Оформлення додатків випускної роботи

Додатки оформлюють як продовження випускної роботи на наступних її сторінках (після списку використаних джерел та літератури) або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті випускної роботи. Якщо додатки оформлюють на декількох сторінках роботи, кожний новий додаток повинен починатися з нового аркуша і мати заголовок, виконаний великими літерами.

За необхідності до додатків доцільно включати:

1. допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття випускної роботи;

2. матеріал, включення якого до основної частини наукової роботи може змінити впорядковане і логічне уявлення про дослідження;

3. матеріал, що не може бути розміщений в основній частині випускної роботи через великий обсяг (понад 0,5 А4) або способи його відтворення, зокрема:

- проміжні доведення, формули і розрахунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- кореляційні графи та таблиці;

- зразки аналізованих в роботі документів;

- інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення завдань на ЕОМ, які розроблені в процесі виконання випускної роботи;

- ілюстрації допоміжного характеру (чорно-білі та кольорові рисунки, фотографії, мапи, схеми, діаграми, гістограми, полігони тощо);

- додатковий перелік джерел, на які не було посилань у випускній роботі, але які можуть викликати інтерес;

- матеріали, що були зібрані під час проведення досліджень з теми випускної роботи, зокрема, інструментарій досліджень (бланки спостережень,) тощо.

Додатки до випускних робіт оформлюються згідно з державним стандартом ДСТУ 3008-95. За наявності у випускній роботі значної кількості додатків, на окремому аркуші з вирівнюванням по середині сторінки подається слово ДОДАТКИ, з наступної сторінки подаються всі потрібні додатки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі великими літерами з вирівнюванням справа відносно тексту сторінки. Справа над заголовком прописними літерами повинно бути надруковано слово «ДОДАТОК __» і велика літера, що позначає додаток. Додаток послідовно позначається великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б і т.д. Один додаток позначається як Додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи (якщо у роботі наявна значна кількість додатків та ілюстративного матеріалу), які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) – перша формула додатка А.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рисунок Г.3 – третій рисунок додатку Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатку А; формула (А.1) – перша формула додатку А. Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула (В.1).

В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «... на рисунку А.2...», «... на рисунку А.1...» – якщо рисунок єдиний у додатку А; «... в таблиці Б.3...», або «... в табл. Б.3...»; «... за формулою (В.1)...», «... у рівнянні Г.2...».

В додатки вміщуються ілюстрації, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, після якого слідує посилання на розміщення ілюстрації у додатках кваліфікаційної роботи, а текст – ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:

- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис. _», вирівнюється симетрично рисунку;

- порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами. Нумерація ілюстрацій розпочинається спочатку в кожному новому додатку;

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

- експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Основними видами ілюстративного матеріалу у випускних роботах є креслення; технічний рисунок; схема; фотографія; діаграма; графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. А.3.1)» або зворот типу: «... як це видно з рис. А.3.1» або «... як це показано на рис. А.3.1».

У випускній роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4 з надрукованими підписати рисунку.

Таблиці: Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери і друкується з вирівнюванням по правому боку. Назву не підкреслюють. За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок,) – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи в головку таблиці має бути по можливості коротким.

Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються. Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним. У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати непотрібно. Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку кваліфікаційної роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. Якщо в кваліфікаційній роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл.Б.1.2».

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик (табл. 1.1):

Таблиця 1.1