Вимоги до змісту, обсягів та структури дипломної роботи

Зміст дипломної роботи спеціаліста визначається її тематикою. При цьому необхідно виходити з переліку завдань, визначених з науковим керівником і по яких зібрані матеріали під час проходження виробничої практики.

Виклад змісту дипломної роботи має бути доказовим, послідовним, логічно побудованим та науково аргументованим.

Дипломна робота спеціаліста за обсягом повинна бути в межах 90-110 сторінок друкованого тексту, не враховуючи таблиць на сторінку, списку використаних джерел та додатків.

За структурою дипломна робота повинна містити:

- Титульний аркуш

- Завдання на дипломну роботу

- Календарний план

- Анотацію

- Зміст

- Перелік умовних позначень (за необхідності)

- Вступ

- Основну частину (не менше трьох розділів)

- Висновки по кожному розділу

- Висновки

- Список використаних джерел

- Додатки

Титульний аркуш дипломної роботи оформляється згідно зі зразком, наведеним у Додатку Е)

Бланк завдання – заповнює студент, підписує керівник роботи, затверджує завідувач кафедри (Додаток Д )

Бланк календарного плану – заповнює студент та підписує керівник роботи (Додаток В )

В анотації дипломної роботи вказується тема та автор роботи, коротко описується зміст основних розділів роботи. Завершується анотація стандартною фразою: „Робота складається з вступу, N розділів, висновків до розділів, загальних висновків; містить N сторінок тексту, N рисунків, N таблиць, N додатків. Список джерел включає N найменувань літератури, N електронних публікацій.” Після цього у називному відмінку наводяться ключові слова (слова специфічної термінології за темою, які найчастіше зустрічаються у дипломній роботі). Кількість ключових слів – 5-7.

Зміст наводиться на початку дипломної роботи. Він містить назву структурних частин роботи і нумерацію сторінок, з яких вони починаються, зокрема вступ, розділи, підрозділи (параграфи), висновки до розділів, висновки, список використаних джерел, додатки.

Вступ.

Вступ повинен містити:

1.) обґрунтування актуальності обраної теми (чому в даний час важливо її досліджувати, які існують проблеми, пов’язані з недостатнім вивченням даного питання, які причини змушують дослідника проводити наукові пошуки);

2.) характеристику ступеня вивченості проблеми, в якій вказується, ким, коли і які аспекти досліджувалися, і наскільки глибоко, тобто дається огляд використаної літератури. Якщо тема достатньо розроблена у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, треба обґрунтувати доцільність її подальшого доопрацювання;

3.) огляд специфіки джерельної бази, де слід згрупувати джерела за типами і видами; розділити їх за важливістю, якістю інформації. Наприклад: „Інформаційною базою послужили роботи... (прізвища авторів з посиланням до номера в списку використаних джерел), матеріали преси... (яких видань), фактичні дані... (яких установ)”;

4.) визначення об’єкту та предмету дослідження. Об’єктом дослідження прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника. Це процеси або явища навколишнього матеріального світу або форми його відображення у людській свідомості, які породжують проблемну ситуацію і обрані для дослідження. Об’єкт дослідження може бути спільним для різних наукових напрямів і навіть наук. Предметом дослідження є досліджувані з певною метою властивості, характерні для наукового пізнання. Це визначення певного «ракурсу» дослідження як припущення про найсуттєвіші для вивчення обраної проблеми характеристики об’єкта. Під предметом дослідження розуміється те, що знаходиться в межах об’єкта і завжди співпадає з темою дослідження;

5.) визначення мети та завдань дослідження. Мета – це результат, який хочуть отримати при проведенні дослідження, тобто виявлення недоліків і проблем, обчислення нових показників, розробка або поліпшення методики, оцінка рівня розвитку, формулювання програми розвитку, виведення формули, визначення параметрів або властивостей об’єкту і так далі. Процес виконання роботи (вивчення, дослідження, аналіз, виробництво, виготовлення тощо) метою не є. Завдання дослідження – це етапи, послідовність виконання роботи, ті дії, які необхідно виконати для досягнення поставленої мети, вирішення проблеми, перевірки гіпотези дослідження. Структура (зміст) роботи звичайно є повним відображенням вирішуваних завдань;

6.) методику дослідження, яка відповідає на запитання про те, як було отримано результат, за допомогою яких методів, в яких умовах. Методика – це спосіб, алгоритм виконання дослідження, сукупність методів. Звичайно для студента вона є запозиченою у когось («робота виконувалася по аналогії з...»), але може бути розроблена самостійно;

7.) практичну значущість результатів дослідження, яка може полягати в можливості рішення практичної задачі, проведення подальших наукових досліджень або використання в процесі підготовки фахівців.

Якщо за результатами дослідження студент виступав на студентських наукових конференціях, має публікації у наукових виданнях, це слід зазначити у вступі.

Обсяг вступу – 5-6 сторінок.

Основна частина.

Основна частина складається з 3-х розділів, в яких послідовно розкривається зміст роботи та реалізуються завдання дослідження.

У першому розділі, як правило, розглядаються теоретичні аспекти досліджуваного питання, робиться літературний огляд з предмета дослідження, критично аналізуються різні погляди, здійснюється їх наукова класифікація, обґрунтовуються основні фактори, обумовлені станом справ у галузі (сфері діяльності) тощо. Теоретичне обґрунтування, суть, значення, класифікаційні характеристики, історія та сучасні тенденції предмета дослідження, методичні підходи викладаються якомога просто і стисло. Бажано проілюструвати текст графічними матеріалами – схемами, графіками, діаграмами тощо.

