Практична робота № 1. доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри екології

Кафедра туризму

С. В. Пернеровська

ЕКОЛОГІЯ

ПРАКТИКУМ

Івано-Франківськ

2015

ББК 20.1

П-27

Рецензент:

Адаменко Я. О.

доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри екології

Рекомендовано методичною радою університету

(протокол № від 2015)

Перненовська С. В.

П-27 Екологія: практикум. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2015. – 36 с.

МВ - 2015

Практикум розроблено відповідно до робочої програми дисципліни «Екологія». Розкриває основні ідеї екологічної науки та її взаємозв’язок з туристичною діяльністю.

Практикум містить роботи, які проводять з метою засвоєння основного матеріалу предмету та визначення впливу туристичної діяльності на навколишнє природнє середовище.

Призначено для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 6.140103 «Туризм».

УДК 502/504

ББК 20.1

МВ - 2015

© Пернеровська С.В., 2015

© ІФНТУНГ, 2015

ЗМІСТ

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Метою викладання навчальної дисципліни «Екологія» є: формування у студентів, екологічного світогляду; знань про взаємодію живих організмів, популяцій та угруповань вищих рангів між собою та навколишнім середовищем; особливостей функціонування екосистем різних ієрархічних рівнів під впливом природних і антропогенних факторів, екологічних основ збалансованого природокористування тощо.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Еколо­гія» є: отримання знань щодо основних принципів взаємовідношень між організмами, популяціями і угрупованнями та навколишнім середовищем; вміння оцінювати негативні наслідки антропогенного впливу на стан атмосферного повітря, природних вод, ґрунтового покриву, геологічного середовища та біоценозів; на базі загально-екологічних знань, вміти знаходити вірні рішення з питань збалансованого співіснування людини і природи; виховати у майбутнього фахівця (організатора природокористування) здібності й уміння з упровадження екологічно безпечної діяльності людини.

Практична робота № 1

ЗАСТОСУВАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Мета: Навчитися аналізувати сектор туристичної діяльності з точки зору екологізації. Визначити методи підвищення рівня екологічної безпеки у туристичній сфері.

План:

1.1 Теоретичні відомості

1.2 Практичне завдання

1.3 Контрольні запитання

Кількість годин: 4

1.1 Теоретичні відомості

За останні п’ять років щорічні показники приросту виробництва сонячної енергії у світі в середньому оцінюють у 60 %, вітрової — 27 %, етанолу — 20 %. Кількість домогосподарств, що використовують сонячну енергію для гарячого водопостачання, перевищила 70 млн Динаміка настільки інтенсивна, що вже поточного року нетрадиційні і відновлювані джерела енергії, за прогнозами деяких експертів, посядуть у виробництві енергії друге місце у світі після вугілля.

У грудні 2008 р. Європарламент зобов’язав країни ЄС до 2020 р. довести використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (НВДЕ) до 20 % загального обсягу їхнього енергоринку, а до 2040 р. — до 40 %. За останні три роки більшість країн світу задекларували мету досягти до 2020 року в середньому 15—25 % виробництва електроенергії з НВДЕ від свого загального балансу.

Отже світова спільнота визначилась, що альтернативи розвитку відновлювальної енергетики на сьогодні не існує. Крім того, що розвиток альтернативної енергетики зменшує викиди парникових газів в атмосферу, забезпечує стабільність в енергетичному комплексі за рахунок зменшення споживання традиційних корисних копалин (газу, нафти, вугілля тощо), це ще є й додатковим енергетичним ресурсом держави, належний розвиток якого безперечно призведе до позитивних результатів.

Цілком природно виникає питання, чи завжди використання енергії і виробництво електроенергії повинне супроводжуватися руйнуванням навколишнього середовища.

