Повітряний транспорт. Поняття, структура системи та види

Тема: Законодавство України про повітряний транспорт

Повітряний транспорт є найбільш придатним для швидкого перевезення вантажів, пасажирів, бага­жу, пошти та інших матеріальних цінностей. У зв'язку з цим, йому відводиться важлива роль і міс­це в транспортній системі України,

Бурхливий розвиток цивільної авіації, виокремлення її в самостійну галузь народного господарства спричинили необ­хідність правового врегулювання певних суспільних правовід­носин, вдосконалення вже існуючих норм повітряного права. Важливу роль для розвитку повітряного права зіграв вступ України до міжнародної організації з авіаційних перевезень (ІКАО), що, у свою чергу, сприяло прийняттю державою норм міжнародного повітряного права, які врегульовують авіаційні правовідносини. Слід нагадати, що до цього часу, досить тривалий період, правове врегулювання цивільної авіації стосувалося лише окремих галузей її діяльності.

На сьогоднішній день повітряне право покликане забезпе­чити чітке функціонування всієї авіаційної транспортної сис­теми, що прямо пов'язано із забезпеченням безпеки, еконо­мічності авіаційних перевезень. Це важливе завдання має до­сягатися шляхом впливу на окремі найважливіші галузі суспільних правовідносин у сфері повітряного транспорту.

Україні належить повний і виключний суверенітет на по­вітряний простір в її територіальних межах.

Повітряним простором України є частина повітряної сфе­ри суходільною та водною територією, у тому числі над її те­риторіальними водами.

Повітряний простір України має свою певну структуру. Структура повітряного простору, порядок її формування і зміни та правила використання визначаються державними органами з використання повітряного простору України. Ви­користання державного простору чи окремих його районів може бути повністю або частково обмежено.

До елементів структури повітряного простору України від­носять:

1) повітряні траси;

2) місцеві повітряні авіалінії;

3) повітряні кордони для перетинання державного кордону;

4) встановлені та невстановлені маршрути польотів;

5) райони виконання авіаційних робіт;

6) заборонені зони;

7) зони обмеження польотів і небезпечні зони.
Повітряні траси та місцеві повітряні авіалінії складають

основну структуру повітряного простору України і потре­бують більш детального розгляду.

Повітряна траса — це диспетчерський район або його час­тина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обме­жений за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряними суднами та забезпечений аеродромами, засобами навігації, контролю та управління по­вітряним рухом.

Місцева повітряна авіалінія — це диспетчерський район або його частина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений Для безпечного виконання польотів повітряними суднами, за­безпечений аеродромами, засобами контролю і управління повітряним рухом.

Усі обмеження з використання повітряним простором Ук­раїни доводяться до зацікавлених сторін через канали систем аеронавігаційної інформації.

За користування повітряним простором України компетентними органами держави встановлюється певна плата.

При виконанні повітряним судном польоту у міжнародному просторі юрисдикцію у відношенні його встановлює та країна, де зареєстроване це судно. Використання міжнародного повітряного простору врегульовується нормами міжна­родного права.

Одним з найважливіших розділів повітряного права є пра­вове положення про статус повітряного судна.

Повітряне судно — це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінним від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі. Повітряні судна в Ук­раїні бувають:

1) державні;

2) цивільні;

3) експериментальні.

Повітряне судно вважається державним, якщо воно вико­ристовується на військовій, міліцейській чи митній службі і зареєстровано у державному реєстрі.

Повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстровано у державному реєстрі цивільних повітряних суден.

Повітряне судно є експериментальним, якщо воно при­значене для проведення випробувань чи дослідницько-конструкторських робіт. Воно до державного реєстру не за­носиться.

Кожне повітряне судно, що експлуатується у повітряному просторі України, повинно бути сертифіковано на відповід­ність його конструкції, характеристик, документації вимогам, передбаченим правилами сертифікації цивільних повітряних суден в Україні.

Після реєстрації повітряного судна в державному реєстрі цивільних повітряних суден України власник судна повинен отримати у державному органі з питань реєстрації та сертифі­кації відповідне посвідчення (сертифікат) про відповідність вимогам на виконання польотів як бортовий документ.

Цивільні повітряні судна в обов'язковому порядку мають бути зареєстровані у державному реєстрі тільки тієї країни, до якої належить дане судно. Власникам повітряного судна ком­петентним органом держави видається реєстраційне посвід­чення. Повітряне судно може бути виключене зі списків дер­жавного реєстру тільки у випадку:

• знаття судна з експлуатації або

• передачі судна іншій державі чи іноземному юридичному або фізичному суб'єкту.

Кожне повітряне судно нової реконструкції повинно мати ще й сертифікат типу документа, який підтверджує його від­повідність діючим в Україні нормам льотної відповідності. Власником цього сертифікату є розробник повітряного судна.

До складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажи­рів і вантажів, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засо­би, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, уста­нови й організації незалежно від форм власності, що забезпе­чують роботу авіаційного транспорту.