Відповідно до обраної теми дипломної роботи студент, працюючи над першим розділом, самостійно вивчає літературні джерела (книги, брошури, наукові статті, офіційні документи, відомчі матеріали), що дає змогу визначити теоретичні основи досліджуваних питань. Варто також використовувати широкі можливості пошуку потрібної інформації за допомогою Інтернету.

Слід звернути увагу на те, що цитуючи будь-яке джерело інформації, необхідно обов’язково робити посилання на нього, оскільки воно є предметом інтелектуальної власності.

Теоретичне обґрунтування, суть, значення, класифікаційні характеристики, історія та сучасні тенденції предмета дослідження, методичні підходи повинні мати певні елементи полемічності, розкривати власну позицію щодо обраних методів дослідження, що дає змогу перейти в наступному розділі до конкретного аналітичного дослідження. Глибоке вивчення матеріалів різних джерел інформації дозволяє студенту усвідомити сучасний стан питань, що стосуються теми, визначити обсяг і характер матеріалів, необхідних для написання другого і третього розділу дипломної роботи.

Для констатації та обґрунтування загальнотеоретичних висновків та тенденцій необхідно використовувати статистичні щорічники і збірники «Статистичний щорічник України» (або «Україна в цифрах»), статистичні бюлетені: «Туризм в Україні», «Готельне господарство України», «Санаторно-курортне господарство» за відповідні роки та інше. Як правило, перший розділ складається з трьох підрозділів (параграфів). Рекомендований обсяг розділу – 25-30 сторінок.

Розділ другий – це експериментальна чи аналітична частина роботи. Він містить 2-3 підрозділи (параграфи), в яких студент, використовуючи зібраний матеріал, аналізує та розкриває зміст тих питань, що підлягають вивченню на прикладі конкретного підприємства (установи, організації).

У підрозділах (параграфах) кожного розділу дається опис, характеристика сучасного стану досліджуваної проблеми на об’єкті дослідження, ґрунтовний аналіз із використанням накопиченого фактичного матеріалу та теоретичних знань, певного методичного інструментарію.

Джерелом інформації є планові та фактичні показники господарської діяльності, статистична та бухгалтерська звітність, дані управлінського обліку, які не є предметом комерційної таємниці, накази, розпорядження, регламентуючі документи, результати спостережень, опитувань і обстежень та інших методів збирання первинної інформації, які використовував студент під час виробничої практики.

Особливе значення має правильне узагальнення накопиченого фактичного матеріалу, групування та обробка даних, на основі яких проводиться кваліфікований аналіз, обґрунтовуються пропозиції.

Аналіз обов’язково повинен кореспондуватися з методологічним матеріалом, розкритим у попередньому розділі. Усі аналітичні розрахунки, таблиці, графіки, діаграми мають супроводжуватися тлумаченням та висновками, які дозволяють визначити сутність управлінських процесів, що спостерігаються в організації, їх особливості, тенденції, створити базу для виявлення невикористаних резервів.

Аналіз проблеми має здійснюватись з урахуванням чинників позитивної та негативної дій.

Текст дипломної роботи слід підкріпити реальними документами, що наводяться в додатках, і які обов’язково супроводжуються стислим коментарем.

Для підтримки набутих навичок роботи на ПЕОМ і вмінь алгоритмізації та складання програм кожен студент у дипломній роботі повинен використати комп’ютерну техніку. Комп’ютер та стандартні програмні продукти необхідно використати не тільки для друку, оформлення тексту та ілюстрацій, набору таблиць. Обов’язковою умовою є формування студентами економічної постановки задач з предмета дослідження та подальший аналіз основних економічних показників за розробленим алгоритмом, що дає можливість автоматизувати та спростити трудомісткі розрахунки. Це завдання можливо вирішити шляхом адаптації стандартних програм або розробити власну програму у будь-якому сучасному програмному середовищі.

Рекомендований обсяг розділу – 30-35 сторінок.

Третій, рекомендаційний розділ, як правило, містить декілька взаємопов’язаних підрозділів (параграфів), які поступово розкривають конкретні науково обґрунтовані пропозиції щодо поліпшення управління та підвищення ефективності роботи підприємства, яке досліджується. Пропозиції щодо вдосконалення діяльності підприємства відповідно до напряму дослідження повинні бути детально обґрунтовані, спираючись на висновки, отримані у другому розділі.

Запропоновані рекомендації, методи, моделі та конкретні заходи повинні відповідати таким вимогам:

- не суперечити чинному законодавству і нормативним документам;

- бути спрямованими на вдосконалення системи менеджменту, впровадження сучасних управлінських технологій, що у свою чергу, позитивно впливає на кінцеві економічні результати діяльності підприємства;

- бути науково обґрунтованими, а також враховувати перспективні напрями роботи підприємств галузі (сфери діяльності) у цілому.

Пропозиції щодо удосконалення управління та підвищення ефективності господарювання на підприємстві згідно з обраною темою роботи мають бути підтверджені відповідними розрахунками.

Для економічних розрахунків та обґрунтування пропозицій теж доцільно використовувати ПЕОМ та сучасні програмні продукти. Можливо запропонувати власну комп’ютерну програму.

Рекомендований обсяг розділу – 25-35 сторінок.

Наприкінці кожного розділу рекомендується сформулювати висновки із стислим викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів.