Потреби безмежні, а ресурси обмежені

Обмеженість економічних ресурсів треба розуміти так, що кількість їх фіксована і має певні межі.

Причинами обмеженості можуть бути природні (запаси копалин поступово вичерпуються) або виробничі (не всі сфери виробництва здатні забезпечити безмежні потреби людини).

Купуючи щось за гроші, ви одночасно втрачаєте якусь іншу можливість (позбавляючись альтернативи). Тим самим ви несете витрати втрачених можливостей, або альтернативні втрати. Альтернативними їх називають тому, що гроші на товари та послуги, які ви придбали, можна було б витратити на інші блага.

На рисунку наведені гіпотетичні дані про гармати та ячмінь, які можуть бути вироблені із обмежених ресурсів при певному рівні.

Крива виробничих можливостей

Якщо гіпотетична економіка відмовиться від виробництва гармат, то вона може виробити максимум 18 т ячменю з наявних у її розпорядженні ресурсів [точка А (0; 18)]. Якщо економіка не виробить ячменю, то в неї буде можливість побудувати 5 гармат (точка Е (5; 0)).

Виробничі можливості – це комбінації максимально можливих рівнів випуску різних товарів, які можна виробити за допомогою певної кількості ресурсів і за певного розвитку технологій.

1. Основними є фонди підприємства, які використовуються протягом тривалого періоду і поступово переносять свою вартість на вартість випущеної продукції. Цю перенесену частину вартості називають амортизацією.

Знос – втрата об’єктом основних засобів первинних властивостей в процесі експлуатації. Буває фізичний (частковий або повний) та моральний.

Статтею 145 Податкового кодексу передбачено п'ять основних методів нарахування амортизації основних засобів:

01 Прямолінійний метод амортизації.

02 Метод зменшення залишкової вартості.

03 Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

04 Кумулятивний метод амортизації.

05 Виробничий метод амортизації.

Метод зменшення залишкової вартості застосовується згіднo з ПсБО 7 так: cума амортизації визначається як дoбуток залишкової вартості об'єкта нa початок звітного періоду тa норми амортизації за цей же період.

Приклад. Початкова вартість об’єкта ОЗ – 10 000 грн., амортизація щоквартальна (4 рази на рік), ставка амортизації 5% на квартал (табл.). Всього амортизація за рік складе 500+475+451,25+428,69 = 1854,94 грн. на рік.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Оборотні фонди поділяються на ряд груп:

1. Виробничі запаси (предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства.

2. Незавершене виробництво (продукт, який ще недоопрацьований)

3. Витрати майбутніх періодів (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, що будуть погашені в майбутньому).

Фонди обігу існують паралельно з оборотними фондами у сфері обігу і до них відносяться:

1. Готова продукція на складах підприємства.

2. Готова продукція, яка відвантажується або знаходиться в дорозі.

3. Грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках.

4. Грошові кошти у незавершених розрахунках.

5. Готівка в касі.

Витрати виробництва гірничої промисловості. Витрати виробництва — це витрати економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції.

Поняття собівартості вугілля та руди. Собівартість вугілля – це повна сума витрат, здійснених підприємством у зв’язку із добичею вугілля. Собівартість однієї й тієї ж продукції може мати різну величину у залежності від етапу виробництва, на якому її розраховують. Це технологічна, дільнична, виробнича, повна собівартість.

Під калькуляцією собівартості розуміють процедуру обчислення вартості одиниці продукції в розрізі калькуляційних статей. Методи калькуляції:

- позамовна;

- попроцесна;

- проста.

У вугільній промисловості застосовується простий метод обліку витрат та калькулювання собівартості з елементами попроцесного методу.

Кошторис витрат на виробництво за первісними економічними елементами – це побудова обліку операційних витрат підприємства за економічними елементами.

Складання кошторису регламентується чинним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Витрати". Згідно з цим Національним стандартом бухгалтерського обліку в Україні передбачене таке групування витрат на виробництво:

— матеріальні витрати;

— оплата праці;

— відрахування на соціальні заходи;

— амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

— інші операційні витрати.

Отже, кошторис витрат складається на весь обсяг продукції (робіт, послуг), а калькуляція – на одиницю продукції.

Кошторис і калькуляція витрат на добичу вугільної продукції поєднані у єдиному документі – формі 10-П, який складає бухгалтерія підприємства.

Приклад дивимося у таблиці 1.1.

Табл. 1.1.-

Номенклатура статей витрат у калькуляції собівартості продукції

Ціна і її види. Ціна продукції – це сума, за яку продається одиниця цієї продукції. Залежно від порядку ціноутворення, рівня втручання держави і прав суб'єктів господарювання у встановленні цін виділяють такі види цін: вільні, фіксовані та регульовані ціни.

Прибуток являє собою загальну економічну категорію розвинутого товарного виробництва. Він є частиною вартості товару, яка відображається у вигляді надлишку над витратами його виробництва.