Тема 2

Основні етапи розвитку соціологічної теорії

1.Періодизація історії соціологічної думки.

2. Соціологія М.Вебера.

3. Соціологічна теорія Е.Дюркгейма

4. Соціологічна концепція марксизму.

5. Основні напрямки розвитку соціологічної науки на сучасному етапі:

а) функціоналізм;

б) теорії соціального обміну;

в) теорії соціального конфлікту;

г) психоаналітичні теорії;

д) феноменологія;

е) етнометодологія.

6. Нові парадигми сучасного соціологічного теоретизування:

а) постмодернізм;

б) ґендерні дослідження.

1. Історія людства за образним порівнянням іспанського філософа Гасетта – це гігантська лабораторія, де проводяться всілякі досліди, щоб знайти форму суспільного устрою, яка б забезпечила динамічний розвиток суспільства та творчих сил особистості.

Соціологія – це одна з наук, яка фіксує результат дослідів. Історія соціології – це:

q аналіз теоретичних концепцій мислителів різних епох і народів, які в своїх працях аналізують проблематику життєдіяльності суспільства;

q аналіз методологічних підходів, пізнавальної методики, яка використовується для пізнання суспільства;

q аналіз теоретичних моделей суспільства (напр. марксистська модель, індустріальне суспільство, інформаційне суспільство).

В теоретичній соціології існує ряд підходів до періодизації історії соціологічної думки:

1. Донауковий період розвитку соціологічної думки протосоціологія - від перших теоретичних уявлень про суспільство до виникнення соціології, як науки (30 роки ХІХст.). Включає теоретичну спадщину мислителів Стародавнього світу, Середньовіччя, Нового часу, в яких вони аналізували проблематику життя суспільства.

Зробити ретельний аналіз теорій мислителів даного періоду досить важко, але це не заважає зробити ряд висновків щодо специфіки соціологічних теорій, які роблять вченими в цей період:

q розвиток соціологічної думки починається з Стародавнього світу і закінчується працями мислителів епохи Нового часу, відбувається в рамках філософських теорій того чи іншого мислителя, що в кінцевому результаті відображається на змісті їх ідей про суспільство.(Напр.: Платон, Аристотель, Кант...)

Крім того з ускладненням філософських систем вирізняється така їх галузь, предметом вивчення якої стає суспільство та особистість, яка дістає назву “Соціальна філософія”.

В ній сформувався той фонд ідей, які успадкувала соціологія, і дістала назву протосоціологія.

q Кожна епоха створює свою систему цінностей, ідеалів, норм, виходячи з яких суспільство організовує свою діяльність, оцінює її спрямованість та результати. Тому розглядаючи вчення про суспільство епохи Стародавнього світу можна побачити, що в свої теоріях мислителі показували повну залежність людства від сил природи та держави, їх теорії були локально обмежені місцем і умовами проживання

Аналіз теоретичної спадщини епохи Середньовіччя показує, що проблематика функціонування і розвитку суспільства розвивались в рамках теології (Середньовічна філософія подавала суспільство як органічне ціле, як общину, в якій соціально-економічні зв'язки невіддільні від моральних, персоніфіковані і освячені традицією та релігією.)

q В епоху Нового часу поступово змінилася Середньовічна система цінностей і виникла нова соціальна парадигма, пов’язана з натуралістичним розумінням світу природи та людини, котра знаходить своє втілення в концепціях природного права та суспільного договору. Ці концепції домінують в суспільствознавстві епохи Нового часу і через них мислителі пояснюють проблематику походження і функціонування суспільства (Руссо, Гоббс, Монтескє, Гроцій, Кант).