Сучасна вітчизняна загальноосвітня школа: проблеми розвитку учнівського самоврядування

Демократизація виховної діяльності школи передбачає широкий спектр напрямків формування активної особистості: пробудження національної самосвідомості учнів, розвиток самостійності, готовності займати активну позицію в колективній діяльності й брати на себе відповідальність, вміння відстоювати власні та колективні інтереси, розвиток здатності до розв'язання нестандартних проблем.

Питання демократизації управління школою знайшли практичну реалізацію через розвиток i вдосконалення різних форм самоврядування. Учнівське самоврядування в школі має двоступеневу структуру: загальношкільну i класну, з визначеними зв'язками i керівництвом. Завдання сучасної школи – організувати діяльність учнівського самоврядування таким чином, щоб цілі його функціонування відповідали цілям становленню суспільного самоврядування. А це з неминучістю висуває вимогу виховання школяра, який володіє конкретними знаннями, уміннями i навичками, високою управлінською культурою.

Розвиток форм самоврядування учнів перебуває у прямій залежності від розвитку різних видів позакласної роботи, від змісту діяльності й завдань колективу.

Учнівське самоврядування сьогодні багато обговорюють, вкладаючи різний зміст в його тлумачення. Частина педагогічних працівників вважає самоврядування - свого роду грою дітей “в дорослих”. За таких умов діти привчаються робити, як “дорослі”: проводять засідання, виступають з доповідями, організовують заходи... Від дорослих їх відрізняє лише одне - все, що вони роблять, придумано та заздалегідь вирішено не ними, а дорослими. Скажемо прямо: це не самоврядування. Школярі, виявляючи “самостійність” за таким сценарієм, не набувають досвіду, необхідного для їх участі в управлінській діяльності, не звикають до реальної відповідальності за свої дії. Вони нагромаджують інший “досвід”: звикають до того, що можна називатись “відповідальними”, але фактично ні за що не відповідати. Справжнє ж самоврядування передбачає наявність реальних прав його органів, а не лише обов'язки і відповідальність за свою роботу.

Щоб учнівське самоврядування сприяло вирішенню виховних завдань, було реальним, а не фіктивним, педагоги повинні забезпечувати:

· чітке визначення прав та обов'язків органів самоуправління, готовність педагогів поважати їх рішення і пропозиції;

· використання демократичних процедур обрання лідерів та прийняття рішень, можливість учнів самостійно планувати справи, організовувати їх та підводити підсумки;

· здійснення тактовної педагогічної допомоги органам учнівського самоуправління, готовності учителів та адміністрації школи взаємодіяти з ними, повага до реальних прав і обов'язків учнів.

Учнівське самоврядування в школі має на меті:

1) включити учнів у різноманітну, змістовну, цікаву діяльність колективу;

2) створити умови масового прилучення учнів до організаторської роботи;

3) забезпечити реалізацію прав i обов'язків учнів.

Отже, головне завдання учнівського самоврядування - формування і розвиток соціально актовної, гуманістично спрямованої особистості, з глибоко усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної свідомості.