Оформлення списку використаних джерел

ВСТУП

Мета: Цивільне та сімейне право як навчальна дисципліна та галузь права мають фундаментальний характер в системі юридичної підготовки і є підґрунтям для подальшого опанування студентами інших юридичних дисциплін. Метою вивчення дисципліни «Цивільне та сімейне право» є оволодіння і набуття студентами теоретичних знань та практичних навичок, які охоплюють правові норми, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини на засадах юридичної рівності сторін.

Завдання: Всебічно сприяти розвитку у студентів самостійного юридичного мислення; розши­ренню понятійного апарату, практичному застосуванню наукових методів (системного, функціонального, порівняльного, формально-юридичного та багатьох інших) у процесі вирішення поставлених завдань; оволодіння базовими теоретичними і практичними знаннями з цивільного і сімейного права, формуванню позитивної правосвідомості і правової культури. Завдання цивільного і сімейного права як навчальної дисципліни є теоретико-прикладне опанування діючого цивільного, сімейного законодавства та практики його застосування в світлі сучасних наукових концепцій.

Навчальним планом дисципліни передбачено написання студентами заочної форми навчання курсової роботи. Самостійна робота студента по підготовці та написанню курсової роботи є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом з курсу «Цивільне право і сімейне право» у час вільний від обов'язкових навчальних занять. Самостійна робота по написанню курсової роботи може виконуватися у бібліотеці інституту, навчальних кабінетах, комп'ютерних класах (лабораторіях), в бібліотеках (наукових, публічних, правничих), а також в домашніх умовах.

Пошукова, дослідницька та аналітична робота кожного студента організується і здійснюється відповідно до заздалегідь погодженого з науковим керівником графіка, що гарантує можливість своєчасного та належного завершення опрацювання вибраної теми.

Мета написання курсової роботи полягає в якісному підвищенні рівня фахової підготовки майбутніх працівників, здатних самостійно вирішувати весь спектр цивільно-правових проблем в подальшій практичній діяльності. Залучення студентів до дослідницької діяльності певною мірою сприятиме використанню їх творчого потенціалу для законодавчого та практичного вирішення актуальних проблем сучасної цивілістики та науки сімейного права.

До основних завдань курсової роботи належать: поглиблення і засвоєння студентами знань в галузі цивільного і сімейного права, оволодіння науковими методами пізнання правової дійсності, на опрацювання навичок самостійного вирішення теоретичних та практичних проблем, вміння застосовувати чинне законодавство в повсякденній діяльності фахівця-правознавця.

РОЗДІЛ 1

ВИБІР ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Тематика курсових робіт щорічно оновлюється випусковою кафедрою і затверджується на засіданні кафедри ПРЕП. Теми мають бути актуальними, різними, відповідати сучасному розвитку науки цивільного та сімейного права, її призначенню, що забезпечить студентам можливість вибору відповідно до їх індивідуальних схильностей та інтересів. При розробці тематики дипломних робіт можуть бути враховані рекомендації та побажання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших органів, організацій та установ, на замовлення яких здійснюється підготовка спеціалістів.

Студент має право обрати тему курсової роботи відповідно до визначеної кафедрою тематики. При виборі теми студенту слід враховувати, що виконання курсової роботи за однією і тією ж темою двома та більше студентами протягом одного року навчання не допускається.

Після вибору теми роботи студент подає до випускової кафедри заяву на ім’я завідувача кафедри щодо затвердження обраної ним теми та призначенні керівника.

Слід зауважити, що науковий керівник не є ні співавтором, ні редактором, і студент не повинен розраховувати на те, що керівник виправить наявні в курсовій роботі методологічні, стилістичні, граматичні чи інші помилки.

Науковий керівник – це єдина особа, яка виконує щодо студента контролюючу функцію. З огляду на це студент має систематично консультуватись з науковим керівником.

Студент при написанні курсової роботи має визначені права та обов'язки, які повинен виконувати в процесі написання роботи. Головними з них наступні:

- систематично здійснювати підготовчу роботу шляхом опрацювання наукової літератури, нормативно-правових джерел у бібліотеках, архівах;

- за потреби і можливості скористатися правом на стажування в центральних наукових бібліотеках країни;

- співпрацювати з науковим керівником;

- підготувати курсову роботу, враховуючи поради і вказівки керівника, і подати в завершеному вигляді для перевірки керівником за місяць до початку сесії.

