Правила оформлення науково-дослідної роботи

Загальні вимоги. Робота повинні бути отпечана машинописним способом на одній стороні листа білого папера формату А4 через півтора межстрочных інтервалу. Допускається друкувати роботу через два межстрочных інтервали. Мінімальна висота шрифту 2,5 мм.

Допускається представляти таблиці й ілюстрації на аркушах формату не більш А2.

Текст роботи варто друкувати, дотримуючи наступних розмірів полів: ліве — не менш 30 мм, праве — не менш 10 мм, вірніше — не менш 15 мм, нижнє — не менш 20 мм.

Шрифт машинки повинний бути чітким, стрічка — чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однакової.

Вписувати в текст роботи окремі слова, формули, умовні знаки допускається тільки чорним чорнилом або чорною тушшю, при цьому щільність уписаного тексту повинна бути наближена до щільності основного тексту.

Помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі виконання роботи, допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тім же місці виправленого тексту (графіків) машинописним способом або чорною тушшю, рукописним способом.

У НИР варто використовувати скорочення слів і словосполучень.

Роздруківки з ЕОМ повинні відповідати форматові А4 (повинні бути розрізані). Вони включаються в загальну нумерацію сторінок роботи і містяться після висновку, а при наявності ілюстрацій формату більш А4 — після них.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти.

Заголовки розділів друкують симетрично текстові прописними буквами. Заголовки підрозділів друкують з абзацу малими літерами (крім першої прописної). Переноси слів у заголовках не допускаються. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається їхніх двох пропозицій, з розділяють крапкою. Абзаци в тексті рівні п'ятьом ударам друкарської машинки (15...17 мм).

Слова, надруковані на окремому рядку прописними буквами ("СПИСОК ВИКОНАВЦІВ", "РЕФЕРАТ", "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧОК, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ І ТЕРМІНІВ", "УВЕДЕННЯ", "ВИСНОВОК", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ"), повинні служити заголовками відповідних структурних частин звіту.

Відстань між заголовком і текстом повинне бути дорівнює 3—4 інтервалам. Підкреслювати заголовки не допускається.

Кожен розділ варто починати з нової сторінки.

Нумерація. Сторінки роботи нумерують арабськими цифрами. Титульний лист включають у загальну нумерацію роботи. На титульному листі номер не ставлять, на наступних сторінках номера проставляють у правому верхньому куті.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усієї роботи і повинні позначатися арабськими цифрами з крапкою наприкінці. Введення і висновок не нумеруються.

Підрозділи нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і підрозділу, розділених крапкою. Наприкінці номера підрозділу повинна бути крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу).

Пункти нумерують арабськими цифрами в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з номерів роздягнула, підрозділу, пункту, розділених крапками. Наприкінці номера повинна бути крапка, наприклад: "1.1.2" (другий пункт першого підрозділу першого розділу).

Якщо робота складається з двох або більш частин (книг), то номер кожної частини (книги) проставляють римськими цифрами. Номер частини (книги) проставляють на титульному листі під указівкою виду роботи.

Ілюстрації (таблиці, креслення, схеми, графіки), що розташовані на окремих сторінках звіту, включають у загальну нумерацію сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого перевищують формат А4, враховують як одну сторінку. Аркуші формату більш А4 поміщають наприкінці звіту після висновку в порядку їхнього згадування в тексті.

Ілюстрації (крім таблиць) позначаються словом "Рис." і нумеруються послідовно арабськими цифрами в межах роздягнула, за винятком ілюстрацій, приведених у додатку.

Номер ілюстрації (за винятком таблиць) повинний складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Наприклад: "Рис. 1.2" (другий малюнок першого розділу).

Номер ілюстрації поміщають нижче пояснює підпису. Якщо в роботі приведена одна ілюстрація, то її не нумерують і слово "Рис." не пишуть.

