Засмічення та хімічне забруднення

У межах України діє понад три тисячі промислових підприємств, в результаті виробничої діяльності яких створюються відходи, які негативно впливають на людину, тваринний та рослинний світ. Промислові відходи існують у трьох фазах: твердій, рідких, газовій. Вони є токсичними, радіоактивними та канцерогенними.

Промисловими відходами українських підприємств є металургійні шлаки, золо-шлаки ТЕС, кам’яний та вапняковий відсів щебеневих кар’єрів і заводів, дефект цукрових і фосфорно-гіпсових хімічних заводів, розкривні та вміщувальні кристалічні, піщані, глинисті породи, відходи збагачування руд, нерудних корисних копалин, вугілля, шахтні породи.

Щорічно у державі утворюється 1,7млрд.м³ твердих, близько 20млрд.м³ рідких та газових відходів, серед яких 150млн. тонн є токсичними. Значна кількість промислових відходів надходить до накопичувачів шлаків, відстійників, відвалів, териконів подається в стічні води і лише 10-12% твердих відходів йдуть на промислові та господарські потреби. Токсичні відходи використовують 14-15%, як правило, на паливні потреби, і в основному на виробництві.

В розвинутих зарубіжних країнах використання промислових відходів сягає 65-80% (Німеччина, США, Японія, Франція, Бельгія, Італія). Спеціальні дослідження промислових відходів, які проводяться багатьма науковими, учбовими, виробничими закладами України, показують, що токсичні відходи та промислові стоки, містять деякі цінні метали, в тому числі кольорові та чорні рідкісні, рідкоземельні (цирконій, ітрій, вісмут, лантан, церій) та благородні. Зараз більша частина цих відходів або знешкоджується, або складається у відвалах чи направляється в поверхневі сховища.

Усе це спричиняє забруднення поверхневих водойм, підземних вод, міських та с/г земель, атмосферного повітря. З іншого боку, промислові відходи можуть розглядатися як джерело цінних компонентів, що не є тільки потрібні нашій промисловості, але є також продукцією, придатною для експорту за кордон.

Використання промислових відходів, крім певного економічного ефекту, має неабияке екологічне значення, оскільки вивільнюються з-під відходів с/г землі й поліпшується стан атмосфери.

Спалювання носить собою не меншу небезпеку, адже при цьому речовини окислюються і потрапляють в повітря, а сама ділянка, де проходило спалювання ще деякий час пустує. Особливо, якщо йдеться про стійкі органічні забруднювачі, які допомогли підвищити рівень харчового виробництва та медичного обслуговування, зробили можливими багато переваг сучасного життя і поволокло за собою серйозні наслідки.

З 50-х років науковці пов’язують стійкі органічні забруднювачі зі спектром проблем здоров'я у представників дикої природи: низький рівень виживання яєць і скручені дзьоби птахів, деформовані кінцівки ссавців, порушення репродуктивної системи та розвитку тварин, зниження імунітету. Одні видають себе за природні хімічні РНК-посередники і вносять безлад у ендокринну та імунну систему, а інші вражають в основному плід та немовлят. Прояви впливу пестицидів є різними: від легкого головного болю та шкірного сипу до тяжких захворювань внутрішніх органів, раку та навіть смерті.