РОЗДІЛ 2

ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ, НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Відбір нормативних та спеціальних джерел з теми, матеріалів юридичної практикипередбачає:

- опрацювання відповідних розділів підручників та навчальних посібників, роботу з бібліографічними довідниками, бібліотечними каталогами, збірниками судової та іншої правозастосовчої практики тощо;

- оформлення даних щодо авторів і назв тих наукових праць, що стосуються теми дослідження, року і місця їх опублікування, загальної кількості сторінок, їхніх шифрів.

Для добору наукового матеріалу доцільно використовувати ресурси таких наукових бібліотек, як Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського (м. Київ), Національна парламентська бібліотека України (м. Київ), бібліотека Української Правничої Фундації (м. Київ), Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А. Тімірязєва, бібліотека ВННІЕ ТНЕУ тощо. Для пошуку нормативних джерел, матеріалів юридичної практики можна скористатися відповідним Інтернет-ресурсом, інформаційними ресурсами органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо, наприклад: www.rada.gov.ua/ - Верховна Рада України; www.president.gov.ua/ - Президент України; www.kmu.gov.ua/ - Кабінет Міністрів України; www.ccu.gov.ua/ - Конституційний Суд України; www.scourt.gov.ua/ - Верховний Суд України; www.ombudsman.kiev.ua/ - Уповноважений ВРУ з прав людини; www.un.org/ - Організація Об’єднаних Націй; www.mfa.gov.ua/ - Міністерство закордонних справ України; www.minjust.gov.ua/ - Міністерство юстиції України.

Результатом проведеної роботи має стати складання систематизованого списку бібліографії з теми роботи, який у подальшому повинен постійно уточнюватись та доповнюватись.

РОЗДІЛ 3

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ РОБОТИ

3.1. Викладення тексту роботи відповідно до її структури

Рівень (якість) оформлення курсової роботи має важливе значення, оскільки в процесі виконання цього завдання розвиваються як необхідні навички з написання наукових праць, так і вміння представити отримані результати. Формування плану роботи студент здійснює з урахуванням наявної джерельної бази. План роботи має відображати її структуру, під якою розуміється порядок компонування роботи та взаємозв’язок її окремих частин – вступу, розділів та підрозділів, висновків, списку джерел. План роботи має бути чітко структурований та відбивати основні напрями дослідження.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який ураховують у загальній нумерації сторінок, проте номера не ставлять.

ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ (зразок на кафедрі).

Зміст має містити найменування та номери початкових сторінок усіх складових: вступу, розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок), висновків, списку використаних джерел. У змісті кожний структурний елемент дипломної роботи супроводжується номером сторінки, з якої він розпочинається.

3.2. Вимоги до вступу

Вступ до курсової роботи - це відповідальна частина роботи, у якій коротко викладають оцінку сучасного стану проблеми, відзначаючи практично розв'язані та нерозв'язані задачі, наукові підходи, що існують у даній галузі, провідних вчених і фахівців, тенденції розв'язання поставлених задач, обґрунтування доцільності проведення наукових досліджень. У вступі подається загальна характеристика роботи в рекомендованій нижче послідовності:

1) актуальність теми, яка розкривається кількома реченнями (3-4), Лаконічно визначаються фактори, що свідчать про необхідність та доцільність проведення дослідження для розвитку юридичної науки та вдосконалення юридичної практики;

2) об’єкт та предмет дослідження;

3) мета і завдання дослідження;

4) методи дослідження перераховуються відповідно до змісту роботи, визначаючи при цьому, що саме досліджувалося тим чи іншим методом;

5) науково-теоретична основа виконання дослідження (перелік вітчизняних та зарубіжних вчених, які прямо чи опосередковано досліджували в своїх роботах питання, що становлять предмет даного дослідження);

6) нормативно-правова база дослідження (перелік (найважливіших актів, що становлять нормативно-правову основу досліджуваного явища, зокрема, Конституція України, 2-3 Закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування);

7) структура роботи. Коротко визначається кількість структурних частин та загальний обсяг роботи. Наприклад: «Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається зі вступу, розділів, підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи сторінок».

Обсяг вступу не повинен перевищувати 3 сторінок. Приклад оформлення вступу дипломної роботи представлений нижче.

