Розділ IX. до інформації про суб'єкта господарювання, який, наприклад, здійснює негативний вплив на стан навколишнього природного середовища

до інформації про суб'єкта господарювання, який, наприклад, здійснює негативний вплив на стан навколишнього природного середовища, або ж виконує державні замовлення на задоволення певних потреб та інтересів громадян тощо. З цього приводу окремі дослідники зазначають, що нормативно-правові акти або їх проекти щодо доступу до інформації в основному «стосуються питань про свободу доступу до інформації тільки громадян і тільки до інформації, що перебуває у власності держави, або у віданні органів державної влади». Такий підхід до проблеми доступу до інформації, який походить від досвіду переліку інших країн, не є найкращим: якщо ми визнаємо, що близько 70% в економіці й соціальній сфері становить приватний сектор, то можна легко зрозуміти, скільки інформації, потрібної громадянам, перебуває у приватному секторі. Якщо в законі громадянинові буде гарантований доступ до інформації тільки з публічного, державного сектора, то такий закон буде мати обмежене значення.

Сучасне законодавство України та інших країн в основному регламентує обмеження щодо доступу до тих, чи інших відомостей про суб'єктів господарювання та їх діяльність. З приводу даних обмежень дослідники висловлюються по-різному. Наприклад, не досить обґрунтованою є така підстава обмеження для ознайомлення за інформаційними запитами з офіційними документами, які містять у собі: «інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств»⁴, оскільки у цьому положенні «не згадано про критерії перевірки на шкоду і наявність переважного суспільного інтересу». До переліку виключень потрібно додати захист інформації про економічний стан приватних суб'єктів.

Доповідь Інституту проблем інформаційного права про стан законодавства про ЗМІ в країнах СНД і Прибалтики (2004) також розкриває питання обмеження доступу до інформації, що належить приватним особам: у окремих випадках реалізація конституційного права ЗМІ на пошук й одержання інформації може бути обмежена, коли це стосується деяких конституційних або інших прав, а також законних інтересів приватних осіб. Зокрема, конституційне право ЗМІ на доступ до інформації може бути обмежене для того, щоб захистити комерційну таємницю (див., наприклад, Конституції

^л Див.: ст. 37 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України, 1992. — №48. -- ст.650.