Таблиці нумерують послідовно арабськими цифрами (за винятком таблиць, приведених у додатку) у межах роздягнула. У правому верхньому куті таблиці над відповідним заголовком поміщають напис "Таблиця" із указівкою номера таблиці. Номер таблиці повинний складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу).

Якщо в роботі одна таблиця, її не нумерують і слово "Таблиця" не пишуть.

При переносі частини таблиці на інший лист (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз праворуч над першою частиною таблиці; над іншими частинами пишуть слово "Продовження". Якщо в звіті кілька таблиць, то після слова "Продовження" указують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл. 1.2".

Формули в роботі (якщо їх більш однієї) нумерують арабськими цифрами в межах роздягнула. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Номер указують із правої сторони листа на рівні формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, у яких указують довідкові і дані, що пояснюють, нумерують послідовно арабськими цифрами. Якщо приміток трохи, то після слова "Примітки" ставлять двокрапка, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо мається одна примітка, то його не нумерують і після слова "Примітку" ставлять крапку.

Ілюстрації. Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їхнє чітке відтворення (электрографическое копіювання, мікрофільмування і т.п.). Малюнки повинні бути виконані чорною тушшю або чорним чорнилом на білому непрозорому папері.

У роботі варто застосовувати тільки штрихові малюнки і справжні фотографії.

Фотографії розміром менше А4 повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого папера.

Ілюстрації повинні бути розташовані так, щоб них було зручно розглядати без повороту звіту або з поворотом по годинній стрілці. Ілюстрації розташовують після першого посилання на них.

Ілюстрації повинні мати найменування. При необхідності їх постачають поясняющими даними (подрисуночный текст). Найменування ілюстрації поміщають над нею, що пояснюють дані — під нею.

Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинний оформлятися у виді таблиць (мал. 1).

Кожна таблиця повинна мати заголовок. Заголовок і слово "Таблиця" починають із прописної букви. Заголовок не підкреслюють.

Заголовки граф таблиць повинні починатися з прописних букв, підзаголовки — з рядкових, якщо вони складають одну пропозицію з заголовком, і з прописних, якщо вони самостійні. Поділяти голівки таблиці по діагоналі не допускається. Висота рядків повинна бути не менш 8 мм. Графові "№ п. п." у таблицю включати не слід.

Таблицю розміщають після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту роботи або з поворотом по годинній стрілці. Таблицю з великою кількістю рядків допускається переносити на інший лист. При переносі таблиці на інший лист (сторінку) заголовок поміщають тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф допускається поділяти на частині і поміщати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат таблиці, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюється її голівка, у другому випадку — боковик.

Якщо повторюваний у графі таблиці текст складається їхнього одного слова, його допускається заміняти лапк; якщо з двох або більш слів, то при першому повторенні його заміняють словами "Те ж", а далі — лапк. Ставити лапки замість повторюваних цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів не допускається. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не приводять, то в ній ставлять прочерк.

Формули. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів варто приводити безпосередньо під формулою в тій же послідовності, у якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта варто давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули варто виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули повинне бути залишено не менш одного вільного рядка. Якщо рівняння не уміщається в один рядок, він повинно бути перенесене після знака рівності (=) або після знаків (+), мінус (-), множення (х) і розподіл (:).

Посилання в тексті на літературні джерела допускається приводити в підрядковій примітці або вказувати порядковий номер за списком джерел, виділена двома косими рисами.

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, мал. 1.2.

Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)".

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "Таблиця" у тексті пишуть цілком, якщо таблиця не має номери, і скорочено — якщо має номер, наприклад: "... у табл. 1.2).

У повторних посиланнях на таблиці й ілюстрації варто вказувати скорочено слово "дивися", наприклад: див. табл. 1.3".

Титульний лист є першим листом роботи і заповнюється за формою, приведеної на мал. 2.

Поле 1 — найменування міністерства, університету, інституту.

Поле 2 — у лівій частині полючи — індекс УДК і номер державної реєстрації, що проставляються організацією-виконавцем, а також інвентарний номер роботи (організацією-виконавцем не проставляється). Ці дані розміщаються одне під іншим. Права частина призначена для спеціальних оцінок.

