Ефективність наукових досліджень

Під економічною ефективністю наукових досліджень у цілому розуміють зниження витрат суспільної і живої праці на виробництво продукції в тій галузі, де впроваджують закінчені науково-дослідні роботи і дослідно-конструкторські розробки (НИР і ОКР). Основні види ефективності наукових досліджень:

1) економічна ефективність — ріст національного доходу, підвищення продуктивності праці, якості продукції, зниження витрат на наукові дослідження;

2) зміцнення обороноздатності країни;

3) соціально-економічна ефективність — ліквідація важкої праці, поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці, очищення навколишнього середовища і т. д;

4) престиж вітчизняної науки.

Наука є найбільш ефективною сферою капіталовкладень. У світовій практиці прийнято вважати, що прибуток від капіталовкладень у неї складає 100—200% і набагато вище прибутку будь-яких галузей. За даними закордонних економістів, на один долар витрат на науку прибуток у рік складає 4—7 доларів і більше. У нашій країні ефективність науки також висока. На 1 грн., витрачену на НИР і ОКР, прибуток становить 3—8 грн.

З кожним роком наука обходиться суспільству усе дорожче. На неї витрачають величезні суми. Тому в економіці науки виникає і друга проблема — систематичне зниження народногосподарських витрат на дослідження при зростаючому ефекті від їхнього впровадження. У зв'язку з цим під ефективністю наукових досліджень розуміють також по можливості більш ощадливе проведення НИР.

Добре відомо, яке велике значення нині надається питанням прискореного розвитку науки і НТП. Робиться це по глибоких стратегічних причинах, що зводяться до того об'єктивного факту, що наука і система її додатків стала реальною продуктивною силою, найбільш могутнім фактором ефективного розвитку суспільного виробництва.

Є два кардинально різних шляхи ведення справ в економіці: екстенсивний шлях розвитку й інтенсивний. Шлях екстенсивного розвитку — це розширення заводських площ, збільшення числа верстатів і т.д. Інтенсивний шлях припускає, щоб кожен завод з кожного працюючого верстата, сільськогосподарське підприємство з кожного гектара посівних площ одержували усе більше і більше продукції. Це забезпечується використанням нових науково-технічних можливостей: нових засобів праці, нових технологій, нових знань. До інтенсивних факторів відноситься і ріст кваліфікації людей, і вся сукупність організаційних і науково-технічних рішень, якими озброюється сучасне виробництво.

Сьогодні, приблизно, кожна гривня, вкладена в науку, у НТП і освоєння нововведень (нової техніки, нових технологій) у виробництві, дає в чотири рази більший ефект, чим та ж гривня, вкладена в екстенсивні фактори.

Це дуже істотна обставина. З нього випливає, що і надалі наша господарська політика буде спрямована на те, щоб у всіх сферах суспільного виробництва вирішувати проблеми подальшого розвитку переважно за рахунок інтенсивних факторів. При цьому особлива роль приділяється науці, а на саму науку поширюється та ж сама вимога. Пошлемося на характерні цифри. За останні 40—50 років кількість нових знань збільшилося приблизно в два-три разів, у той же час обсяг інформації (публікацій, різної документації) збільшився у вісьмох-десять разів, а обсяг засобів, що відпускаються на науку, — більш ніж у 100 разів. Ці цифри змушують задуматися. Адже ріст ресурсів, затрачуваних на науку, не самоціль. Отже, наукову політику треба змінювати, необхідно рішуче підвищити ефективність роботи наукових установ.

Є ще одна важлива обставина. У даному випадку нас цікавить не сам по собі приріст нових знань, а приріст ефекту у виробництві. Ми повинні проаналізувати: чи всі нормально з пропорціями між одержанням знань і їхнім застосуванням на виробництві. Потрібно опережающе високими темпами збільшувати вкладення в заходи щодо освоєння результатів НТП у виробництво.

