Доступ до інформації: поняття, правове регулювання. яння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини»

яння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини».

Існують інші важливі міжнародні стандарти свободи інформації. У залежності від предмету правової регламентації питання доступу до різних видів інформації розкриваються також у Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення (29.05.1993), Кіотському протоколі до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (11.12.1997) та інших міжнародно-правових договорах та угодах.

У зазначених міжнародно-правових угодах їх учасники

— суб'єкти міжнародного права, як правило, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення доступу громадян, держав, міждержавних утворень до інформації. Таким чином, акцентується увага на створенні державами за допомогою національних правових механізмів умов для доступу до інформації, іншими словами,

— забезпеченні доступу до інформації.

Існують міжнародно-правові акти щодо реалізації права на інформацію і, зокрема, доступу до інформації й на регіональному рівні. Так, План дій «Україна — Європейський Союз» серед конкретних засобів забезпечення права на доступ до інформації різноманітних суб'єктів передбачає необхідність прийняття нового закону про акціонерні товариства з більш чітким визначенням відповідальності керівників, менеджерів, зборів акціонерів, посилення вимог стосовно розкриття інформації, створення єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — приватних підприємців та забезпечення публікації інформації стосовно організації та фінансового стану компаній.

У розділі «Інформаційне суспільство» План дій «Україна - Європейський Союз» передбачає впровадження національної стратегії розвитку в Україні електронних комунікацій, прийняття Державної програми «Електронна Україна» з метою розвитку інформаційного суспільства, сприяння широкому використанню нових технологій суб'єктами господарювання та державними органами, особливо в секторах охорони здоров'я та освіти (електронна комерція, електронний уряд, електронна охорона здоров'я, електронне навчання), через створення сучасних інфраструктур, розвиток місцевого наповнення та впровадження пілотних проектів, наприклад, взаємного визнання електронних підписів, підвищення рівня використай -

ня Інтернету та Інтернет-послуг громадянами через програми комп'ютерного навчання для широкого загалу тощо.

Угода про співробітництво в галузі інформації від 09.10.1992 р. була підписана урядами держав-учасниць СНД. Сторони (Уряди держав-учасниць Угоди), розглядаючи свободу розповсюдження і свободу доступу громадян до інформації як умову та інструмент зміцнення взаємної довіри, виходячи з прагнення розвивати спільний інформаційний простір тощо домовилися про те, що всі види інформаційних обмінів як найважливішу форму співробітництва. Учасниками обмінів є громадяни, їх об'єднання, редакції засобів масової інформації, державні й урядові заклади, а також їх представництва на території держав-учасниць Співдружності.

Статтею 5 Угоди встановлено, що Сторони не будуть перешкоджати доступу до офіційних, громадських та інших джерел інформації, а також розповсюдженню отриманої на законних підставах інформації представниками засобів масової інформації кожної зі Сторін.

Слід зазначити, що міжнародні відносин не лише регламентуються названими міжнародно-правовими документами. Вони (відносини) «продукують» існування конкретних засобів та механізмів доступу до інформації. Так, Світова правова інформаційна мережа (Global Legal Information Network (GLIN) забезпечує електронний доступ до авторизованих законів країн — членів асоціації GLIN.

Державні й недержавні структури отримують велику користь від усе ширшого використання глобальних електронних мереж, що у свою чергу створює потребу володіння якомога більшою інформацією один про одного з тим, щоб рішення про взаємовідносини приймалися на основі повної інформації.

Створення у 1976 р. Міжнародної правової бази даних у Правничій бібліотеці Конгресу СІЛА було чітко вмотивоване бажанням задовольнити такі потреби. Як виявилося, ця база виправдала себе як простий та ефективний засіб швидкого і точного доступу до складових правового середовища різних країн і з часом видозмінилась у Світову електронну мережу правової інформації (GLIN).

Систему було засновано на таких принципах:

—достовірності джерел;

—простоти пошуку юридичних документів;

—багатонаціональної орієнтації.