Загальна характеристика роботи

КОВАЛЬОВА НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

940(477):332.02:63

АГРАРНА ПОЛІТИКА УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНИХ УРЯДІВ

(1917 - 1921 рр.)

07.00.01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Дніпропетровськ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Дніпропетровського державного університету Міністерства освіти України

Науковий керівник: Кандидат історичних наук, доцент

НІКІЛЄВ Олександр Федорович,

Дніпропетровський державний університет,

доцент кафедри історії України

Офіційні опоненти: Доктор історичних наук

МАРОЧКО Василь Іванович,

Інститут історії України НАН України,

провідний науковий співробітник

Кандидат історичних наук

МИХАЙЛЮК Олександр Володимирович,

Державна металургійна академія України

(м.Дніпропетровськ),

доцент кафедри історії та українознавства

Провідна установа: Донецький державний університет,

кафедра історії України

Захист відбудеться “24” листопада 1999 року о 13.00 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 при Дніпропетровському

державному університеті за адресою:

320625, м.Дніпропетровськ, пр.Гагаріна, 72, ауд.307.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці

Дніпропетровського державного університету за адресою:

320050, м.Дніпропетровськ, вул.Козакова, 8.

Автореферат розісланий “23” жовтня 1999 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Переломні епохи в історії людства притягують особливу увагу дослідників. До таких періодів, безперечно, належать революційні події в Україні першої чверті XX ст. Активна і нерідко суперечлива участь народних мас у національно-демократичній революції 1917-1921 рр. Обумовила її переважно селянський характер. Всі нові уряди, які виникали на терені українських губерній колишньої Російської імперії, стикалися з аграрним питанням і змушені були шукати шляхів його вирішення.

У центрі уваги передової суспільної думки аграрне питання в Російській імперії перебувало з середини XIX ст. Певними віхами на шляху його вирішення були селянська 1861 р. та столипінська 1906-1911 рр.реформи. Пошуки шляхів аграрного розвитку активізувалися після лютневої революції 1917 р. Свої програми та концепції пропонували різні політичні сили, державні та громадські діячі. Розробка і проведення земельної реформи стали першочерговим завданням для урядів Української Народної Республіки доби Центральної Ради та Директорії й Української Держави, склавши основний зміст їх аграрної політики. Підхід національних урядів до земельної справи визначав не лише долю селянства, а й взагалі шляхи української революції.

Підкреслимо, що аграрна політика розглядається нами як невід’ємна частина внутрішньої політики держави. Її основними напрямками виступають проведення земельної реформи та врегулювання поточних сільськогосподарських справ: поліпшення землеустрою, підвищення агротехнічного рівня обробку землі, забезпечення сільськогосподарським реманентом, що відігравало визначальну роль у житті селянства. Вирішення проблем сільськогосподарської галузі еволюційними засобами за умов воєнного часу обумовило відповідне спрямування державної діяльності: з’ясування принципових завдань в аграрній галузі, розробку шляхів їх реалізації та створення відповідної адміністративної мережі. Дискусії на урядовому рівні, відображаючи бачення аграрної політики з точки зору держави, інтересів певних класів та соціальних груп, не завжди охоплювали складність реальної ситуації. Втілення державної політики на місцях набирало форм, які здебільше не відповідали планам урядів.

Виходячи із наведених міркувань, актуальність дисертаційного дослідження визначається:

по-перше, необхідністю подальшого вивчення в сучасному контексті на підставі використання нового історіографічного та джерельного матеріалу маловідомих аспектів історії української революції; по-друге, науковою зацікавленістю в глибокому комплексному аналізі розробки українськими урядами шляхів розв’язання земельного питання як спроби пошуку в екстремальних умовах варіантів задоволення селянських інтересів; по-третє, науковою цінністю теми стосунків держави і селянства в період української революції; по-четверте, необхідністю переосмислення досвіду минулого в зв’язку з сучасними проблемами, адже наприкінці XX ст. Українська держава знову повертається до проблеми приватної власності на землю, експерименти із якою проводили українські уряди в роки революції; по-п’яте, відсутністю в сучасній вітчизняній історіографії спеціальних робіт з аграрної політики українських національних урядів, для яких би ця тема стала об’єктом дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами полягає в тому, що дисертація виконана в межах держбюджетних тем кафедри історії України Дніпропетровського держуніверситету № 105-95 “Історико-культурний розвиток Наддніпрянщини XVII-XX ст.” та № 05-81-98 “Українське суспільство XVII-XX ст. у контексті трансформації національної самосвідомості”.