Приклад:

3.3. Вимоги до змісту основної частини роботи

Основна частинароботи – це її головна структурна складова, яка містить викладення відомостей про предмет (об'єкт) дослідження або розроблення, котрі є необхідними і достатніми для розкриття сутності даної роботи (опис методології дослідження, характеристик і/або властивостей об'єкта дослідження, основних принципових рішень та механізмів, що забезпечують їх реалізацію) та її результатів. Вона складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. У розділах основної частини детально розглядаються методика і техніка дослідження, узагальнюються його результати. Зміст розділів основної частини має точно відповідати темі роботи, її меті та завданням. Як правило, основна частина курсової роботи містить 2-3 розділи, які можуть поділяються на підрозділи (2-4) у кількості, яку вважає за необхідне студент.

В РОЗДІЛІ 1 (теоретичний) викладається методика дослідження, аналіз літератури з обраної теми (з обов’язковим зазначенням найменш опрацьованих аспектів дослідження, недоліки у попередніх розробках з даної тематики) та постановка проблеми. У цій частині (розділі) роботи обґрунтовуються теоретичні та нормативно-правові засади щодо об’єкта дослідження, теоретична база обраної проблеми, дається огляд нормативних та літературних джерел, нових наукових розробок, іншої інформації, пов'язаної з темою. На основі вивчення нормативних актів, наукової, навчально-методичної літератури (рекомендується використати Конституцію України та інші нормативні акти за темою дослідження, не менше 10 монографій та 10 - 20 інших літературних джерел, опублікованих протягом останніх 10 років, з них не менше трьох за останні 2-3 роки. Використання підручників, навчальних посібників для написання курсової роботи небажано, бо вони вважаються джерелами повторної інформації) дається оцінка стану наукової розробки проблеми в історичному контексті та розвитку її правової бази, критично аналізуються підходи різних авторів до її вирішення, показується, у чому єдність та відмінність їх поглядів, а також визначається і обґрунтовується точка зору автора дипломної роботи на цю проблему.

Обсяг першого розділу не повинен перевищувати 30% загального обсягу роботи.

В РОЗДІЛІ 2 (аналітичний)наводиться ґрунтовний аналіз теми дослідження та її новизна. Ця частина роботи має бути найбільшою за обсягом (до 40% від обсягу роботи), в її рамках аналізується проблема, що досліджується, і наводиться аргументації отриманих результатів. Використовуючи розроблену в першому розділі методологію і техніку дослідження, подається аналіз досліджуваної проблеми. На конкретних даних ілюструється відповідність теорії і практики, розкривається суперечність між теорією та нормативно-правовою базою, висвітлених в першому розділі, з одного боку, і реальною дійсністю об’єкта дослідження – з другого.

РОЗДІЛ 3 (рекомендаційний) присвячується аналізу практики та подальші плани з наукової розробки обраної теми дослідження.

Ця частина роботи має включати в себе перелік рекомендованих заходів, які логічно випливають із попередніх розділів і спрямовані на подолання суперечностей між реальним і бажаним станами об’єкта дослідження. Зокрема, студент підтримує висловлені в літературі чи вносить власні пропозиції щодо вдосконалення законодавства та поліпшення практики його застосування, формулює інші рекомендації спеціально-юридичного, методологічного та теоретичного характеру.

Обсяг третього розділу може становити до 25 % загального обсягу роботи.

3.4. Рекомендації щодо формулювання висновків курсової роботи

У ВИСНОВКАХ чітко (по пунктах) викладаються найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в процесі дослідження, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми (задачі), її значення для юридичної науки і практики.

Так, у першому пункті висновків коротко оцінюється стан наукового дослідження проблеми.

У другому пункті розкриваються методи вирішення поставленої в курсовій роботі наукової проблем, із зазначенням конкретних методів, що застосовані при дослідженні конкретного питання.

У наступних пунктах формулюють висновки, зроблені автором особисто, та його рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів, що мають наукову новизну та практичну значущість.

Обсяг загальних висновків не повинен перевищувати 3-х сторінок.

Приклад:

РОЗДІЛ 4

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

4.1. Технічні вимоги до оформлення роботи

Курсова робота виконується державною мовою кожним студентом самостійно та оформлюється відповідно до державного стандарту України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Курсову роботу друкують машинописним способом або за допомогою комп'ютера (принтера) на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) півтора міжрядкових інтервали (в комп'ютерному варіанті використовують редактор Word). На сторінці допускається 28-32 рядки. Мінімальна висота шрифту має становити 1,8 мм (у комп'ютерному варіанті шрифт 14 редактора Word). Можна також використовувати папір формату А 3 для таблиць, ілюстрацій або графіків. Щільність тексту дипломної роботи повинна бути однаковою. Шрифт друку має бути чітким, чорного кольору та середньої жирності.

