Теми рефератів, контрольних робіт. 1. Соціальний інститут як взаємозв'язана система, що розвивається

1. Соціальний інститут як взаємозв'язана система, що розвивається.

2. Історія становлення сім'ї як соціального інституту.

3. Гендерні установки і стереотипи. Їх вплив на сімейні стосунки.

4. Соціологічний аналіз проблем розвитку політики в системі соціальних інститутів.

5. Проблеми перетворення релігій в сучасному суспільстві.

6. Освіта в третьому тисячолітті.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Пилипенко В.Є., Попова I.М., Танчер В.В. та iн. Спеціальні та галузеві соціології. Навчальний посіб.-2- ге вид.- К.:ПЦ «Фолiант», 2007.

2. Практикум з соціології: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти./ За ред. В.М.Пічі, - 2-ге вид. - Львів: «Магнолія плюс», 2006.

3. Танчин I.З. Соціологія: Навчальний посіб.-2- ге вид., перероб. i допов.-К.:Знання, 2007.

4. Соціологічна теорія: традиції та сучасність. Навчальний посібник/За ред. А Ручки. – К., 2007.

5.. Штомпка П. Социология. Анализ современного общества: Пер. с польск.- М: Логос, 2005.

6. Загальна соціологія. Хрестоматія. /За ред. проф. В.Г.Городяненка, Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського національного ун-ту, 2006.

7. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження.-К.: Iн-т соціології НАН України, 2005.

8. Радугин А. А., Радугин К. А. Социология. - М.: "Центр", 2000.

9. Сорокин П. А Человек. Цивилизация. Общество - М.: Политиздат, 1992.

10. Социология. Основы общей теории. Отв. ред. Осипов Г. В. - М.: "Арт-пресс", 1998.

11. Українське суспiльство 1994-2005:Динамiка соцiальних змiн/ За ред. д.ек.н. В.Ворони, д.соц.н.М.Шульги.-К.: Iнститут соцiологiї НАН України, 2005.

12. Якуба Е. А Социология. Учебное пособие для студентов - X.: "Константа", 1996.

ТЕМА 5. ОСОБистість В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ'ЯЗКІВ

Поняття особистості. Структура особистості. Ідентифікація особистості. Статус, соціальні ролі особистості. Соціально-груповий і особовий статуси. Інтегральний статус. Статусний і ролевий набори. Ролева ідентифікація. Ролевий конфлікт. Соціалізація особистості. Первинна і вторинна соціалізації. Девіантна поведінка. Соціальна активність особистості.

У соціології прийнято розмежовувати поняття “людина”, “індивід”, “особистість”, “індивідуальність”. Поняття “людина” служить для характеристики його біосоціальної природи. Людина – це родове поняття, яке вказує на приналежність до людського роду. Як жива істота, людина підкоряється основним біологічним і фізичним законам, як соціальна – законам розвитку суспільства.

Поняття “індивід” характеризує окрему людину, а поняття “особистість” служить для характеристики соціального в людині. Соціологія розглядає людину як продукт і суб'єкт суспільних процесів.

Особистість можна визначити як стійкий комплекс якостей, властивостей, що набувають під впливом відповідної культури суспільства та конкретних соціальних груп, до яких вона належить. Індивідуальність – це те, що відрізняє одну людину від іншої як біологічну, так і як соціальну істоту [15, с. 86 – 87].

Одним з ключових понять в соціології є структура особистості. Соціологам доводиться брати до уваги істотне різноманіття теорій, що аналізують дану проблему.

Відштовхуючись від обумовленості соціальної поведінки особистості, характеристиками індивідуальної свідомості, З. Фрейд запропонував виділити в структурі особи три головні психологічні компоненти: “Підсвідомість” (“ВОНО”), “Свідомість” (“Я”), “Надсвідомість” (“СВЕРХ–Я”) [5, с. 109 – 111]. При цьому основний упор робився на значущість підсвідомості в обумовленні соціальної поведінки особи. Діаметрально протилежної точки зору дотримуються прихильники переважного підпорядкування особової структури чинникам соціальної дії (Дж. Б. Уотсон, Б.Ськіннер). Згідно даної теорії для науки важливо знати лише механізм впливу чинників зовнішнього середовища на людську поведінку особистості і використовувати його в соціальній практиці.

