Практична робота № 4

Тема: ВИЗНАЧЕННЯ БІОРИТМІЧНОГО ТИПУ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ І КРИТИЧНИХ ДНІВ ЛЮДИНИ

Мета роботи: Вивчити методику визначення біоритмів людини.

Завдання:

1. Визначення біоритмічного типу працездатності людини.

2. Визначення критичних днів фізичного, емоційного і інтелектуального циклів в житті людини.

Контрольні запитання

1. Фізіологічна крива працездатності.

2. Розподіл людей за біоритмічними типами працездатності.

3. Характеристики ритмів людини (фізичний, емоційний, інте­лектуальний).

Теми рефератів

1. Працездатність людини і біоритми.

2. Вплив біоритмів людини на травматизм і аварійність.

Рекомендована література

1. Агаджанян Н.А. Человек и биосфера. - М.: Знание, 1987.

2. Детари Л., Карцаги В. Биоритмьі/ Пер. с венг. - М.: Мир, 1984. - 160 с.

3. Доскин В.А., Куинджи Н.Н. Биологические ритмьі расту-щего организма. - М.: Медицина, 1987.

4. Доскин В.А., Лаврентьева Н.А. Ритмьі жизни. - М.: Меди­цина, 1991.-176 с.

5. Дубров А.П. Лунньїе ритмьі у человека. - М.: Медицина, 1980.

6. Латенков В.П., Губина Г.Д. Биоритмьі и алкоголь. - Ново-сибирск, 1987.

7. Лебедев Н.Н. Биоритмьі пищеварительной системи. -М.: Медицина, 1987.

Тема: ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ СТРЕСОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ ЛЮДИНИ

Стрес (англ. stress - напруга) - це сукупність захисних фізіологічних реакцій, які виникають в організмі тварини і люди­ни у відповідь на дію несприятливих зовнішніх факторів (стресів). Уперше слово «стрес» застосував канадський біолог Г. Сельє в 1936 р. Г. Сельє вважав, що якраз конфлікти організму із середо­вищем підтримують у робочому стані біологічні механізми за­хисту від шкідливих дій, тренують їх, що повна свобода від стресу означає смерть.

Причини стресового напруження (у вільній інтерпретації за Бутом).

1. Найчастіше доводиться робити не те, що вам хотілося б, а те, що належить до ваших обов'язків.

2. Вам постійно бракує часу - не встигаєте нічого зробити.

3. Вас щось чи хтось «підганяє», ви постійно кудись поспішаєте.

4. Вам постійно хочеться спати.

5. Ви бачите надто багато снів. Особливо коли дуже втом­люєтеся.

6. Вам починає здаватися, що всі оточуючі затиснуті в леща­тах якогось внутрішнього напруження.

7. Ви дуже багато курите.

8. Вживаєте більше алкоголю, ніж звичайно.

9. Вам майже нічого не подобається.

10. Удома, в сім'ї, у вас постійні конфлікти.

11. Постійно відчуваєте незадоволення життям.

12. Залізаєте в борги, навіть не знаючи, як їх повернути.

13. У вас виникає комплекс неповноцінності.

14. Вам ні з ким поговорити про свої проблеми.

15. Ви не почуваєте поваги до себе - ні вдома, ні на роботі.

Прикмети стресового напруження (у вільній інтерпретації за Шеффером).

1. Неможливість зосередитися на чомусь.

2. Надто часті помилки в роботі.

3. Погіршення пам'яті.

4. Надто часто виникає почуття втоми.

5. Дуже швидка втома.

6. Думки часто щезають.

7. Доволі часто виникає біль (голови, спини, у шлунку).

8. Підвищена збудливість.

9. Робота не приносить, як раніше, радості.

10. Втрата почуття гумору.

11. Різко зростає кількість викурених цигарок.

12. Пристрасть до алкогольних напоїв.

13. Постійне відчуття недоїдання.

14. Щезає апетит - взагалі втрачений смак їжі.

15. Неможливість вчасно завершити роботу.

Не виключено, що, читаючи і перечитуючи прикмети стресово­го напруження, ви не знайдете того, що вас турбує. У цьому випад­ку можна провести аналіз свого стану за спеціальними тестами.

Емоційні переживання завжди супроводяться певними змінами у фізіологічному стані організму, що часто помітно за зовнішнім виразом (кров відходить від обличчя). Перелякана людина блідне, від сорому - червоніє. Зовнішній вигляд виражає сильне напру­ження (маскоподібний вираз обличчя, застигла поза), виступає холодний піт. Зміни в діяльності внутрішніх органів при подібних емоціях однакові в усіх людей і описуються такими виразами, як «від страху в піт кинуло», «волосся дибки стало», «мурашки по спині забігали», «щемить серце», «від радості дух перехопило». Емоції можуть супроводитися виражальними рухами. За тим, як змінюються хода, поза, швидкість мови, жести, міміка, інтонація, можна уявити емоційний стан людини. Виражальні рухи розряд­жають напругу. Крім того, виражальні рухи - це мова емоцій, яка не вимагає перекладу. Спостерігаючи за виявом почуттів, ми не тільки розуміємо, що відчуває інша людина, але й переймаємось її станом: це є своєрідним засобом спілкування людей між собою.