Текст дослідження необхідно друкувати, залишаючи береги (поля) таких розмірів: лівий – 3 см, правий – 1 см, верхній – 2 см, нижній – 2 см.

Курсову роботу подають у вигляді спеціально роздрукованого рукопису в м'якомувертикальному переплетенні.

Загальний обсяг курсової роботи, як правило, становить 30-35 сторінок машинописного чи комп'ютерного тексту. До загального обсягу роботи не зараховуються сторінки, на яких подано список використаної літератури та додатки. Проте всі сторінки зазначених елементів дослідження підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерація сторінок здійснюється у правому верхньому куті аркуша, без крапки наприкінці.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту роботи і дорівнювати п'яти знакам (1,25).

Стиль роботи має бути науковим, чітким, без ліричних та емоційних відступів, орфографічних і граматичних помилок. Послідовність викладення матеріалу має бути логічною.

4.2. Вимоги щодо оформлення текстового матеріалу курсової роботи

Заголовки структурних частин роботи – «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» – друкують великими літерами по центру до тексту. Заголовки підрозділів подаються малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Назви та порядковий номер розділів і підрозділів друкують жирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. По основному тексту роботи нічого не підкреслюється і не виділяється.

Приклад: (назва розділу пишеться по центру, великими напівжирними літерами без крапки в кінці); (назва підрозділу пишеться з абзацу, маленькими буквами, крім першої великої).

По основному тексту відстані наступні:

- між заголовком розділу та підрозділу – один «Enter» (1,5 інтервали) пропускається, в наступному пишемо (як на прикладі вище);

- між заголовком підрозділу та основним текстом – один «Enter» (1,5 інтервали) пропускається, в наступному пишемо;

- по закінченню тексту підрозділу (1.1.; 1.2.) пропускаємо два «Enter» і починаємо наступний підрозділ.

Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розмежовують крапкою. Кожну структурну частину роботи (кожен розділ) треба починати з нової сторінки (це не стосується підрозділів і пунктів).

Перенесення слів у заголовку розділів не допускається. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не більше ніж два рядки. Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті (1,5 інтервали). Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т. д.

Приклад:

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу ставлять крапку, наприклад 1.1., 1.2. і т. д.

Приклад:

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер підпункту (за потреби) складається з номера розділу і порядкового номера пункту або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою.

Приклад:

Сторінки дипломної роботи слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього її тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Ілюстрації й таблиці, розмішені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок.

Кожну структурну частину дипломної роботи треба починати з нової сторінки (це не стосується підрозділів і пунктів).

4.3. Загальні правила оформлення посилань на використані джерела та цитати

При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Неприпустимо без посилань і цитування використовувати будь-які матеріали, в тому числі і з джерел літератури Інтернету. Привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора вважається плагіатом та суперечить Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 року (редакція від 05.12.2012 року) та низці спеціальних нормативно-правових актів, що охороняють особисті немайнові та майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Відповідальність за плагіат персонально несе автор роботи.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в дипломній роботі.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1–7]...».

Посилання на джерела оформлюються згідно з їх порядковим номером у списку використаних джерел у квадратних дужках. Наприклад, у тексті наводиться: «…Кравченко В.В. зазначає, що «з огляду на політичну структурованість парламенту постає проблема відповідності принципу вільного мандата вимогам фракційної дисципліни…» [25, c. 17], де – 25 – це номер джерела у списку використаних джерел, а 17 – сторінка праці, з якої використана цитата. Відповідний опис у списку джерел оформлюється наступним чином:

25. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. - Вид. 4-те, виправл. та доповн. - К.: Атіка, 2007.- 568 с.

Посилання може носити і непрямий характер. Наприклад, по тексту: «…в літературі зазначається, що український народ є пріоритетним суб’єктом конституційно-правових відносин [4, с. 78]».

Якщо посилання здійснюється в цілому на джерело, або групу джерел, то в дужках зазначаються лише номери посилань. Наприклад, Тодика Ю.М., Тодика О.Ю., Рабінович П.М. стверджують про……[13; 87; 86].

Коли необхідно послатись на конкретні сторінки декількох джерел, то слід зазначити і номери джерел у списку, і номери сторінок у джерелах, розділяючи між собою різні джерела крапкою з комою. Наприклад, і Погорілко В.Ф., і Кравченко В.В. вказували на …. [45, с. 86; 67, с. 27].

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

є) якщо автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки.

Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків.

Використані у курсовій роботі джерела можна розміщувати одним із таких способів:

- у порядку появи посилань у тексті;

- в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог міжнародних і державного стандартів з обов’язковим наведенням назв праць. При оформленні списку використаних джерел дипломної роботи доцільно дотримуватись наступних загальних правил:

1. В списку використаних джерел інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях. Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова «та інші». Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви лише визначених стандартами міст, наприклад: Київ (К.), Москва (М.).

Приклад:

2. Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова «сер». Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, C. 32 - 39.

Приклад:

3. При використанні інформації з мережі Інтернет слід пам’ятати про правильність оформлення відповідних джерел. Якщо опрацьовуються нормативно-правові акти, то обов’язковим є посилання на джерело офіційного опублікування з дотриманням вимог щодо оформлення таких посилань.

Інформація про нормативно-правові акти має включати відомості про: назву нормативно-правового акту, вид акта, дату прийняття, стан дії (чинний/ втрата чинності/ поточна редакція) джерело публікації.

Приклад:

Склад та кількість використаних джерел у дипломній роботі мають бути достатніми для належного та достатнього розкриття теми (рекомендується 20 – 40 найменувань). Нижче приведений приклад оформлення списку використаних джерел в алфавітному порядку.

Приклад:

РОЗДІЛ 5

РЕЦЕНЗУВАННЯ ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Виконана курсова робота студентом особисто подається лаборанту кафедри на реєстрацію, яка здійснюється шляхом внесення до відповідного журналу відомостей, а саме: прізвище, ім'я та по батькові виконавця курсової роботи; назва теми курсової роботи; прізвище, ім'я та по батькові наукового керівника; дата подання курсової роботи. Курсова робота має бути подана на кафедру не пізніше ніж за два тижні до початку сесії.

На титульному листі курсової роботи проставляється реєстраційний номер та дата реєстрації. Особа, яка оформила реєстрацію роботи ставить свій підпис на титульному листі. Не пізніше наступного дня після реєстрації курсова робота передається науковому керівнику для перевірки та рецензування.

За результатами перевірки науковим керівником складається письмова рецензія паперу, яка засвідчується особистим підписом і зазначається дата рецензування. В рецензії відображається:

• актуальність теми курсової роботи;

• рівень, глибина і комплексність підходу при аналізі досліджуваної проблеми;

• правильність застосування методів дослідження та відповідність їх сучасному розвитку правової науки;

• теоретична та практична цінність роботи;

• якість оформлення роботи;

• методологічні, методичні, редакційні та технічні недоліки;

• загальний висновок щодо виконаної курсової роботи на основі змісту роботи та особистої співбесіди з її автором.

У випадку невідповідності курсової роботи встановленим вимогам, науковий керівник у висновку формулює допущені недоліки і повертає її автору на доопрацювання із визначенням дати повторного подання на перевірку та рецензування. При наявності тих чи інших зауважень, пропозицій з боку наукового керівника, зазначених в рецензії, автор курсової роботи зобов'язаний врахувати їх в процесі підготовки до захисту.

У встановлений деканатом строк провадиться захист курсових робіт студентів, який здійснюється комісійно.

Процедура захисту складається з короткої (до 10 хвилин) доповіді автора курсової роботи, в якій стисло викладається зміст і положення, які вносяться на захист, даються відповіді на зауваження, зроблені науковим керівником в рецензії. Після закінчення доповіді проводиться обговорення роботи, під час якої даються відповіді на запитання членів комісії, яка остаточно визначає оцінку курсової роботи.

Після закінчення захисту курсових робіт комісія підбиває підсумки і дається оцінка роботи кожного студента. Оцінки заносяться у відомість, яка підписується головою і членами комісії. Після захисту курсові роботи передаються лаборантом в архів інституту для зберігання.

Тематика курсових робіт з дисципліни

«Цивільне право і сімейне право» на 2014-2015 н.р.

(6 курс, спеціальність 7.03040101 «Правознавство»)

1. Аліментні відносини між батьками та дітьми.