Мета і основні завдання дослідження визначені з урахуванням актуальності обраної теми та ступеня її наукової розробки. Мета дисертаційної роботи полягає у з’ясуванні змісту й напрямків розробки та впровадження національними урядами аграрної політики на різних етапах творення української державності, її еволюції в залежності від впливу інтересів різних політичних сил та соціальних верств.

Досягнення мети роботи передбачає вирішення таких науково-дослідницьких завдань:

- вивчити стан земельних відносин в українському селі напередодні лютневої революції 1917 р., з’ясувати його вплив на загострення соціально-економічних протиріч під час української революції та висвітлити підходи до способів вирішення аграрного питання українських політичних партій;

- простежити еволюцію аграрної політики на прикладі діяльності урядів Української Народної Республіки доби Центральної Ради та Директорії і Української Держави;

- визначити напрямки та сутність земельних заходів, їх юридичне та економічне обгрунтування, дослідити процес створення інституту державних органів в справі розробки та втілення аграрної реформи;

- з’ясувати реакцію державних установ та суспільних верств, зацікавлених у вирішенні українськими урядами земельного питання, в першу чергу, ставлення селян;

- висвітлити вплив екстремальних обставин воєнного часу на розробку аграрної політики;

- узагальнити досвід аграрних перетворень, проаналізувати як позитивні, так і негативні його результати.

Об’єктом досліджень виступає внутрішня політика українських національних урядів 1917-1921 рр.щодо селянства, політика в галузі аграрних відносин, її зародження, спрямованість та еволюція.

Предметом даного дослідження є напрямки та форми діяльності урядів, керівних та місцевих земельних органів, через які велося втілення аграрної політики.

Хронологічні рамки дослідження визначені періодом української революції 1917-1921 рр. Розробка урядових планів в земельній справі розпочалася в 1917 р. Центральною Радою. Верхня межа дослідження, яку згідно з сучасною історіографічною традицією, слід було б визначити моментом підписання 18 березня 1921 р. Ризької угоди, нами поширюється до кінця 1921 р. Саме в еміграції уряд УНР, оцінивши попередній досвід розробки аграрної політики та плануючи його реалізувати (під впливом повстанського селянського руху в Україні), зайнявся вдосконаленням своєї земельної програми.

Територіальні межі дослідження зумовлені проблемно-хронологічним характером роботи. Стосовно 1917-поч.1919 рр.вони обгрунтовуються матеріалами Наддніпрянської України - 9 тогочасних українських губерній. Подальше існування республіканських урядів Директорії стосується перебування їх на обмеженій території України (червень - листопад 1919 р., травень - червень 1920 р.) та в еміграції.

Джерельна база досліджень. Користуючись типолого-видовою класифікацією, запропонованою у наукових працях І.Д.Ковальченка, М.П.Ковальського, Л.М.Пушкарьова, С.О.Шмідта та ін., джерела з даної теми можна розбити за формальними ознаками на опубліковані та неопубліковані.

За принципом походження і цільового призначення опубліковані джерела розподіляються на такі групи: 1) законодавчі акти вищих органів влади: документи програмного характеру (універсали та декларації Центральної Ради, грамоти гетьмана П.Скоропадського); земельні закони та директивна документація земельних міністерств¹; 2) тематичні збірки документів і матеріалів²; 3) партійні матеріали - програми, статути, рішення з’їздів та конференцій з аграрного питання³; 4) економіко-статистичні матеріали⁴ з інформацією про загальний стан

______________________

¹ Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. В-2-х т. - К., 1996-1997; Останній Гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського, 1873-1945. - 1993. - С.217-223, 233-234; Законодавство про землю і ліси в Українській Народній Республіці. - К., 1919; Про реалізацію (уборку) урожаю. Збірка наказів і розпоряджень Міністерства Земельних Справ і пояснення. Склав М.Бал. - Кам’янець-на-Поділю, 1919.

² Крах германской оккупации на Украине (по документам оккупантов). - М., 1936; Ereignisse in der Ukraine 1914-1922, deren Bedeutung und historische Hintergrunde. - Hrg. Von Theophil Hornykiewcz. Bd.III. - Philadelphia, 1968; Гражданская война на Украине: 1918-1920: Сборник документов и материалов. Т.1. Кн.1. - К., 1967.

³ Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали (Упорядник Т.Гунчак і Р.Сольчаник). Т.1. - Б.м., 1983; Українські політичні партії к.XIX - п.XX ст.: програмові і довідкові матеріали. - К., 1993.

сільськогосподарських губерній напередодні і частково в період революції та громадянської війни; 5) періодична преса як суспільно-політичного характеру, так і фахова (загалом авторкою залучено близько 30 найменувань тогочасних періодичних видань різних політичних напрямків); 6) наративні джерела - спомини та щоденники провідних діячів республіканського⁵ та державницького⁶ напрямків і місцевих селянських ватажків⁷.

Неопубліковані джерела репрезентовані комплексом документів українських національних урядів 1917-1921 рр., переважна частина яких зберігається в центральних вітчизняних архівосховищах. Зокрема, в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВУ) зосереджуються документи вищих органів влади: Центральної Ради та Генерального секретаріату (Ф.1115 і 1063), Ради міністрів Української Держави (Ф.1064), канцелярії Директорії (Ф.1429). Характер цих документів, а саме: протоколи і матеріали засідань вищих органів влади, документи розпорядчого характеру, поточне відомче листування, - дозволяє з’ясувати основні напрямки урядової земельної політики.

Матеріали, що стосуються безпосередньо планів аграрних реформ і їх реалізації, зберігаються у фондах відповідних земельних міністерств, зокрема, у фонді міністерства земельних справ УНР доби Центральної Ради (Ф.1060), Української Держави (Ф.1061) та Директорії УНР (Ф.1062). Це - земельні законопроекти і закони, матеріали діяльності урядових земельних комісій та нарад, статистичні матеріали щодо штатів та місцевих земельних органів, повідомлення з місць. Важливе значення для характеристики суперечностей тогочасних суспільних поглядів мають записки провідних урядовців стосовно різних аграрних програм. З’ясувати позицію лідерів української революції щодо вирішення земельного питання дають змогу також матеріали особистих фондів - В.Винниченка, С.Петлюри, І.Мазепи, Б.Мартоса, та Д.Дорошенка.

__________

⁴ Календар і записна книжка кореспондента Київської губернської народної ради на 1918 рік. - К., 1918; Итоги десятилетия Советской власти в цифрах, 1917-1927 гг. - М., 1927; Підсумки аграрної революції на Україні. - Х., 1923.

⁵ Винниченко В. Щоденник //Київ, 1990, №9-11; Грушевський М. Спомини //Київ. - 1989. - №8-11; Ковалевський М.. При джерелах боротьби: спомини, враження, рефлексії. - Інсбрук, 1960.

⁶ Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 - грудень 1918. - К., Філадельфія, 1995; Донцов Д. Рік 1918. //Хроніка - 2000. - 1997. - №17/18, 19/20; Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920). В 4-х ч. - Мюнхен, 1969.

⁷ Махно Н. Русская революция на Украине (От марта 1917 г. по апрель 1918 г.). - Кн.1. - К., 1991; До характеристики громадського руху кінця XIX - початку XX ст. на Полтавщині (автобіографія Я.К.Імшенецького) /Археологічний літопис Лівобережної України. - 1997. - № 1-2. - С.39-44.

