Теми рефератів, контрольних робіт. 1. Базисні цінності загальнолюдської культури

Останнім часом все ширше використовуються опитування із застосуванням нових комунікаційних систем (опитування з використанням мережі “Інтернет”).

Анкета є документом, що тиражує, містить сукупність питань, сформульованих і зв'язаних між собою за певними правилами.

Залежно від чисельності опитаних розрізняють індивідуальне і групове анкетування; за місцем проведення виділяють анкетування за місцем проживання, роботи, навчання, а також в цільових аудиторіях. За ступенем участі дослідника виділяють анкетування в його присутності і в його відсутності (роздаточне анкетування).

Специфічним видом опитування є інтерв'ю (у перекладі з англійського – бесіда віч-на-віч). У основі інтерв'ю лежить бесіда, де ролі співбесідників визначені заздалегідь, нормовані, а цілі її задані “ззовні” програмою і завданнями соціологічного дослідження. Процедура інтерв'ю припускає:

а) вибір об'єкту (тобто осіб, з якими слід проводити інтерв'ю);

б) визначення місця і часу проведення інтерв'ю;

в) запис відповідей і остаточне оформлення матеріалів.

Виділяють наступні види інтерв'ю:

· Вільне інтерв'ю. Воно не має заздалегідь підготовленого плану і сформульованих питань. Задається лише тема інтерв'ю.

· Глибинне інтерв'ю. Відрізняється від вільного тим, що тут, окрім загальної теми бесіди, заздалегідь задаються питання, на які слід отримати відповіді. Стратегія ведення бесіди, послідовність і формулювання питань залишені на розсуд інтерв’юера.

· Інтерв'ю, що сфокусоване (направлене). Характеризується головним чином тим, що ставить за мету вивчення думок щодо конкретної теми (увага як би “фокусується”, прямує на певний вид дійсності – явище, ситуацію, подія тощо).

· Інтерв'ю із закритими питаннями (стандартизація інтерв'ю) – це формалізована процедура опитування, що наближається до анкетування, проводиться інтерв’юером (людина, яка проводить інтерв'ю). Підготовлений соціологом опитувальник є анкетою з переважно закритими питаннями. Поведінка інтерв’юера тут строго регламентована, він не повинен відхилятися від заданої послідовності питань і зобов'язаний фіксувати отримані відповіді певним чином, передбаченим в інструкції інтерв’юерові [11,с.11–13, 98–101].

Крім того, поширеним видом збору соціальної інформації є спостереження. Це метод збору первинної соціальної інформації про об'єкт, що вивчається, шляхом безпосереднього сприйняття і прямої реєстрації всіх чинників, що стосуються об'єкту, що вивчається, і значущих з погляду цілей дослідження.

Як засіб збору інформації, спостереження зазвичай класифікують за ступенем формалізації процедури, положенням спостерігача, умовами організації і частоті проведення. Відповідно до цього виділимо:

1. Неструктуроване (неконтрольоване) спостереження, при якому дослідник не визначає заздалегідь, які елементи процесу (ситуації), що вивчається, він спостерігатиме. Воно не має суворого плану, заздалегідь визначений лише сам безпосередній об'єкт спостереження.

2. Структуралізоване (контрольоване) спостереження – такий вид спостереження, при якому дослідник заздалегідь визначає, які з елементів процесу, що вивчається, або ситуації мають найбільше значення для його дослідження, зосереджує на них свою увагу, складаючи спеціальний план запису спостережень до початку збору інформації.

Залежно від ступеня участі спостерігача в дослідженні соціальної ситуації розрізняються включене й невключене спостереження.

При невключеному спостереженні дослідник або його помічник знаходяться поза об'єктом, що вивчається. Вони з боку спостерігають процеси, що відбуваються, не втручаючись в їх хід, не ставлячи ніяких питань – вони просто реєструють хід подій, що відбуваються.

Включеним (що бере участь) спостереженням називається такий вид спостереження, при якому спостерігач в тому або іншому ступені безпосередньо включений в процес, що вивчається, знаходиться у контакті із спостережуваними людьми і бере участь в їх діяльності.

За місцем проведення і умовам організації спостереження поділяється на польове і лабораторне.

Польове спостереження характеризується тим, що проводиться в природній обстановці, реальній життєвій ситуації, при безпосередньому контакті з об'єктом, що вивчається.

Лабораторне спостереження – це такий вид спостереження, при якому умови навколишнього середовища і спостережувана ситуація визначаються дослідником [6, с. 358 – 367].

Одним з методів отримання соціальної інформації є соціальний експеримент. Це метод отримання інформації, що ґрунтується на вивченні поведінки об'єкту дослідження під впливом заздалегідь заданих і контрольованих чинників, штучно введених в досліджуваний об'єкт або навколишнє його середовище.

Елементами експерименту є: експериментальний чинник (незалежна змінна, що вводиться в досліджуваний соціальний об'єкт і вивчає умови його функціонування відповідно до завдань дослідження); експериментальний об'єкт (у цій якості виступають групи людей або окремі особи, на поведінку яких дослідники впливають за допомогою експериментального чинника); в результаті такої дії виникає експериментальна ситуація.

Експерименти можуть проводитися різними засобами в різних формах. Виділяють наступні основні види експерименту:

1. За місцем проведення:

· польові (експерименти, здійснювані в природних умовах);

· лабораторні (у штучно створеній обстановці із строго нормованими параметрами);

· змішані (комбіновані) експерименти.

2. За тимчасовою спрямованістю:

· проектні (експерименти, орієнтовані на майбутнє: “Що вийде завтра, якщо сьогодні змінити такі-то умови?”);

· квазіексперименти або екс-пост-факто-експерименти, що пропонують дослідження від минулого до сьогодення (оцінка робиться за зв'язками з минулим).

3. За логічною структурою:

· паралельні експерименти (порівнюються дві або декілька груп – експериментальні і контрольні);

· послідовні експерименти (вивчається спочатку група як контрольна, потім в стані експерименту).

При проведенні експерименту виділяють три етапи (складання програми дослідження; реалізація запланованого експерименту; узагальнення зібраних даних і виробітку рекомендацій) [13, с. 117 – 122].

Останнім часом у вітчизняній соціології збір емпіричної інформації іноді здійснюють за допомогою фокус-груп. Під прикладними дослідженнями, що проводяться методом фокус-груп, розуміють отримання соціальної інформації в результаті організації цілеспрямованої дискусії (за особливими правилами) серед невеликої групи учасників за проблемами, позначеними предметом соціологічного дослідження. Таким чином, характерною рисою фокус-групи виступає отримання даних шляхом використання активної групової взаємодії в полемічному просторі.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Структура програми соціологічного дослідження.

2. Поясніть сутність понять “проблемна ситуація” і “гіпотези дослідження”.

3. Що таке “генеральна” й “вибіркова” сукупності?

4. Основні методи збору соціальної інформації.

5. Проаналізуйте сутність основних методів опитування.

6. У чому полягає особливість інтерв'ювання?

7. Основні види спостережень.

8. У чому полягає відмінність між включеним і невключеними спостереженням?

9. Особливості соціального експерименту та його етапи.

10.Метод фокус-груп.