Поле 3 — у лівій частині полючи повинний бути поміщений гриф узгодження, що складає зі слова "ПОГОДЖЕНО", найменування посади з указівкою найменування організації, ученого ступеня, ученого звання особи, з яким узгоджується робота, його особистого підпису, її розшифровки, дати узгодження. Тут же проставляється печатка організації, що погодила роботу.

У правій частині полючи поміщають гриф твердження, що складає зі слова "ЗАТВЕРДЖУЮ", найменування посади з указівкою найменувань організації, ученого ступеня, ученого звання особи, що утвердили роботу, особистої підпису, її розшифровки і дати твердження роботи. Тут же проставляється печатка організації, що затвердила роботу.

Підписи і дати підписання повинні бути виконані тільки чорним чорнилом. Дату варто записувати арабськими цифрами в наступній послідовності елементів: рік, місяць, день місяця.

У поле 4 прописними буквами вказують найменування роботи.

Поле 5 — посади, учені ступені, учені звання керівників, консультантів. Праворуч від кожного підпису проставляють ініціали і прізвище особи, що подписали роботу, нижче — дату підписання.

Поле 6 — місто і рік випуску роботи, наприклад, "Київ 1999".

Якщо на титульному листі не розміщаються всі

необхідні підписи, то допускається перенос їх на наступну сторінку. На цю же сторінку переносяться і зведення з поля 6.

Список виконавців. У список повинні бути включені прізвища усіх відповідальних виконавців, виконавців і співвиконавців (авторів роботи), що приймали творчу участь у виконанні роботи. Прізвища виконавців і співвиконавців варто мати у своєму розпорядженні стовпець. Ліворуч указують посади, учені ступені, учені звання виконавців і співвиконавців.

Праворуч від підписів указують (без дужок) ініціали і прізвища виконавців і співвиконавців. Біля кожного прізвища виконавця і співвиконавця випливає в дужках указати номер розділу (підрозділу) роботи підготовленого по виконаному їм етапові НИР, найменування організації-співвиконавця.

Якщо робота виконана одним виконавцем, його прізвище і підпис поміщають на титульному листі.

Зміст включає найменування всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають найменування) із указівкою номерів сторінок, на яких розміщається початок матеріалів розділів (підрозділів, пунктів).

Перелік умовних позначок, символів, одиниць і термінів. Якщо в роботі прийнята специфічна термінологія, а також уживаються малораспространенные скорочення, нові символи, позначення і т.п., то їхній перелік повинний бути представлений у виді окремого списку.

Перелік повинний розташовуватися стовпцем, у якому ліворуч (за абеткою) приводять, наприклад, скорочення, праворуч — його детальну розшифровку.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і т.п. повторюються менш трьох разів, ПЕРЕЛІК не складають, а їхню розшифровку приводять у тексті при першому згадуванні.

Список використаних джерел повинний містити перелік книг, статей, різних документів, досліджень інших авторів і т.п., використаних при виконанні роботи.

Джерела варто розташовувати в порядку появи посилань у тексті роботи.

Додатка оформляють як продовження роботи на наступних його сторінках або у виді окремої частини (книги), розташовуючи них у порядку появи посилань у тексті.

Кожен додаток починається з нового листа (сторінки) із вказівкою в правому верхньому куті слова "ДОДАТОК", надрукованого прописними буквами, і має змістовний заголовок.

Якщо в роботі більш одного додатка, них нумерують послідовно арабськими цифрами (без знака №), наприклад, ДОДАТОК 1, ДОДАТОК 2 і т.д.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному листі за назвою роботи друкують прописними буквами слово "ДОДАТКА".

Текст кожного додатка при необхідності може бути розділений на підрозділи і пункти, нумеруемые арабськими цифрами в межах кожного додатка, перед ними ставиться буква "П", наприклад "П. 1.2.3" (третій пункт другого підрозділу першого додатка).

