Типи календарів

Місячний календар — календар, в основу якого покладені фази місячного циклу.
Тривалість синодичного місяця S = 29,53059 доби. Тому відповідний йому календарний місяць може мати 29 або 30 діб. Синодичний місяць — це середній період обертання місяця відносно сонця.
Місячно-сонячний календар — календар, в основі якого лежить періодичність видимих рухів Місяця та Сонця.
Календар майя — загальна назва системи календарів та таблиць, які використовувалися цивілізацією майя, однією з цивілізацій доколумбівської Месоамерики, і продовжує використовуватися деякими представниками сучасного народу майя у гірських районах Гватемали.

Григоріанський календар — календар, запроваджений 4 жовтня 1582 року Папою Римським Григорієм XIII, і нині ухвалений у світі як міжнародний стандарт. Григоріанський календар було розроблено на заміну юліанського.

Юліанський календар — календар, запроваджений з 1 січня 45 р. до н. е. Юлієм Цезарем наприкінці 46 до н. е. Цезар узгодив тривалість року із сонячним календарем, тобто встановив її рівною 365 із чвертю дня (365.25). Четвертинки дня враховувалися так: кожного четвертого року до календаря додавався ще один день, і тривалість місяця лютого ставала не 29, а 30 днів.
Закон Кеплера
Закони Кеплера — три емпіричні залежності, що описують рух планетнавколо Сонця. Названо на честь німецького астронома Йоганеса Кеплера, який відкрив їх шляхом аналізу спостережень руху Марсанавколо Сонця, здійснених данським астрономом Тихо Браге.

Перший закон: Всі планети обертаються навколо Сонця еліптичними орбітами, в одному з фокусів в яких перебуває Сонце (всі орбіти планет і тіл Сонячної системи мають один спільний фокус, в якому, власне, і розташовано Сонце).
Другий закон: Радіус-вектор планети (тіла Сонячної системи) за рівні проміжки часу описує рівновеликі площі.
Третій закон: Квадрати зоряних періодів обертання планет відносяться, як куби великих півосесей їхніх орбіт.

Методи астрономічних спостережень(випромінювання небесних світил)
Електромагнітне випромінювання небесних тіл - основне джерело інформації про космічні об'єкти. Досліджуючи електромагнітне випромінювання, можна дізнатися температуру, щільність, хімічний склад та інші характеристики даного нас об'єкта. Повний опис властивостей електромагнітного випромінювання та його взаємодії з речовиною дається квантовою електродинамікою - однієї з найскладніших теорій сучасної фізики. Відповідно до цієї теорії, електромагнітне випромінювання має як хвильовими властивостями, так і властивості потоку частинок, званих фотонами або квантами електромагнітного поля.

Зазвичай небесні тіла випромінюють відразу на багатьох довжинах хвиль. Розподіл енергії випромінювання по довжинах хвиль називається спектром випромінювання, а визначення характеристик випромінюючих тіл по їх спектру - спектральним аналізом. Розрізняють три основних види спектрів:

• безперервний спектр

• лінійний спектр поглинання

• лінійний емісійний спектр

• При побудові таких телескопів використовуються найновітніші досягнення техніки, і працюють вони, керовані на відстані зі спеціальних приміщень, без присутності людей поблизу телескопа.

Першим приймачем зображення в астрономії був неозброєний людське око. Другим стала фотопластинка. Для потреб астрономів були розроблені фотопластинки, чутливі в самих різних областях спектру, аж до інфрачервоної і, що найголовніше, добре працюють при спостереженні слабких об'єктів.Астрономічна фотопластинка - виключно ємний, дешевий і довговічний носій інформації; багато знімки зберігаються у скляних бібліотеках обсерваторій більше ста років. Найбільша фотопластинка застосовується на одному з телескопів третього покоління: її розмір 53 х 53 см!
Астрономічні обсерваторії
Астрономічна обсерваторія - науково-дослідна установа, в якій проводять спостереження за небесними світилами, вивчають їх і обробляють одержані результати. Першу державну обсерваторію (тобто таку, що фінансувалася державою) було засновано у 1671 р. в Парижі.
Розрізняють 5 видів обсерваторій: Астрометричні, Астрофізичні,Сонячні, Наземні та космічні.