Існує деяка теоретична модель, побудована з розумінь найбільш повного використання нових знань, нових наукових даних. Відповідно до цієї моделі, якщо асигнування в області фундаментальних досліджень прийняти за одиницю, те відповідні показники складуть: по прикладних дослідженнях — 4, по розробках — 16, по освоєнню нововведень у виробництво — 250. Ця модель побудована академіком В.М. Глушковим виходячи з того, що усе розумне (з нових ідей, зведень, можливостей), отримане в сфері фундаментальних досліджень, буде використано. Для цього буде досить наявних потужностей прикладних наук. Потім можливості практичного застосування будуть реалізовані у виді нових технологій, нових конструкцій і т.п., тими, хто проектує, веде розробки. І в них, у свою чергу, буде досить потужностей, щоб усе це прийняти і цілком пустити в діло. Нарешті, необхідно мати досить капіталовкладень і вільних потужностей, призначених для освоєння нововведень на виробництві, щоб освоїти і реалізувати всі об'єктивно необхідні нововведення.

Якщо сумарні витрати на фундаментальні і прикладні дослідження, а також на дослідно-конструкторські розробки прийняти за одиницю, то відношення між вкладеннями у виробництво нових знань і вкладеннями в освоєння цих знань народним господарством складе 1:12. А в дійсності таке співвідношення 1:7. Це свідчить про те, що в народному господарстві найчастіше немає вільних потужностей, не вистачає можливостей для маневру (у США таке співвідношення 1:11).

У сучасній науці кожен четвертий — керівник. Це дійсний факт. Наприклад, на Україні на 150 тис. науковців 40 тис. керівників (директорів, заступників, керівників відділів, лабораторій, кафедр, груп і ін.). От і виходить, що кожен четвертий, зайнятий у науці, — керівник. Керівників у науці більше, ніж фізиків, хіміків, математиків і ін., окремо узятих. Але математиків, фізиків, хіміків і інших готують вузи (і професійний рівень їхніх знань, як правило, дуже високий). Керівництву ж науковою діяльністю їх не навчали. Цьому вони учаться самі і самий непродуктивний спосіб — на своїх помилках. Рішення цього питання теж зможе підняти ефективність наукових досліджень.

Відомо, що час між вкладенням у науку і віддачею від науки в економіку виміряється в нашій країні дев'ятьма роками. Це досить великий термін. Щороку скорочення цього терміну означає виграш у 5 млрд. грн. Тільки на рік швидше — і одержуємо 5 млрд. грн. без яких-небудь додаткових витрат. Надалі цей виграш буде ще значніше.

Одним зі шляхів підвищення ефективності наукових досліджень є використання так званих побіжних або проміжних результатів, що найчастіше зовсім не використовуються або використовуються пізно і недостатньо повно.

Наприклад, космічні програми. Чим вони виправдуються економічно? Звичайно, у результаті їхньої розробки був поліпшений радіозв'язок, з'явилася можливість далеких передач телевізійних програм, підвищена точність пророкування погоди, отримані великі наукові фундаментальні результати в пізнанні світу і т.д. Усе це має або буде мати економічне значення.

На ефективність дослідницької праці прямо впливає оперативність наукових видань, насамперед періодичних. Аналіз термінів перебування статей у редакціях вітчизняних журналів показав, що вони затримуються вдвічі довше, ніж в аналогічних закордонних виданнях. Для скорочення цих термінів, очевидно, доцільно в декількох журналах експериментально перевірити новий порядок публікацій: друкувати тільки реферати статей обсягом до 4—5 сторінок, а повні тексти видавати методом безнабірної печатки у виді відбитків і висилати по запитах зацікавлених осіб і організацій.

Відомо, що темпи росту інструментальної озброєності сучасної науки повинні приблизно в 2,5—3 рази перевищувати темпи росту чисельності працюючих у цій сфері. У цілому по країні цей показник ще недостатньо високий, а в деяких наукових організаціях він помітно менше одиниці, що приводить до фактичного зниження КПД інтелектуальних ресурсів науки.

Сучасні наукові прилади морально зношуються настільки швидко, що за 4—5 років, як правило, безнадійно застарівають. При нинішніх темпах НТП абсурдної виглядає так називана дбайлива (по нескольку годин у тиждень) експлуатація приладу.

Раціонально здобувати приладів менше, але самих зроблених, і завантажувати їхній максимально, не боячись зносу, а через 2—3 роки інтенсивної експлуатації заміняти новими, більш сучасними.

