І етап: міжнародне повітряне право до Паризької конвенції

Перші польоти повітряних куль та аеростатів здійснювались на основі внутрішнього права окремої держави. У 1784 році був виданий наказ паризької поліції про заборону пересування повітряних куль без спеціального дозволу.

У міжнародних відносинах відбуваються перші кроки щодо розвитку повітряного права. Перші питання та їх правове регулювання були пов’язані з використанням повітряних куль у військових цілях. Поштовхом для їх вирішення стала французько-пруська війна 1870 - 1871.р.р. польоти французьких повітряних куль з захопленого Парижу підняли питання про статус та положення екіпажу повітряної кулі, що потрапили в полон. У 1874 році відбулась Брюссельська конференція, яка завершилась Брюссельською декларацією про правове становище повітроплавців (не вступила в силу). Але Гаазька конвенція 1899 року включила питання щодо повітряних куль.

2 листопада 1898 року було укладено перший міжнародний договір в галузі повітряного права між Німеччиною та Австрією щодо регулювання питань та умов польотів через кордони військових пілотів повітряних куль.

У 1889 році відбувся Паризький аеронавігаційний конгрес, на якому вирішувались питання власності на повітряні кулі, відповідальності аеронавтів, рятування повітряних куль та екіпажу.

В цілому, на початку ХХ століття міжнародне повітряне право знаходилось у стані початкового розвитку.

Перші вдалі польоти повітряних суден викликали проблеми:

- захисту повітряного простору держав,

- підтримання безпеки,

- захисту території та населення від зовнішніх зазіхань.

Паралельно з цим виникла необхідність створення умов для розвитку міжнародних повітряних сполучень. Приймається ряд внутрішніх нормативно-правових актів щодо регулювання повітряних сполучень:

- 12 березня 1909 р. – Франція, Розпорядження щодо порядку польотів іноземних повітряних апаратів.

- 1910 р. - Прусія, 1911 р. – Баварія – Розпорядження про заборону іноземним повітряним суднам проводити польоти над забороненими зонами.

- 1911 р. (1913 р.) – Великобританія, Акт про повітряну навігацію; 1913 р. – Правила про повітряний рух, повітряну оборону, режим польотів іноземних повітряних суден. 22 вересня 1913 року були заборонені польоти над Лондоном.

- 20 грудня 1912 р. – Австрія, Розпорядження про заходи забезпечення державної безпеки у зв’язку з польотами повітряних суден.

- США – 1911 р., Каліфорнійський повітряний кодекс; 1912 р., Повітряний кодекс у Коннектикуті та Пенсільванії; 1913 р., Повітряний кодекс штату Массачусец.

- 1912 р. – Росія, Закон про право військових/ морських міністрів встановлювати «заборонені зони»; Постанова про заборону іноземним повітряним суднам пролітати через західні кордони; 18 червня 1914 р. – Розпорядження про заборону всіх польотів через західні кордони.

У міжнародних відносинах відбуваються певні зрушення. У 1910 році з ініціативи Франції була скликана Паризька дипломатична конференція 19 держав. Було опрацьовано проект міжнародної конвенції про повітряний рух. Але конференція не мала позитивних результатів через суперечки щодо питання правового режиму повітряного простору. Великобританія пропонувала закріпити принцип виключного суверенітету та право встановлювати поліцейський, митний та ін.. режим щодо повітряних перевезень. Франція була проти і виступала за визнання «свободи повітря».

Німеччина систематично порушувала кордони франції і 23 червня 1913 року була підписана Угода про визнання права держав розпоряджатись повітряним простором над їх територією (прямо встановлювалось, що військові повітряні судна можуть здійснювати польоти не інакше, як після отримання дозволу та при наявності свідоцтва про дозвіл.

Спостерігалась тенденція до закріплення права держав самостійно розпоряджатись повітряним простором як територією. Це впливало на становлення принципу виключного суверенітету над повітряним простором. Тенденцією були намагання захистити свій повітряний простір від військових акцій.

4 вересня 1914 року Швейцарія в «Декларації про нейтралітет» проголосила:

- нейтралітет повітряного простору;

- заборонила польоти іноземних повітряних суден над територією Швейцарії.

В цілому, під час І Світової війни складалось звичаєво-правове визнання того, що повітряний простір над державною територією підкоряється владі відповідної держави. У 1919 р. із паризькою конвенцією юридично був закріплений принцип суверенітету над повітряним простором.