Найбільш чутливим об'єктивним показником емоційної на­пруги є зміна частоти пульсу і дихання, а також електрошкірної провідності. За даними спеціальних досліджень, частота пульсу водія за кермом змінюється від 70 до 140 пошт./хв. На спусках, підйомах і навіть на прямих ділянках дороги при швидкості 90-150 км/год частота пульсу може збільшуватись на 60-80 пошт./хв. На автомобільних змаганнях частота пульсу може збільшуватись до 200 пошт./хв і більше.

При стресовому стані об'єм уваги звужений, переключення її загальмоване, м'язи напружені, рухи стають різкими, неточними, погано скоординованими, порушується пам'ять. Людина забуває послідовність дій, неправильно оцінює ситуацію, припускається гру­бих помилок. Прикладом пригнічення психічної діяльності при дії сильної форми страху може бути такий випадок. Водій у складній аварійній ситуації замість того, щоб використати можливості, які у нього залишилися, щоб запобігти тяжкому випадку, заплющив очі, обняв кермо і залишався в такому стані до моменту смерті.

Отже, емоції не тільки отримують зовнішній вираз, але і зу­мовлюють перебудову життєво важливих фізіологічних функцій, унаслідок чого мобілізуються резервні можливості організму, що підвищує рівень перебігу всіх психофізіологічних процесів: заго­стрюються зір і слух, з'являється загальна зібраність, підвищуються пильність і обережність, прискорюються процеси мислення, змен­шується час сенсомоторних реакцій, збільшуються м'язова сила і витривалість, підвищуються інтенсивність уваги і швидкість пе­реключення; збільшується фізична та розумова працездатність. У певних життєвих ситуаціях емоційний стан здатний мобілізувати фізіологічні резерви, які допомагають людині запобігти небезпеці і боротися за життя.

Будь-яка емоція супроводиться активізацією нервової систе­ми й появою в крові біологічно активних речовин, які змінюють діяльність внутрішніх органів: кровообігу, дихання, травлення та ін. Однією з таких речовин є гормон надниркових залоз - адре­налін. Підвищений вміст адреналіну призводить до посиленого утворення цукру із глікогену печінки, внаслідок чого різко збільшується кількість цукру в крові. Це збільшує силу і працездатність м'язів, оскільки цукор є одним з основних дже­рел м'язової енергії, а адреналін, крім того, здатний дуже швидко відновлювати працездатність втомлених м'язів. Досліди показу­ють, що кількість адреналіноподібних речовин у крові водіїв збільшується залежно від виду виконуваної роботи: приміських перевезень - 141%, міських - до 200%, а у водіїв таксі - до 210%.

У 1911 р. американський фізіолог У. Кеннон виявив підвищений вміст адреналіну в крові кішки, коли вона бачить со­баку, і назвав його «гормон страху». Емоції - вічні супутники стра­ху. Недарма адреналін перейменували на «гормон стресу», що підкреслювало його особливу роль у формуванні стресових реакцій.

У. Кеннон визначив активізацію нервової системи під впли­вом емоцій як реакцію боротьби чи втечі. За його дослідженнями посилене продукування гормонів відбувається в такому поряд­ку. Інформація про реакцію тривоги через органи чуття надхо­дить у мозок, де міститься важлива «ретрансляційна станція» -гіпоталамус. Протягом секунди інформація через нервові закінчення симпатико-дреналової системи передається в надниркові залози.

При фізичному стресі надниркові залози виділяють переваж­но норадреналін, при психічному (тривога, страх, лють) - насампе­ред адреналін.

Адреналін і норадреналін прискорюють пульс і дихання і підвищують кров'яний тиск. Вони також збільшують у крові кількість деяких речовин, а саме триацетилгліцеролів, що по ланцюговій реакції призводить до виникнення серцево-судинних захворювань - атеросклерозу, інфаркту міокарда, інсульту. Підвищення кількості ацетилгліцеролів - одна з можливих при­чин психічних захворювань.

Крім цих процесів, мобілізуються антидіуретичні (заважають сечовиділенню) гормони і кортикоїди (гормони кори наднирко­вих залоз). Підвищується вміст в організмі жирних кислот і хо­лестерину, що значною мірою підвищує зсідання крові. В результаті утруднюється кровообіг, що може призвести до заку­порки кровоносних судин, тобто виникнення тромбів.

Виявлено, що деякі стресові гормони виникають у гіпоталамусі. До них належать бета-ендорфін, який виконує функцію переда­вача інформації (збудження) по нервових волокнах. Відомо, що при стресі в крові виділяються й інші гормони, які були знайдені як у головному мозку, так і в інших відділах центральної нерво­вої системи, а також у шлунку і кишках (зараз шукають механізм захворювання під дією стресів шлунка і товстої кишки).

При стресі на імунітет впливають також гормони, які потрап­ляють у систему кровообігу через гіпоталамус. Саме звідти над­ходять сигнали в ендокринні залози (залози внутрішньої секреції), які містять і синтезують гормони.

