Етапи становлення галузі міжнародного повітряного права

В історії становлення МПП більшість науковців розглядає чотири етапи розвитку:

І етап: коли починають виникати перші національні та міжнародно-правові норми для регулювання відносин у галузі використання повітряного простору;

- Паризька конвенція 1919 р., яка чинності не набрала, але заклала принцип повного та виключного суверенітету держави над повітряним простором. Цей принцип був запропонований Полем Фошилем. За порушення повітряного простору держави пропонувалось в якості санкції використовувати арешт повітряного судна;

- Варшавська конвенція 1929 р., якою було уніфіковано правила повітряних перевезень;

- Римська конвенція 1933 р., яка чинності не набула, стосувалась питань відповідальності за шкоду, нанесену третім особам на поверхні.

ІІ етап: починається з 1944 року з підписанням Чиказької конвенції та створенням ІКАО (188 держав-членів, в тому числі й Україна). ІКАО після підписання спеціального договору з ООН входить в систему спеціалізованих установ ООН. Чиказька конвенція закріпила принцип виключного суверенітету держави над повітряним простором в межах її території, який був визнаний усіма державами-членами ІКАО. Чиказька конвенція повинна була стати уніфікаційним актом.

У 1952 р. підписується Римська конвенція, яка замінила Римську конвенцію 1933 р.

ІІІ етап: починається в 60-х роках, коли виникає необхідність врегулювати питання тероризму на повітряних суднах, їх захоплення та охоплює підписання трьох конвенцій по безпеці – Токійської, Гаазької, Монреальської. Токійська конвенція містить ряд термінів, але не визнає за перерахованими актами характер правопорушень. В цей період формується та юридично закріплюється принцип забезпечення безпеки цивільної авіації.

ІV етап: після розпаду СРСР в нових незалежних державах виникає велика кількість нових авіаційних компаній та посилюється процес конкуренції між ними. Формуються ідеї відкритого неба (Договір про відкрите небо 1992 року, Україна є членом). В Європі формується ідея єдиного європейського неба, яка торкається питань повітряного руху. Головною ідеєю є «перенавантаженість та децентралізація диспетчерських служб». Суть теорії полягає в організації єдиної диспетчерської служби, впорядкуванні системи управління повітряним рухом, вирішенні питання відміни повітряних кордонів. ЄС планує підписання договору про єдиний повітряний простір, але може виникнути питання про те, яким чином розглядати відмову від повітряного кордону з точки зору повітряного права.

Можливе питання приєднання інших держав буде вирішуватись шляхом приєднання до договору (у тому випадку, якщо договір буде віднесено до acquis communautaire).