Координацію роботи основних цехів між собою й зв(язок між допоміжними цехами а також іншими підпрозділами підприємства

Міжцехове планування забезпечує координацію діяльності у виробництві між окремими підрозділами підприємства. Узгодження номенклатури заготівель, деталей, вузлів і терміни рухові між підрозділами підприємства- головний зміст міжцехового планування.

При міжцеховому планування виробнича програма складається часто на місяць. У масовому виробництві складається на квартал з розбивкою по місяцях і коригуються відповідно результатів роботи в минолому періоді.

Внутрішньоцехове планування забезпечує:

- розробку виробничих програм і планів-графіків для участків, ліній й окремих робочих місць;

- складання планових завдань(місяць,декада, неділя, доба, зміна);

- контроль за виконанням планових завдань;

- координація роботи участків, ліній, робочих місць;

Регулювання роботи допоміжних служб по забезпеченню основного виробництва.

При розробці виробничої програми зхастосовується “ланцюговий метод”- завдання встановлюються у зворотному порядку ходу технологічного процесу- від складання готових виробів до заготівлі й виявлення потреби в матеріалах, сировини, напівфабрикатах.

Основна особливість календарного планування у серійному виробництві є необхідність додержуватися суворої повторності виготовлення партій деталей, зборки зборочних одиниць та виробів, що все це залежить від встановлення й дотримання календарно- планових нормативів.

У серійному виробництві до календарно- планових нормативів відноситься:

розміри й ритми партій деталей;

тривалість виробничого циклу обробки деталей; зборки зборочних одиниць;

опереження запуску й випуски партій деталей;

Заділ.

У серійному виробництві використовується комплексна система планування, при якій планову-облікова одиниця приймається як комплекс деталей, які входять до одного або декількох виробів.

У залежності від ступеня серійності використовують різні комплексні системи. так для крупно- серійного виробництва застосовується коплексно- вузлова система планування, до якої входять деталі, які відносяться до однієї зборочної одиниці або до одного виробу в цілому, а для мілко-середньо серійного виробництва- комплектно- групова, при якій у групу обєднуються деталі, які відносяться до різних виробів і мають однакові цикли обробки.

Найбільш відповідальним календарно- плановим нормативом є кількість партії предметів праці. Методи її визначення діляться на дві групи. До першої відносяться методи встановлення кількості партії тільки з тимчасових параметрів наприклад:

nmin= (1-ф)tпз/a tпз,

де nmin- мінімальна величина партії предметів праці, шт.;

а- коефіцієнт допустимих втрат години на переналагодження обладнання(а= 0,03-0,10 у залежності від обладнання й типу виробництва менше значення для крупносерійного виробництва);

tпз- година підгодовчо- заключних робіт, які приходяться на партію;