Міністерство промисловості, обновляючи свою продукцію приблизно кожні п'ять і більш років, лише 10—13% її випускає на рівні світових показників. Серед причин цього явища важливе місце займає розпорошеність і слабість наукового потенціалу відповідних підприємств, що роблять їхнього не підготовленими до сприйняття істотно нового, а тим більше до розробки його силами своїх вчених і інженерів.

У сучасній науці питанням питань є кадри. З заводської науки вийшла ціла плеяда видатних учених, у тому числі, наприклад, металург академік И. П. Бардін і значна частина творців сучасної новітньої техніки.

Багато заводських колективів досліджень перетворилися в справжні наукові школи. Так, здійснена за останні роки на одному з найбільших заводів м. Запорожжя широка програма досліджень дозволила не тільки перетворити целую галузь виробництва, але і виростити з числа заводських фахівців близько 30 кандидатів і 5 докторів наук. Великим визнанням користуються наукові школи фахівців київського з-да "Арсенал" і Харківського турбінного заводу.

Разом з тим варто визнати, що в цілому індустріальний сектор науки ще дуже слабко забезпечений висококваліфікованими кадрами дослідників. На кожну сотню центральних заводських лабораторій приходиться лише один кандидат наук. Більшість заводських наукових підрозділів, по масштабах робіт порівнянних зі звичайними НДІ, мають у кілька разів менше число докторів і кандидатів наук.

Особливої уваги заслуговує проблема цільової підготовки кадрів для індустріального сектора науки.

Для оцінки ефективності досліджень застосовують різні критерії, що характеризують ступінь їхньої результативності.

Фундаментальні дослідження починають віддавати капіталовкладення лише спустя значний період після початку розробки. Результати їх звичайно широко застосовують у різних галузях, іноді в ті, де їхній зовсім не очікували. Тому часом нелегко планувати результати таких досліджень.

Фундаментальні теоретичні дослідження важко оцінити кількісними критеріями ефективності. Звичайно можна установити тільки якісні критерії: можливість широкого застосування результатів досліджень у різних галузях народного господарства країни; новизна явищ, що дає великий поштовх для принципового розвитку найбільш актуальних досліджень; істотний внесок в обороноздатність країни; пріоритет вітчизняної науки; галузь, де можуть бути початі прикладні дослідження; широке міжнародне визнання робіт; фундаментальні монографії по темі і цитируемость їх ученими різних країн.

Ефективність прикладних досліджень оцінити значно простіше. У цьому випадку застосовують різні кількісні критерії.

Про ефективність будь-яких досліджень можна судити лише після їхнього завершення і впровадження, тобто тоді, коли вони починають давати віддачу для народного господарства. Великого значення набуває фактор часу. Тому тривалість розробки прикладних тим по можливості повинна бути коротше. Кращим є такий варіант, коли тривалість їхньої розробки до трьох років. Для більшості прикладних досліджень імовірність одержання ефекту в народному господарстві в даний час перевищує 80%.

Як оцінити ефективність дослідження колективу (відділу, кафедри, лабораторії і т.д.) і одного науковця?

Ефективність роботи науковця оцінюють різними критеріями: публікаційною, економічним, новизною розробок, цитируемостью робіт і ін.

Публікаційним критерієм характеризують загальну діяльність — сумарна кількість друкованих праць, загальний обсяг їх у друкованих аркушах, кількість монографій, підручників, навчальних посібників. Цей критерій не завжди об'єктивно характеризує ефективність науковця. Можуть бути випадки, коли при меншій кількості друкованих праць віддача значно більше, ніж від більшої кількості дрібних друкованих праць. Економічну оцінку роботи окремого науковця застосовують рідко. Частіше як економічний критерій використовують показник продуктивності праці науковця (вироблення в тис. грн. кошторисної вартості НИР). Критерій новизни НИР — це кількість авторських посвідчень і патентів. Критерій цитируемости робіт ученого являє собою число посилань на його друковані праці. Це другорядний критерій.