Більшість же вчених аргументовано доводять доцільність при оцінці структури особистості враховувати як роль соціально-культурного середовища, умови і особливості її дії, так і індивідуальні особливості, включаючи у тому числі і інстинктивну сферу.

Г. В. Осипов пропонує виділити в соціальній структурі особистості наступні елементи:

1. Спосіб реалізації в діяльності (спосіб життя, праця, сім'я, суспільно-політична діяльність тощо).

2. Об'єктивні соціальні потреби особистості.

3. Здатності до творчої діяльності, знання, навики.

4. Ступінь оволодіння культурними цінностями суспільства, тобто духовний світ особи.

5. Етичні норми і принципи, переконання [8, с.173–175].

Тобто найбільш значущими елементами особистості є потреби, інтереси, цілі, мотиви, ціннісні орієнтації, установки. У цьому переліку особливе місце займають потреби як джерело діяльності будь-якої особистості.

При аналізі соціальної поведінки особи важливо розуміти яким чином особа ідентифікує себе і як суспільство ідентифікує особистість. Ідентифікація особистості означає «ототожнення людиною самої себе з іншими людьми на основі встановлення загальних цінностей, емоційних переживань, структури і спрямованості внутрішнього світу» [4, с.256].

Аналізуючи таке складне поняття, як особистість, необхідно розглянути зміст ролевої теорії особистості (Ч.Кулі, Дж.Мид, Т.Парсонс, Р.Мертон та ін.) Суть її полягає в тому, що соціальна поведінка будь-якої особистості може бути розглянута через ключові поняття “соціальний статус” і “соціальна роль”.

Соціальний статус – це певна позиція, займана індивідом в суспільстві і в конкретній соціальній групі, пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов'язків. У статусі фіксується набір конкретних функцій, який повинен виконувати чоловік в певній соціальній групі.

У кожного з нас – безліч соціальних статусів (свій статусний набір). Виділяють приписаний (тобто визначуваний обставинами) і придбаний (зусиллями самої людини) статуси. Соціально-груповий статус характеризує положення індивіда в суспільстві як представника великої соціальної групи, особистий статус багато в чому визначається якостями самої особи. Зі всієї сукупності статусів виділяють головний, або інтегральний статус (статус студента, викладача, директора, військовослужбовця, керівника політичної партії і так далі).

Соціальна роль – це очікувана поведінка особи, залежно від її соціального статусу, певний тип поведінки, пов'язаний з виконанням має рацію і обов'язків, наказаних даному статусу. Соціальну роль можна розглядати як сукупність дій, яку повинен виконувати індивід, що займає конкретний соціальний статус.

Сукупність ролей, витікаючих з соціального статусу, що належить даній людині, називається ролевим набором.

Люди різною мірою ототожнюють себе зі своїми статусами і ролями. Максимальне злиття індивіда з роллю називається ролевою ідентифікацією.

Згідно оцінкам американського соціолога Т.Парсонса будь-яка роль описується п'ятьма основними характеристиками:

1. Емоційною – одні ролі вимагають емоційної стриманості, інші – розкутості.

2. Способом отримання – одні наказують, інші завойовуються.

3. Масштабом – частина ролей сформульована і суворо обмежена, інша – розмита.

4. Формалізацією – коли дія відбувається в суворо встановлених правилах або довільно.

5. Мотивацією – різні дії можуть бути пояснені різними мотивами – направленими на загальне благо, особисту вигоду тощо.