2. Аліментні відносини між подружжям.

3. Виконання зобов’язань.

4. Відповідальність у цивільному праві.

5. Відшкодування моральної шкоди в системі захисту особистих немайнових прав.

6. Відшкодування моральної шкоди у справах по захисту прав споживачів.

7. Встановлення та оспорювання батьківства (материнства).

8. Громадяни як суб’єкти цивільного права.

9. Держава Україна як суб’єкт цивільних правовідносин.

10. Договір дарування.

11. Договір зберігання.

12. Договір комісії.

13. Договір купівлі-продажу.

14. Договір найму (оренди).

15. Договір перевезення.

16. Договір підряду.

17. Договір про патронат.

18. Договір ренти як новий вид цивільно-правового договору.

19. Договір страхування.

20. Договори в сфері інтелектуальної власності.

21. Договори про надання банківських послуг за ЦК України.

22. Забезпечення виконання зобов’язань.

23. Загальна характеристика цивільного законодавства.

24. Заподіяння шкоди як підстава виникнення позадоговірних зобов’язань.

25. Захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за цивільним законодавством України.

26. Значення та засоби цивільно-правового захисту права власності.

27. Значення, мета встановлення та види цивільно-правових строків.

28. Зобов’язальне право у системі суспільних відносин.

29. Зобов’язання з виконання робіт в цивільному праві.

30. Зобов’язання з відшкодування шкоди.

31. Інститут опіки та піклування в сімейному праві, правовий статус та функції органів опіки та піклування.

32. Кредитний договір.

33. Майнові відносини батьків та дітей.

34. Майнові права та обов’язки подружжя.

35. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

36. Найм (оренда) житла.

37. Організаційно-правові форми юридичних осіб.

38. Особисті права та обов’язки батьків та дітей.

39. Особисті права та обов’язки подружжя.

40. Особливості застосування неустойки як способу забезпечення виконання зобов’язань.

41. Особливості зобов’язань у сфері надання послуг.

42. Особливості правового регулювання інституту поставки в умовах ринкової економіки.

43. Підстава та порядок розірвання шлюбу.

44. Підстави, порядок та правові наслідки визнання усиновлення недійсним.

45. Підстави, порядок та правові наслідки позбавлення батьківських прав та відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.

46. Поділ спільного майна подружжя.

47. Поняття усиновлення (удочеріння). Умови, порядок та правові наслідки усиновлення (удочеріння).

48. Поняття та види аліментних відносин.

49. Поняття та загальна характеристика сімейних правовідносин.

50. Поняття та ознаки шлюбу.

51. Поняття та основні види зобов’язань за спільною діяльністю.

52. Поняття та особливості укладення шлюбного договору.

53. Поняття, види та підстави виникнення зобов’язання.

54. Права та обов’язки усиновителів, усиновлених та їх родичів.

55. Право дитини на виховання в сім’ї.

56. Право промислової власності в Україні.

57. Правова охорона знаків для товарів і послуг.

58. Правова природа договірних зобов’язань з передачі майна у власність.

59. Правова природа зобов’язальних відносин у сфері інтелектуальної діяльності.

60. Правове регулювання відносин власності в України.

61. Правове регулювання договорів на виконання робіт.

62. Правове регулювання захисту прав споживачів в Україні.

63. Правове регулювання механізму застосування застави як способу забезпечення виконання зобов’язань.

64. Правове регулювання транспортних договорів.

65. Правовий механізм припинення юридичної особи.

66. Правовий механізм укладення, зміни та розірвання цивільно-правових договорів.

67. Правовий режим майна подружжя за законодавством України.

68. Правові наслідки порушення зобов’язання.

69. Правові проблеми захисту права приватної власності.

70. Правові проблеми здійснення операцій з нерухомим майном.

71. Припинення зобов’язання.

72. Проблеми виконання договірних зобов’язань.

73. Публічна обіцянка винагороди.

74. Регулювання майнових відносин подружжя в шлюбному договорі.

75. Розрахункові правовідносини.

76. Спадкове право в системі цивільного права України.

77. Способи забезпечення виконання зобов’язань.

78. Умови дійсності правочинів.

79. Умови та порядок укладення шлюбу.

80. Умови, порядок та правові наслідки визнання шлюбу недійсним.

81. Цивільно-правовий договір.

82. Юридична відповідальність за порушення авторських та суміжних прав.

83. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права.