Ефективність роботи науково-дослідної групи або організації оцінюють декількома критеріями: середньорічним виробленням НИР, кількістю впроваджених тим, економічною ефективністю від упровадження НИР і ОКР, загальним економічним ефектом, кількістю отриманих авторських посвідчень і патентів, кількістю проданих ліцензій або валютним виторгом.

Середньорічне вироблення НИР, ОКР визначають по формулі

де З — загальна кошторисна вартість НИР і ОКР, тис. грн;

Р— среднесписочное число працівників основного і підсобного персоналу відділу, кафедри, лабораторії, НДІ.

Звичайно К_прозраховують за рік, оскільки установити кошторисні витрати НИР за місяць або квартал можна лише орієнтовно. Середньорічне вироблення НИР і ОКР на один працівника коливаються від 3 до 7 тис. грн.

Критерій упровадження К_взакінчених тим установлюють наприкінці календарного року підсумовуванням закінчених робіт мв. Упровадження теми оцінюють ступенем завершення тематичного плану.

Відносний критерій упровадження закінчених тим

де m — загальна кількість розроблювальних тим. Критерій економічної ефективності

де Э, 3 — відповідно ефект від упровадження теми і витрати на її виконання і впровадження, тис. грн.

Економічний ефект від упровадження — основний показник ефективності наукових досліджень — залежить від витрат на впровадження, обсягу впровадження, термінів освоєння нової техніки і багатьох інших факторів.

Ефект від упровадження розраховують за весь період, починаючи від часу розробки теми до одержання віддачі. Звичайно тривалість такого періоду прикладних досліджень складає кілька років. Однак наприкінці його можна одержати повний народногосподарський ефект.

Рівень новизни прикладних досліджень і розробок колективу характеризують критерієм К_я, тобто числом завершених робіт, по яких отримані авторські посвідчення і патенти. Критерій До характеризує абсолютна кількість свідчень і патентів. Більш об'єктивними є відносні показники, наприклад кількість свідчень і патентів, віднесених до визначеної кількості працівників Р даного колективу (Р = 100, 1000) або до числа тим, розроблювальних колективом, що підлягають оформленню свідченнями і патентами.

Якщо колектив НДІ виконав розробки і здійснений продаж їх за кордоном, то ефективність цих розробок оцінюють відносним показником

де Д — валютний доход держави, тис. грн;

Σ3 — сумарні витрати на проведення НИР і ОКР, на оформлення і продаж ліцензій, на виконання ліцензійних міждержавних відносин і ін.

Чим вище показники К_п, К_в, К_э, К_а, Кл, тим ефективніше НИР колективу.

Економічний ефект від упровадження наукових досліджень визначають за відомою методикою з курсу "Економіка транспорту". Розрізняють три види економічного ефекту: попередній, очікуван і фактичний.

Попередній економічний ефект установлюється при обґрунтуванні теми наукового дослідження і включенні її в план робіт. Розраховують його по орієнтованих, укрупнених показниках з урахуванням прогнозованого обсягу впровадження результатів досліджень у групу підприємств даної галузі.

Очікуваний економічний ефект обчислюють у процесі виконання НИР. Його умовно відносять (прогнозують) до визначеного періоду (року) упровадження продукції у виробництво. Очікувана економія — більш точний економічний критерій у порівнянні з попередньою економією, хоча в деяких випадках вона є також орієнтованим показником, оскільки обсяг упровадження можна визначити лише орієнтовно. Очікуваний ефект обчислюють не тільки на один рік, але і на більш тривалий період (інтегральний результат). Орієнтовно такий період складає до 10 років від початку впровадження для нових матеріалів і до 5 років для конструкцій, приладів, технологічних процесів.

Фактичний економічний ефект визначається після впровадження наукових розробок у виробництво, але не раніше, ніж через рік. Розрахунок його роблять по фактичних витратах на наукові дослідження і впровадження з обліком конкретних вартісних показників даної галузі (підприємства), де впроваджені наукові розробки. Фактична економія майже завжди трохи нижче очікуваної: очікувану визначають НДІ орієнтовно (іноді з завищенням), фактичну — підприємства, на яких здійснюється впровадження.

Найбільш достовірним критерієм економічної ефективності наукових досліджень є фактична економія від упровадження.

8. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ І ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