Малюнки, таблиці і формули, що поміщаються в додатку, нумерують арабськими цифрами в межах кожного додатка, наприклад: "Рис. П. 1.1" (перший малюнок першого додатка); "Табл. П. 1.1" (перша таблиця першого додатка).

9. РЕЗЕНЗУВАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ РОБІТ. ДОПОВІДЬ ПРО РОБОТУ. СКЛАДАННЯ ТЕЗ ДОПОВІДІ

Рецензія (відгук про наукову працю) — це робота, у якій критично оцінюють основні положення і результати рецензируемого дослідження. Особливу увагу звертають на актуальність його теоретичних положень, доцільність і оригінальність прийнятих методів дослідження, новизну і вірогідність отриманих результатів, їхню практичну корисність.

При складанні рецензії звичайно дотримують такої послідовності:

— обґрунтування необхідності (актуальність) теми дослідження;

— оцінка ідейного і наукового змісту (основна частина рецензії), мови, стилю;

— послідовність викладу результатів дослідження;

— оцінка ілюстративного матеріалу, обсягу досліджень і рукопису викладу (рекомендації про скорочення або доповнення);

— загальні висновки; підсумкова оцінка дослідження.

Критика рецензента повинна бути принципової, науково обґрунтованої, вимогливої, але разом з тим і доброзичливому, сприятливому поліпшенню дослідження.

Доповідь або повідомлення містять короткий виклад основних наукових положень автора, їхнє практичне значення, висновки і пропозиції. Час доповіді 10...20 хв, аргументація повинна бути короткої і чіткої. Необхідно виділяти основну ідею доповіді, не потрібно деталізувати окремі його положення.

Не рекомендується доповідь (повідомлення) читати перед аудиторією, його використовують лише для довідок, читання цитат. Емоційність, переконаність доповідача, його уміння полемізувати забезпечує контакт з аудиторією, увага слухачів. Головним у науковій доповіді є зміст і наукова аргументація.

Виразність і дохідливість мови при викладі доповіді у великій мері залежить від темпу, голосності й інтонації. Спокійна, некваплива манера викладу завжди імпонує слухачам. Доповідачеві необхідно стежити за правильністю літературної вимови, уживати слова відповідно до їх змісту.

Відповідати на питання випливає коротко, власне кажучи, виявляти скромність в оцінці своїх наукових результатів, витриманість і тактовність навіть у випадку різких виступів опонентів. Самокритичність і поважне відношення до ділової товариської критики — важлива умова усунення недоліків у дослідженні.

У ряді випадків по доповіді складають тези, у яких коротко (1—2 сторінки) викладають головну ідею, основу доповіді і необхідну аргументацію. Науковець повинний уміти виступати з короткою і чіткою доповіддю, вести наукову дискусію, переконливо аргументувати свої наукові положення. Це уміння виробляється систематичною наполегливою роботою над рефератами, доповідями і виступами перед науковими колективами.

10. ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ МАТЕРІАЛІВ ДО ОПУБЛІКУВАННЯ В ПЕЧАТЦІ

Як публікують роботи, що містять нові наукові результати і конкретні пропозиції, що мають важливе теоретичне і практичне значення? До наукових друкованих праць відносяться монографії, брошури, статті.

Монографія — науковий добуток, у якому викладений підсумок усебічного дослідження визначеної теми або проблеми, виконаної одним або декількома авторами.

У статті викладаються результати, отримані по конкретному питанню, що має визначене наукове і практичне значення. Статтю публікують у наукових журналах або збірниках. Її обсяг не повинний перевищувати 8—10 машинописних сторінок; графічний або інший ілюстративний матеріал допускається в мінімальній кількості, тобто не більш 2—3 малюнків.

Підручники і навчальні посібники відносяться до навчальних видань.

Підручник — навчальне видання, що містить систематизований виклад визначеної навчальної дисципліни відповідно до навчальної програми і затверджено офіційною інстанцією як підручник.

