Правове регулювання спору, пов’язаного з проходженням публічної служби

Складовими елементами правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з неї, соціальний статус осіб публічної служби. Регламентується цей статус нормами різних галузей права — конституційне, адміністративне, трудове, цивільне, кримінальне, фінансове право. Вищезазначеним зумовлено складність і специфічність цього інституту та поширення компетенції адміністративних судів на спори щодо прий­няття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення зі служби (п.2 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства: Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби). Конструкція цієї норми є визначальною для формулювання предмета позову в досліджуваній категорії справ.

Так, предмет позову може стосуватися рішення керівника державного органу, постановленого за результатами проведення іспиту та відбору кандидатів на посаду в публічній службі, стягнення заробітної плати (грошового утримання), притягнення до відповідальності, надання відпустки, результатів кваліфікаційної атестації, переведення на іншу посаду, забезпечення права особи на соціальний захист під час проходження служби, звільнення з посади, зміни формулювання підстав звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди, завданої неправомірним звільненням, тощо.

За загальним правилом, під час вирішення справ досліджуваної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у тих випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Правове регулювання Конституцією та спеціальними законами України статусу, зокрема, прем’єр-міністра, членів КМУ та інших посадових осіб (ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про державну службу»), не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами, тобто окремі норми Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) не можуть не застосовуватися до членів КМУ, керівників інших центральних органів виконавчої влади та осіб, яких згідно з Конституцією призначають на посади чи звільняють з посад Президент або Верховна Рада.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про державну службу» державні службовці мають право захищати свої законні права та інтереси у вищих державних органах та у судовому порядку, а рішення про припинення державної служби вони можуть оскаржити безпосередньо до суду. Правове регулювання Конституцією та спеціальними законами України статусу, зокрема, прем’єр-міністра, членів КМУ та інших посадових осіб, не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами. Тому під час вирішення конкретних спорів адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних законах положень, якими врегульовані спірні відносини, може, наприклад, застосувати положення ст. 2 КЗпП, якою визначені основні трудові права працівників.

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам, а окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа (ст. 18 КАСУ).153

Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача. У разі невизначеності КАСУ предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом, тобто місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Проблема визначення юрисдикції справ з публічної служби тісно пов’язана з правильністю встановлення критеріїв, відповідно до яких та чи інша особа відповідає статусу публічного службовця. До таких критеріїв, зокрема, належать: наявність запису в трудовій книжці особи про складання присяги державного службовця; присвоєння відповідного рангу державного службовця; наявність виплати сум за ранг у загальній сумі заробітної плати.

Не є публічною службою у розумінні КАС України діяльність керівників та інших працівників державних чи комунальних підприємств, установ, навіть якщо вони наділені певними владними управлінськими повноваженнями (наприклад, розглядати справи по адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення).

У справах з приводу прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень - відповідача.