Правові основи діяльності повітряного транспорту

Повітряне право — це сукупність норм пра­ва, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з виконан­ням діяльності повітряного транспорту.

Сукупність однорідних суспільних відносин, що врегульо­вують діяльність повітряного транспорту, складає предмет повітряного права.

Важливу роль в регулюванні суспільних відносин у сфері діяльності повітряного транспорту відіграє принцип повного та виключного суверенітету України на повітряний простір, який знайшов своє місце в повітряному законодавстві бага­тьох країн світу, а також у вигляді міжнародної правової нор­ми в цілій низці багатосторонніх угод з міжнародного повіт­ряного права. Так, у ст. 1 Чиказької конвенції 1944 року за­значено: «Сторони, що домовилися, признають, що кожна держава має повний виключний суверенітет над повітряним простором над своєю територією».

Суверенітет України на повітряний простір закріплений у ст. 1 Повітряного кодексу України. Нагадаємо, що під повіт­ряним простором розуміють повітряний простір над сухопут­ною та водною територією України, в тому числі над терито­ріальними водами, які визначені законодавством України й міжнародними угодами. Таким чином, Україні належить су­веренітет на повітряний простір, що являє собою стовбур по­вітря, основу якого складає сухопутна та водна територія, що перебуває під захистом суверенної України.

Якщо межі повітряного простору України по горизонталі визначені, то питання про межі по-вертикалі не вирішене, умовно встановлена межа до висоти 22 км — кінцевої лінії ат­мосфери Землі.

Повний та виключний суверенітет на повітряний простір забезпечений встановленими державою правилами та міжна­родними угодами. Україна в особі компетентних органів вста­новлює:

а) умови та порядок подання заявок на отримання дозво­лів на польоти іноземних повітряних суден у державному просторі України;

б) постійні маршрути для регулярних польотів іноземних літаків (міжнародні траси);

в)аеропорти, відкриті для приземлення іноземних літаків;

д) вимоги до іноземних повітряних суден та їх екіпажів по забезпеченню безпеки польотів, правила польотів іноземних суден у повітряному просторі України.

Україна здійснює кримінальну, цивільну, адміністративну та Іншу юрисдикцію з питань, пов'язаних з польотами в українському просторі.

Юридичною основою правового регулювання правовідно­син у сфері повітряного транспорту є правові норми, що міс­тяться в законах і підзаконних нормативних актах.

До основних законів, що є джерелами повітряного права, належать Закони України: «Про транспорт», який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяль­ності повітряного транспорту; «Про підприємства в Україні», що визначає економічну діяльність підприємств, у тому числі й підприємств повітряного транспорту; «Про державний кор­дон України», який має ключове значення для визначення таких понять повітряного права, як повітряний простір Ук­раїни, кордони міжнародних повітряних трас, зони прикор­донного й митного контролю в аеропортах, що здійснюють міжнародні повітряні перевезення.

Основним нормативним документом, що регулює діяль­ність повітряного транспорту, є Повітряний кодекс України, прийнятий 1993 року, для врегулювання діяльності користу­вачів повітряного простору України в цілях задоволення по­треб та інтересів України і її громадян, а також забезпечення безпеки авіаційних перевезень.

Дія Повітряного кодексу України поширюється на всіх ко­ристувачів повітряного простору України в частиш, що сто­сується їхньої діяльності як на території України, так і за її межами, якщо закони держави перебування користувача не передбачають іншого. Він складається з 18 розділів, кож­ний з яких розкриває значення окремих інститутів повітряно­го права.

Одним із джерел повітряного права є постанови Кабінету Міністрів України з питань авіації. Прикладом можуть послу­жити постанови: «Про затвердження Положення про обов'яз­кове особисте страхування від нещасних випадків на транс­порті» від 14 серпня 1996 р. за № 959; «Про серйозні недоліки в роботі та невідкладні заходи щодо поліпшення діяльності цивільної авіації» від 28 грудня 1996 р. за № 1587; «Про за­твердження Положення національного повітряного перевіз­ника» від 15 листопада 1996 р. за № 1397 та ін.

Особливе місце серед джерел транспортного повітряного права посідає «Звід авіаційних правил України». Авіаційні правила визначають і врегульовують порядок діяльності авіа­ції України з метою забезпечення безпеки польотів і еконо­мічної безпеки.

До авіаційних правил України належать:

1. Норми льотної придатності цивільних повітряних суден.

2. Норми будівництва і придатності до експлуатації аерод­ромів та аеропортів; систем регулювання використання повіт­ряного простору України й обслуговування повітряного руху на території України.

3. Правила сертифікації цивільних повітряних суден, аеродромів, аеропортів, виробництва авіаційної техніки, діяльності експлуатантів, авіаційного персоналу, використан­ня повітряних трас і місцевих повітряних ліній.

4. Правила реєстрації повітряних суден, аеродромів, повіт­ряних трас і місцевих авіаліній.

5. Стандарти і нормативи у галузі авіації та охорони навколишнього середовища.

6. Нормативи будівництва, утримання і реконструкції аеродромів і аеропортів;

7. Нормативи з підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації авіаційного персоналу.

8. Нормативи з організації, виконання та забезпечення по­ льотів.

9. Нормативи з організації, виконання та забезпечення лі­цензування авіаційних робіт.

10. Нормативи використання повітряного транспорту Ук­раїни та забезпечення аеронавігаційною інформацією.

11. Нормативи з організації та проведення пошукових і ря­тувальних робіт.

12. Нормативи з організації і проведення службових роз­слідувань авіаційних пригод.

13. Нормативи по здійсненню нагляду і контролю за без­пекою виконання польотів.

14. Нормативи, що регулюють порядок реалізації заходів щодо захисту авіації від актів незаконного втручання.

15. Нормативи, що врегульовують порядок організації та виконання випробувальних і позатрасових польотів.

16. Нормативи, що регулюють взаємовідносини приватної та державної авіації.

Важливим джерелом повітряного права є міжнародні угоди які виступають складовою частиною міжнародного права. Так, Україна підписала Положення міжнародної Чиказької конвенції з питань авіаційного транспорту. Значну роль у розвитку національної нормативної бази з повітряного права відіграв вступ України у 1972 році до міжнародної організації з авіаційних перевезень (ІКАО). Україна взяла на себе зо­бов'язання привести національне законодавство з повітряно­го права відповідно до норм міжнародного повітряного права. Усі правовідносини, що не врегульовані нормами національ­ного повітряного права, повинні регулюватись міжнародними нормами. Значне місце серед міжнародних угод посідають ба­гатосторонні та двосторонні міжнародні угоди. У 1993 році Україна підписала міжнародну конвенцію «Про організацію авіасполучень між країнами СНД».