Локальні інформаційні системи

Функціональні частини інформаційної системи можуть розміщатися на одному або на декількох комп'ютерах. При розміщенні на ПК ІС називають локальною чи однокористувальницькою (хоча це не строго, оскільки на одному комп’ютері по черзі можуть працювати кілька користувачів).

Функціонування локальної ІС на одному комп'ютері в середовищі деякої операційної системи можливо за допомогою наступних варіантів використання програмних засобів:

1. Повна СУБД - застосовується, коли в дисковій пам'яті комп'ютера міститься вся СУБД, і вона часто використовується для розробки додатка (рис. 3.3).

Взаємодія користувача з БД відбувається прямо через користувальницький інтерфейс СУБД, або за допомогою інтерфейсу додатка.

2. Додаток і "усічена" (ядро) СУБД (рис. 3.4) використовують для:

· зменшення обсягу займаного СУБД простору диска й оперативної пам'яті;

· підвищення швидкості роботи додатка;

· захисту додатка від модифікації з боку користувача (ядро не має засобів розробки додатків).

Прикладом є СУБД Microsoft Access, що включає додатковий пакет Microsoft Access Developer's Toolkit. З його допомогою можна створювати пересувну на дискетах "скорочену" (run-time) версію Microsoft Access яка не має інструментів розробки.

Достоїнствами використання ядра СУБД: менше споживання ресурсів пам'яті комп'ютера, прискорення роботи додатка і можливість захисту додатка від модифікації.

Недоліки – усе ще значний обсяг дискової пам'яті, необхідної для збереження ядра СУБД, і недостатньо висока швидкодія роботи додатків.

3. Незалежний додаток. Вихідна програма попередньо компілюється. У результаті виходить готова до виконання незалежна програма, що не вимагає для своєї роботи ні СУБД ні її ядра (рис. 3.5). Основні достоїнства - економія зовнішньої й оперативної пам'яті, прискорення виконання додатка і повний захист додатка від модифікації.