Типовим для багатьох осіб є положення ролевого конфлікту, який відбувається через зіткнення вимог двох або декількох ролей, часто несумісних, які витікають з конкретного статусу. Ролевий конфлікт виникає часто через неможливість одночасно якісно виконувати декілька соціальних ролей у зв'язку з обмеженістю ресурсів (часу, грошей, здоров'я, знань тощо).

Механізм і процес формування особистості пояснюється процесом соціалізації. Цей процес охоплює всі форми залучення індивіда до культури, навчання і виховання. У результаті процесу соціалізації особистість засвоює основні соціальні норми, стандарти поведінки, цінності, звичаї, традиції тощо. Первинна соціалізація охоплює період дитинства, вторинна відбувається в зрілому і похилому віці.

Критерієм ефективності процесу соціалізації є досягнення особистістю соціальної зрілості, її отримання головного, інтегрального статусу. При недоліках в процесі соціалізації формується девіантна поведінка – це така поведінка, яка не відповідає загальноприйнятим нормам. До основних форм поведінки, що відхиляється, прийнято відносити пияцтво, наркоманію, проституцію тощо.

З. Фрейд виділяв як психологічні механізми соціалізації: імітацію (копіювання певної моделі поведінки), ідентифікацію (спосіб усвідомлення своєї приналежності до тієї або іншої спільності), відчуття сорому, провини (які пригнічують або закріплюють деякі зразки поведінки). Сором зазвичай асоціюється з відчуттям, що вас викрили або зганьбили. Це відчуття орієнтоване на сприйняття вчинків індивіда іншими людьми. Відчуття провини пов'язане з внутрішніми переживаннями, з самооцінкою людиною своїх вчинків. Покарання тут здійснюється само собою, контролюючою формою виступає сумління [5, с. 118].

У рамках різних поведінкових концепцій (Б. Скиннер, Дж.К.Хоманс) особистість розглядають перш за все як систему реакцій на різні стимули. Відповідно, від останніх, насамперед, залежить характер її соціалізації. Слід також вказати на культурно-історичний підхід Л.С. Виготського, який розглядав людину як діяльну істоту, яка переслідує свої цілі, чию поведінку неможливо пояснити тільки з погляду раціональності. Згідно теорії “дзеркального Я” американського дослідника Ч. Кулі, кожна людина будує своє “Я”, ґрунтуючись на сприйнятті або реакції інших людей, з якими вступає в контакт. Існує цілий ряд інших теорій, що пояснюють особливості соціалізації особи і співвіднесена на внутрішньо особовому рівні індивідуального і соціального.

Завершальним етапом у вивченні цієї теми є аналіз категорії “соціальна активність”. “Соціальна активність особи – ці системна соціальна якість, в якій виражається і реалізується рівень її соціальності, тобто глибина і повнота зв'язків з соціумом, рівень перетворення особи в суб'єкт суспільних стосунків”.

В. Ядов пропонує виділяти три основні критерії соціальної активності:

1. Спрямованість на певні інтереси, потреби, цінності.

2. Характер і рівень ухвалення інтересів, потреб, цінностей.

3. Характер і рівень реалізації інтересів, потреб, цінностей [15,с.96 – 98].

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дайте визначення особистості (соціологічний аспект).

2. Що складає структуру особистості?

3. Дайте визначення соціальному статусу особистості.

4. Що таке “соціальна роль особистості”?

5. Які основні характеристики соціальної ролі?

6. У чому суть ролевого конфлікту?

7. У чому полягає процес соціалізації особистості?

8. Охарактеризуйте різні теорії соціалізації особистості

9. Дайте визначення девіантній поведінці.

10.Поняття “Соціальна активність”, її критерії.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ 5

1. Поняття особистості в соціології. Співвідношення понять особистість, людина, індивід, індивідуальність.

2. Соціальні статуси і соціальні ролі особистості. Особливості ролевих конфліктів.

3. Проблеми соціалізації особистості.

4. Девіантна поведінка: причини, типи, форми соціального контролю.

5. Соціальна активність особистості.

Date: 2015-10-19; view: 255; Нарушение авторских прав