Надання майна в оренду

Т 1. Купівля-продаж майна

Виробник обладнання

Рис. 5.7. Організація здійснення імпортного лізингу

«Транзитний лізинг, при якому майно продається лізинго­вій компанії із іншої країни, а вона, в свою чергу, укладає угоду з орендарем, що знаходиться в третій країні (постачальник має своє місцезнаходження в країні А, лізингова компанія в країні Б, лізингоодержувач в країні В) (див. рис. 5.8).

Лізингова 2. Надання Лізинго-

компанія ■>- майна ■*- одержувач

в оренду

І І

Країна Б Країна В

Країна А

Рис. 5.8. Організація здійснення транзитного лізингу

Згідно з міжнародною практикою, більшість транзитних опе­рацій контролюється транснаціональними корпораціями і банка

які мають дочірні лізингові фірми з широко розгалуженою мережею зарубіжних філіалів і представництв, які взаємодіють з місцевими орендаторами.

Інвестування в транзитний лізинг у порівнянні з іншими ви­дами міжнародного лізингу має для лізингодавця ряд переваг, а

саме: ' _

• отримує доступ до місцевих фінансових джерел країни оре­
ндодавця;

• зменшує ризик, пов'язаний з обміном валюти;

• розширюється номенклатура обладнання, що здається в лі­
зинг;

• знижуються податкові бар'єри на переказ грошових коштів
за кордон;

• знімаються обмеження на діяльність іноземних партнерів-
лізингодавців;

• спрощується процедура реєстрації майна на ім'я іноземних
власників;

• розширюються іноземні ринки збуту виготовленої продукції.

• Спеціальний лізинг пов'язаний із здійсненням великого
промислового будівництва.

Отже, узагальнимо поняття міжнародного лізингу — це вид лізингу, характерною ознакою якого є участь у договорі сторін, які перебувають під юрисдикцією різних держав, та перетин майном і платежами державних кордонів.

6. За цільовим призначенням лізинг може бути:

Дійсний, якщо при проведенні угоди отримання податкових і амортизаційних пільг не є головною і визначальною метою. Цей вид лізингу називають ще нормативним лізингом.

Фіктивний (спекулятивний) лізинг полягає у тому, що уго­да переслідує мету одержати високий прибуток за рахунок отри­мання необгрунтованих податкових і амортизаційних пільг.

7. Залежно від способу фінансування розрізняють такі види лі­
зингу: за рахунок власних коштів, за рахунок Залучених коштів і
роздільний. Тут мається на увазі передусім спосіб фінансування
придбання об'єкта лізингу, який збираються здавати в оренду.

• Лізинг за рахунок власних коцйі&ліередбачає викорис­
тання власного капіталу для фінансування лізингових програм.
Слід відмітити, що придбати предмет лізингу на власні кошти
можуть дозволити собі тільки банки, великі промислові або спе­
ціалізовані лізингові компанії, що мають солідний капітал за
умови економічної стабільності країни. Тому найбільш пошире­
ною схемою фінансування є лізинг за рахунок залучених коштів.

Лізинг за рахунок залучених коштів (пайовий) — це озна­чає, що лізингові компанії для фінансування великих і дорогих лізингових проектів змушені вдаватися до позичок. У цьому ви­падку фінансування може здійснюватися одним або декількома банками і фінансовими компаніями.

Отже, лізинг із використанням залучених коштів передбачає отримання лізингодавцем довгострокової позики в одного (прос­тий варіант) або в кількох (складний варіант) кредиторів на суму до 80 % зданих в оренду активів.

Роздільний лізинг (1еуега§есІ 1еа$іп§), або лізинг з частковим
фінансуванням лізингодавцем. Це найскладніший різновид лізин­
гу, оскільки пов'язаний із залученням різних каналів фінансування
і використовується, як правило, для реалізації дорогих проектів.
Особливістю цього лізингу є те, що лізингодавець, купуючи пред­
мет лізингу, сплачує із своїх коштів не всю суму, а близько 75 -

80 %. Решту суми він бере як позику в одного або кількох кредито­рів, або часткову участь може мати постачальник (виробник пред­мета лізингу). Виплачується борг в міру отримання від кількох клієнтів лізингових платежів протягом усього терміну лізингу. Але в цьому випадку лізингодавець несе відповідальність перед поста­чальником (виробником) за повне і своєчасне повернення раніше не сплаченої ним частини вартості предмета лізингу.