Реконструювати ставлення до впровадження аграрної політики на місцях дозволяють фонд Катеринославського губернського старости (за1918 р.) (Ф.4541), фонди-колекції ЦДАВОВУ (Ф.3158, 4465), в яких зберігаються рукописи неопублікованих праць М.Андрусяка “Історіографія державних змагань у 1917-1921 рр.” Та М.Сціборського “Аграрна політика України”. Фонди 317 і 419 Центрального державного історичного архіву м.Києва характеризують внутрішню ситуацію в селах Київщини та Поділля за доби Української Держави. Реакцію селянства на урядові програми земельних перетворень простежено також на матеріалах Центрального державного архіву громадських об’єднань України (Ф.5, 17, 57) та Державного архіву Дніпропетровської області (Ф.540, 561, 630, 831).

Документи українських національних урядів в земельній справі є важливим джерелом з історії аграрного питання періоду 1917-1921 рр.. Їх вірогідність підтверджена взаємною перевіркою, співставленням з іншими видами джерел. Такий підхід дозволяє належним чином розкрити поставлені в дисертації завда-

ня і всебічно висвітлити тему дослідження.

Наукова новизна теми й особистий внесок здобувача полягають у тому, що авторка з сучасних теоретико-методологічних позицій та з допомогою залучення нових джерел вперше у вітчизняній історіографії здійснила цілісне дослідження діяльності українських національних урядів 1917-1921 рр.у справі розв’язання аграрного питання. Використання комплексного підходу до оцінки внутрішніх та зовнішніх чинників, які впливали на хід розробки та впровадження земельної реформи дозволило простежити еволюцію аграрної політики УНР доби Центральної Ради та Директорії і Української Держави. При цьому визначено особливості їхніх аграрних програм, виділено основні етапи розробки урядової політики, з’ясовано роль і місце аграрних комісій Української Держави в розробці земельної реформи та уточнено періодизацію їх діяльності. В суспільно-політичному та економічному контексті авторкою проаналізовано зміст та особливості низки законів і законопроектів, окреслено коло державних структур, які займалися розробкою земельних програм, відтворено механізм реалізації основних концепцій аграрних реформ, виокремлено роль і місце в розв’язанні земельної справи політичних партій та громадських організацій, встановлено взаємовпливи між українськими та російськими аграрними програмами різних політичних сил, з’ясовано орієнтири селянства в земельній справі, визначено перспективні напрямки досліджень аграрної історії доби 1917-1921 рр.

Теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що:

- вперше відтворено цілісну картину вирішення аграрного питання національними урядами 1917-1921 рр., визначено його зміст та напрямки діяльності державних структур стосовно розробки та реалізації основних концепцій аграрних реформ;

- фактичний матеріал дисертаційної роботи, основні положення, узагальнюючі висновки й рекомендації можуть бути використані при дослідженні проблем аграрної та політичної історії Наддніпрянської України ХХ ст. (внутрішньої та економічної політики, суспільно-політичних, соціальних і національних рухів). Результати дисертації можуть залучатися при написанні навчальних посібників та довідкових видань з історії України, в навчальній (розробці і читанні лекцій з вітчизняної історії) та краєзнавчій роботі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації були апробовані у доповідях та повідомленнях: на міжрегіональній науково-практичній конференції “Україна і Росія: досвід історичних зв’язків та перспективи співробітництва” (Дніпропетровськ, 1995); II науковому симпозіумі з аграрних проблем (Черкаси, 1997); Всеукраїнський науковій конференції “80-річчя відродження української державності: минуле і сучасне” (Сімферополь, 1997); II міжнародній науковій конференції “Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 р.” (Київ-Чернігів, 1998); III наукових читаннях з аграрної історії України та Росії, присвячених пам’яті професора Д.П.Пойди (Дніпропетровськ, 1998); підсумкових конференціях з науково-дослідної роботи професорсько-викладацького складу Дніпропетровського держуніверситету, в публікаціях.

Робота обговорювалась на засіданні кафедри історії України Дніпропетровського державного університету і дістала позитивну оцінку.

Структура роботи підпорядкована меті і завданням дослідження. В її основу покладено хронологічно-проблемний принцип. Дисертація складається із вступу, 5-ти розділів, висновків, переліку використаних джерел та літератури. Обсяг дисертації складає 160 с. машинописного тексту, список джерел і літератури - 25 с. (нараховує 286 найменувань).