За останнє десятиліття інтерес до джерел енергії постійно зростає, оскільки в багатьох відносинах вони необмежені. У міру того як постачання палива стає менш надійним і більш дорогим, ці джерела стають усе більш привабливими і більш економічними. Підвищення цін на нафту і газ послужило головною причиною того, що ми знову звернули свою увагу на альтернативні джерела.

У загальному балансі електричної енергії, що виробляється в Україні традиційні джерела енергії складають:

- АЕС – 47 %;

- ТЕС – 40 %;

- ГЕС (крім малих) – 6 %;

- ТЕЦ – 7 %.

Альтернативні та нетрадиційні джерела енергії:

- ГЕС (малі) – 0, 1 %;

- Вітряні електростанції – 0, 1 %;

- Сонячні електростанції – 0, 2 %;

- Біогазові електростанції – 0, 01 %.

У наш час у багатьох країнах екологізація туризму стає невід’ємною частиною всіх видів туризму і сприяє примноженню природних цінностей не тільки за допомогою екологічної просвіти, але й за рахунок коштів з прибутків від екотуризму. Розвиток туризму й екологізація традиційних ви- дів туризму є досить важливим та актуальним питанням як для країни в цілому, так і для окремих її регіонів. Еколого-безпечний розвиток нашої держави, її національна безпека взагалі можливі лише за умови збереження природних систем та підтримки відповідної якості навколишнього природного середовища. Для цього потрібно формувати й послідовно реалізовувати ефективну екологічну політику, яка спрямовуватиметься на раціональне та безпечне використання природних ресурсів, перехід до ресурсозбереження й екологізації енергетичного комплексу та використання альтернативної енергетики, максимальної екологізації всіх видів людської діяльності, зокрема екологізації туристичної галузі.

Індустрія сучасного туризму включає:

− сектор подорожей;

− житловий сектор та харчування;

− розважальні об’єкти, об’єкти для відпочинку;

− об’єкти просвітництва і виховання.

Розробка і впровадження програм енергозбереження на всіх об’єктах інфраструктури туристичних комплексів, максимальне використання альтернативних джерел енергії (біопалива, вітрової, сонячної енергії та ін.), аналіз вітчизняних і зарубіжних досягнень у цій сфері та якнайширше їх впровадження – одне з першочергових завдань.

Енергетика є однією з найважливіших і водночас найбільш ресурсомістких та екологічно небезпечних галузей. Її майбутнє – за системною максимальною екологізацією в контексті еколого- безпечного розвитку. Енергетичний комплекс України є основним забруднювачем водних і земельних об’єктів та основним споживачем паливних ресурсів, яких у нашій країні гостро не вистачає. Однак Україна багата на запаси нетрадиційних, альтернативних енергоресурсів, які не лише є екологічно чистими, але для інших європейських країн вже давно стали традиційними джерелами «малої енергетики». Це передусім біомаса (солома, тріски, гілки, тирса та ін.), вітер, сонце, геотермальні та електрохімічні джерела. Частка нетрадиційних екологічно чистих джерел енергії як пріоритетного фактору екологізації у загальному енергетичному балансі України може досягти не менше ніж 10 %, а в деяких регіонах і більше, тобто такі джерела енергії можуть скоротити потребу у традиційному енергозабезпеченні на 20 – 50 %. Саме тому з метою енергозберігання та раціонального використання енергетичних ресурсів в екотуристичній діяльності потрібно проводити комплексну екологізацію галузі. Загалом під екологізацією слід розуміти науково обґрунтовану діяльність людини, яка направлена на розумне управління процесом взаємодії людського суспільства з навколишнім природним середовищем. Екологізацію можна визначити як сукупність засобів і методів, які допомагають раціонально використовувати, охороняти і відтворювати (де можливо) природні ресурси в повній відповідності з основними принципами функціонування біосфери. Суть екологізації полягає у зведенні до мінімуму негативного впливу екотуристичної діяльності на навколишнє природне середовище внаслідок споживання значної кількості традиційних енергоресурсів.