Таким чином, основний ризик за угодами двох останніх видів лізингу несуть кредитори — банки, страхові компанії, інвестиційні фонди або інші фінансові установи, а повернення позики забезпе­чують тільки лізингові платежі і майно, що здається в лізинг.

На Заході понад 85 % всіх лізингових угод побудовані на ос­нові роздільного лізингу.

8. За характером лізингових платежів розрізняють:

♦ лізинг з грошовим платежем, якщо всі платежі здійсню­
ються в грошовій формі;

♦ лізинг із компенсаційним платежем, якщо платежі здійс­
нюються у вигляді поставки товарів, вироблених на лізинговано-
му обладнанні, або у вигляді надання зустрічних послуг;

♦ лізинг із змішаним платежем, коли поєднуються перелі­
чені в перших двох випадках форми сплати.

9. Залежно від наміру учасників лізинг може бути:
терміновий — угода укладається на один термін;
поновлювальний (револьверний) — угода продовжується

після закінчення першого терміну контракту.

Потреба в револьверному лізингу може виникнути тоді, коли лі-зингоодержувачеві за технологією послідовно необхідне різне обла-

нання. В таких випадках, відповідно до вимог лізингової угоди, лі-нгоодержувач _шсля закінчення визначеного терміну отримує пра-о обміняти орендоване майно на інший об'єкт лізингу.

10. Залежно від тривалості розрізняють такі види лізингу:

короткотерміновий — до одного року;

середньотерміновий — від одного до трьох років;

довготерміновий — більше трьох років.

В економічній літературі часто зустрічаються протилежні ду­мки стосовно ототожнення лізингу з такими операціями, як рей­тинг, (гепіїїщ) чи чартер (сЬегіег) та хайринг (Ьігіп§). Одні авто­ри розглядають лізинг, хайринг і рейтинг як одну і ту саму форму операції, але з довготерміновим та короткотерміновим терміном оренди. Так, до звичайного лізингу відносять довготермінові операції (до 15 років), до хайрингу — середньотермінові (до семи років), а до рейтингу — короткотермінові (до трьох років). Проте така класифікація менш обґрунтована. Інколи лізинг, хайринг і рейтинг розглядаються як окремі форми орендних операцій, а ре-нтинг досить часто подають як прокат. Але все ж таки більшість схиляється до думки, що дані операції є певними видами лізингу. А згідно з критерієм розподілу виділяють якісну ознаку — зале­жно від того, хто із суб'єктів лізингу є його ініціатором види лі­зингу поділяють таким чином:

• звичайний лізинг, коли ініціатором лізингу є лізингоодер-
жувач;

• хайринг, коли рішення про лізинг майна приймає його ви­
робник і посередник — лізингодавець виступає від імені вироб­
ника. До угод хайрингового типу належать вербувальний чартер
суден і літаків та контрактне наймання автомобілів, сільськогос­
подарської та шляхобудівної техніки;

• рейтинг, при якому рішення про лізинг приймає лізингова
компанія чи фірма, яка на короткий термін здає майно, що є її
власністю.

Таким чином, класифікація допомагає більш точному і повно­
му розумінню видів лізингу, а звідси — і явища лізингу в цілому
та сприяє подальшому розвиткові ефект ив ності економічного ме­
ханізму лізингових відносин.^А *^

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Дайте характеристику функцій лізингу.

2. У чому суть організації прямої лізингової угоди?

3. Які особливості зворотного лізингу?

14*

4. Як розподіляється лізинг залежно від об'єкта угоди?

5. Що таке фінансовий лізинг?

6. У чому особливості оперативного лізингу?

7. Як класифікуються лізингові операції залежно від обсягу
майна?

8. Яким чином систематизується лізинг за цільовим при­
значенням?

9. Яким чином розрізняють лізингові операції залежно від
лізингових платежів?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