Захисні й профілактичні дії імунної системи можуть бути придушені стресом, і організм втрачає здатність захистити себе від мікроорганізмів (вірусів, бактерій).

Звідси люди, які часто перебувають у стресовому стані, більшою мірою схильні до інфекційних захворювань, наприклад грипу.

Невроз - захворювання адаптації, результат зриву пристосу­вальних механізмів людського організму після того, як вичерпані всі резерви протистояння стресу. Термін невроз уперше застосу­вав шотландський лікар Куллен у 1776 р.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я на не­вроз сьогодні хворіють 85% населення Землі. Якщо за останні 65 років кількість психічних захворювань збільшилась у 1,6 раза, то неврозів - у 34 рази. Досі не існує єдиної систематики неврозів. Однак спеціалісти вважають найбільш важливими прикметами неврозів зворотність патологічних порушень, залежність від психотравмуючих факторів, а також обумовленість психічними і ге­нетичними особливостями особистості. Наука розглядає невро­зи як проміжний стан між здоров'ям і психічними захворюван­нями («зворотність патологічних порушень»), зумовлений функціональними, а не органічними порушеннями в організмі.

Основними симптомами неврозів є зниження працездатності, збайдужіння до навколишнього життя, звуження кола зацікавлень. Різко посилюється залежність самопочуття від по­годи. Погіршується фізичний стан, спостерігаються занепад сил, швидка втомлюваність. Людина стає метушливою або загаль­мованою, неуважною, може погіршитись координація рухів. Послаблюється статева потенція. Отже, найбільш характерні сим­птоми неврозу - психічна та фізична слабкість, послаблення ува­ги, погіршення пам'яті.

Дратівливість і емоційні розлади виявляються в загостреній реакції на звичайні внутрішні і зовнішні подразники, в образливості, підвищеній чутливості до яскравого світла, шуму, різних запахів. Людина може втрачати самовладання навіть у звичайній життєвій ситуації, бути нестерпною, не зносити очікування. Деякі хворі необґрунтовано незадоволені собою і оточуючими, сентиментальні й слізливі. Прикметами невротич­них розладів можуть стати також мінливий настрій, почуття безпорадності, неповноцінності. Для неврозів характерні розлад сну, головний біль, який виникає при розумовому, фізичному чи емоційному напруженні й може супроводжуватися запаморочен­ням, відчуттям «стиснутої» голови (каска неврастеніка).

Симптомами вегетативних порушень є тахікардія (частішає пульс), брадикардія (сповільнюється пульс), короткочасне підвищення і зниження артеріального тиску, порушення ритмічності чи утруднення дихання, непостійності температури тіла, підвищена чи знижена пітливість. Іноді тремтять повіки, язик, руки, виникає біль у ділянці серця, шлунка.

Сукупність тих чи інших симптомів характеризує різні фор­ми неврозів.

Рис. 5.1. Залежність працездатності від стресу

На рис. 5.1 показано, як впливає стрес на працездатність людини. Стресова дія збуджує активність організму і працездатність зростає, але чим довше, тим повільніше, досягаю­чи максимального рівня. Коли резерви вичерпані, а стрес нарос­тає, працездатність знижується. Тут, на спаді цієї кривої, і очікують людину неврози. Однак таке виснаження резервів симпатико-адреналової системи швидко відновлюється. Іноді досить нічного сну чи дводенного відпочинку. Своєчасно некомпенсована пере­втома, яка затяглася в часі, відновлюється важко. Вона небезпеч­на більш серйозними наслідками, симптоми яких також нагаду­ють прикмети неврозів, - пароксизмами і кризами.

Пароксизм виявляється підвищенням артеріального тиску, серцебиттям, підвищенням температури тіла, збільшенням цукру у крові, болем у ділянці голови і серця. Механізм цього явища добре ілюструють адренограми, які фіксують збільшене виділення адреналіну.

Можливість самоконтролю подається в тесті А. Апплекса. Багато людей вважають, що для зміцнення здоров'я потрібно всіляко уникати негативних емоцій. Але іноді тільки максималь­на мобілізація психофізіологічних функцій допомагає людині до­сягти поставленої мети чи благополучно вийти з критичної ситуації.

Водночас тренування емоційної стійкості може значно зни­зити нервове напруження, а отже, й нераціональну затрату енер­гетичних резервів організму. Для цього необхідно як на роботі, так і в повсякденному житті вчитися володіти собою. Слід постійно контролювати свою поведінку, свою реакцію на все, що може спричинити неадекватні емоції.

Більшу частину свого «активного» часу людина проводить на роботі і вдома, тому надзвичайно важливо, щоб і там, і тут не виникали стресові ситуації. Якщо ранком атмосфера в сім'ї на­пружена, стресогенна, то, ймовірно, і робочий день починається напружено. Стан підвищеного стресового напруження стає дже­релом і каталізатором виникнення конфліктів на роботі і навпа­ки. Так виникає «ланцюгова реакція» стресів.

Date: 2015-10-19; view: 360; Нарушение авторских прав