітники держсектора, службовці). Знецінюються заощадження, знижується схильність населення до заощаджень, що спричиняє скорочення інвестиційної пропозиції, зменшується кількість робочих місць, посилюється диференціація населення за рівнем доходів тощо. Коли інфляція набула характеру неконтрольованої, то така інфляція руйнує ринкові механізми, ціни перестають виконувати свої функції.

У результаті усього комплексу внутрішніх (непродумане руйнування старих грошово-кредитної та фінансової систем і не зовсім вдале формування нових; непродумане руйнування виробничих зв’язків з партнерами з країн СНД, що також сприяло зменшенню обсягів виробництва, збільшенню рівня безробіття і посиленню дефіциту на споживчому ринку) та зовнішніх причин (зростання цін на імпортні енергоносії, сировину, матеріали) інфляція в Україні набула таких ознак:

1. Затяжний характер і дуже високі темпи щорічного зростання цін. Так, з 1991 по 2000 р. Вона жодного разу не знизилася до меж незагрозливої для економічного розвитку, тобто повзучої інфляції. А з 1991 по 1995 р. В Україні була зафіксована гіперінфляція. Найшвидшими темпами зростали ціни у 1992, 1993 та 1994 рр. У цей період річна інфляція становила, відповідно 2100, 10260 і 500 % (для порівняння в 1994 р. Інфляція склала (у%) в Росії – 930, Литві – 400, Румунії – 255, Латвії – 100, Естонії – 85, Болгарії – 72, Польщі – 37, Словаччині – 25, Угорщині – 21, Чехії – 18, Німеччині – 4,1, США – 3,0, Франції – 2,1, Великобританії – 1,6, Японії – 1,2);

2. Високі темпи інфляції у 90-ті роки 20 ст. супроводжувалися зменшенням обсягів виробництва. Таке явище в економічній науці називається стагфляцією;

3. Дуже тяжкі соціально-економічні наслідки інфляції, які були зумовлені: а) низьким рівнем добробуту українського народу; б) дефіцитністю ринку споживчих товарів та послуг, що не давало можливості хоча б частково зберігати гроші, які швидко знецінювалися, придбанням товарів тривалого користування; в) значним знеціненням фіксованих доходів та грошових заощаджень, оскільки не існувало системи компенсаційних виплат тощо.

Що стосується антиінфляційних заходів, то сукупність їх визначається багатьма чинниками: причинами, які спровокували інфляційний процес, рівнем економічного розвитку держави, роллю держави в регулюванні ринкових процесів тощо. До більш розповсюджених антиінфляційних заходів у ринковихкраїнах відносять:1) обмеження кількості грошей в обігу за допомогою жорсткої монетарної політики держави; 2) послаблення інфляційних настроїв населення, за умови зростання довіри населення урядові; 3) зменшення бюджетного дефіциту, емісії грошей, як засобу його покриття, а також зменшення державних витрат; 4) підвищення курсу національної валюти, довіра населення до неї; 5) стимулювання вітчизняного виробника з метою збільшення товарності національної економіки, розвитку власного виробництва; 6) підвищення облікової ставки (ставки рефінансування); 7) удосконалення податкової системи та збільшення податкових надходжень до бюджету; 8) підвищення норми обов’язкових резервів; 9) скорочення державних видатків тощо.

Для повної або часткової заміни одних грошових знаків іншими проводяться грошові реформи: 1) блокування банківських рахунків на заздалегідь вказаний термін або навіть невизначений час – що дає можливість уряду мати свободу дії і відповідні кошти, які повертаються власникам лише тоді, коли виробництво пройде стадію нормалізації і почне зростати.; 2) списання готівки та коштів населення на банківських рахунках при одночасній заміні їх на нову грошову одиницю за єдиним або диференційованим співвідношенням. Можливі і комбіновані варіанти обох методів

Date: 2015-11-13; view: 366; Нарушение авторских прав