Навчальний посібник — навчальне видання, що частково заміняє або доповнює підручник і затверджене офіційною інстанцією як навчальний посібник.

Підготовку матеріалів дослідження до печатки необхідно проводити в такій послідовності.

Складають проспект^-проспект-план-проспект і систематизують матеріал дослідження, при цьому строго дотримують положення про те, що другорядні зведення або опубліковані раніше не слід поміщати в підготовлювані видання. Потім розташовують підібраний матеріал по главах і параграфам.

Викладають матеріал у науковому стилі, для якого характерні ясність викладу, точність слововживання, лаконізм; строге дотримання наукової термінології, що дозволяє в можливо короткій і ощадливій формі давати чіткі визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів і явищ. Послідовний виклад прийнятої теоретичної позиції, логічність, глибокий взаємозв'язок теоретичних положень, виразність мови — характерні риси наукового стилю.

Усі цитати приводять по першоджерелах із указівкою справжніх авторів цитат і джерел.

Матеріали друкують на друкарській машинці з великим і чітким вічком літер, через чорну стрічку, на одній стороні листа папера формату А4 (210x97 мм) через два інтервали, що забезпечує можливість наступного редагування і доповнення.

Поля на сторінці повинні бути такі, як і при оформленні дипломної роботи.

Після того як рукопис складений, уточнюють її зміст, одночасно здійснюючи ретельне редагування. На цьому етапі скорочують другорядний або додають необхідний матеріал, визначають місце в рукописі таблиць і малюнків. При літературному редагуванні працюють над поліпшенням наукового стилю добутку; переробляють окремі частини, формулювання фраз з метою досягнення чіткого викладу, перевіряють орфографію і пунктуацію, усувають архаїзм, мовні штампи. Уникають частого повторення тих самих слів, заміняючи їхніми синонімами.

Здійснюючи технічне редагування, визначають у рукописі абзаци, указують, які слова і пропозиції необхідно виділити спеціальним шрифтом, перевіряють правильність написання термінів, символів; значків, шифрів, особливо в математичних, хімічних і інших формулах. Одночасно з цим визначають розміри ілюстрацій і таблиць, правильність їхнього оформлення. Після цього на машинці остаточно передруковують рукопис. У машинописному тексті відзначають на полях місце розташування малюнків і таблиць. Умовні знаки, замічені помилки, формули, прізвища іноземних авторів, який не можна друкувати на машинці, акуратно і розбірливо уписують від руки чорним чорнилом або тушшю.

При уписуванні формул необхідно ясно вказати, які із символів будуть набрані прописними буквами, які рядковими. Це відноситься до букв однакового накреслення (S, s, P, р и т. д.). Їх позначають особливо: прописні — двома рисками знизу, рядковими двома рисками зверху. Спеціальними знаками виділяють показники ступеня, індекси; букви грецького алфавіту обводять червоним чорнилом. Усі символи у формулах пояснюють текстом, розташованим безпосередньо під формулою. Не •

допускається позначення різних величин однаковими буквами.

Ілюстрації повинні бути ясними, чіткими. Креслення (малюнки) виконують чорною тушшю на білому папері або кальці. Вони повинні задовольняти вимогам державних стандартів.

Фотографії і світлокопії готують досить контрастними, щоб забезпечити якісне виготовлення типографських кліше. Підписи повинні легко читатися при заданому зменшенні. До ілюстрацій складають опис подрисуночных текстів, що додають до машинописного тексту наукової праці.

Таблиці створюють найбільші зручності при читанні тексту. Поміщаючи них у текст, автор повинний чітко усвідомити собі, як вона буде виглядати в надрукованій книзі. Не рекомендується складати таблиці з великою кількістю граф, тому що це утрудняє розміщення їхній у тексті.

Стаття направляється в редакційну колегію наукового журналу або науково-технічного збірника, а монографія — у наукове спеціалізоване видавництво. Усі матеріали, що рекомендуються до печатки, представляють у двох екземплярах.