Доступ до інформації: поняття, правове регулювання. чергу ґрунтується на положеннях Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини (стаття 10)

чергу ґрунтується на положеннях Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини (стаття 10), Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (статті 18, 19) тощо.

На етапі становлення української держави проблема забезпечення прозорості в діяльності органів влади є однією з перешкод, які стоять на шляху демократичного розвитку нашої держави. Прозора влада повинна належним чином забезпечувати діалог з громадськістю на всіх етапах прийняття рішень та постійний доступ до повної, об'єктивної, точної, зрозумілої інформації про діяльність органів державної влади та її посадових осіб відповідно до чинного законодавства.

На сьогодні існує багато труднощів у сфері доступу громадян до публічної інформації. Органи влади фактично безпідставно відмовляють у наданні інформації, відносячи її до інформації з обмеженим доступом; неправомірно застосовуються грифи обмеження доступу до інформації «опублікуванню не підлягає», «не для друку», «для службового користування»; існують великі труднощі в отриманні громадянами локальних нормативно-правових актів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, не говорячи вже про проекти таких актів. Органи влади не повністю виконують вимогу оприлюднювати інформацію про свою діяльність (в тому числі через мережу Інтернет). Не всі внутрівідомчі акти публікуються в офіційних виданнях і, таким чином, державні органи стають подібними до власників інформації, які, на власний розсуд, приймають рішення про надання або відмову у наданні інформації. Достовірна і повна інформація про внутрішню структуру будь-якого державного органу, закріплене за ним майно, витрати на його діяльність практично недоступні для звичайних громадян.

У пояснювальній записці до законопроекту відзначається, що існуюча державно-правова практика з питань надання інформації громадянам не відповідає стандартам демократичної держави.

Однією з основних причин існування такої ситуації є недосконалість законодавства України про інформацію, яке не відповідає сучасному рівню розвитку інформаційних відносин та не в змозі адекватно вирішувати проблеми, що виникають. Більшість чинних законів, у тому числі Закон України «Про інформацію», та підза-конних нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання

І

інформаційних відносин, були прийняті до набрання чинності Конституцією України, і навіть зі значними змінами і доповненнями непридатні для задоволення потреб сьогодення.

Таким чином, відсутність у нашій державі якісного правового регулювання у сфері доступу до інформації призводить до масових порушень конституційних прав на доступ до інформації, на участь в управлінні державними справами. Саме цим і обумовлюється необхідність прийняття законопроекту.

Метою законопроекту «Про доступ до публічної інформації» передбачено забезпечення здійснення конституційних прав на доступ до публічної інформації шляхом визначення режиму доступу до неї, а саме — підстави обмеження доступу до інформації, встановлення відповідальності за відмову чи відстрочку у наданні інформації, створення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань доступу до інформації тощо.

Основною метою законопроекту є втілення принципу максимальної відкритості органів державної влади та органів місцевого самоврядування, який розкривається у двох інших принципах: перший — принцип максимального оприлюднення: вся інформація, яка знаходиться у володінні органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підлягає оприлюдненню, кількість винятків повинна бути обмежена. Другий принцип характеризує вимоги щодо обмежень: а) винятки повинні бути зрозумілими, б) описуватися вузько, в) підлягати контролю на предмет наявності «шкоди» і впливу на «суспільні інтереси».

Законопроект складається з 6-ти розділів та 32-х статей, у яких реалізовуються цілі і завдання прийняття проекту закону.

У Розділі І «Загальні положення» подається визначення термінів, визначено сферу дії Закону, гарантії та принципи забезпечення доступу до інформації. Розділ II «Режим доступу до інформації» визначає види інформації з режимом доступу до неї. Принциповим у цьому аспекті є визначення «конфіденційна інформація», що відрізняється від визначення, поданого у чинному Законі України «Про інформацію». Конфіденційною інформацією можуть володіти, користуватися та розпоряджатися власники інформації (фізичні та юридичні особи приватного права). Органи державної влади, органи місцевого самоврядування не можуть виступати власниками такої інформації. У цьому Розділі також передбачена стаття про захист