Внутрішньодержавний механізм реалізації норм міжнародного права

нутрішньодержавний (або національний) механізм реа­лізації норм міжнародного права складається з національ­ного нормативно-правового забезпечення та інституцій-ного (організаційно-правового) механізму.

Нормативно-правове забезпечення розпочинається із законодавчого визначення ставлення держави до норм міжнародного права. Це може проявитись у проголошенні переваги (примату) норм міжнародного права перед нор­мами національного законодавства, визнанні міжнарод­них договорів та звичаїв частиною національного законо­давства, невизнанні можливостей дії норм міжнародного права у внутрішньодержавній сфері, а відтак виробленні спеціальних правових механізмів переведення міжнарод­них зобов'язань у національно-правові та ін.

Незалежно від того, яке ставлення до норм міжнарод­ного права проголошують держави, на практиці вони пра­гнуть розробити додаткові правові механізми національ­но-правового забезпечення ефективності реалізації міжна­родно-правових актів.

У сукупності тих засобів, до яких удаються різні дер­жави, можна вирізнити такі: а) засоби забезпечення юри-

Глава XIII Реалізація норм міжнародного права

дичної обов'язковості міжнародно-правових актів; б) за­соби інформування про зміст міжнародно-правових актів; в) засоби узгодження національно-правових актів з міжна­родно-правовими.

Найбільш уживаними засобами державно-правового забезпечення юридичної обов'язковості міжнародно-пра­вових актів є ратифікація, затвердження, прийняття (ак­цепт), приєднання та підписання міжнародно-правового акта, а також обмін документами.

Узвичаєними засобами інформування про зміст міжна­родно-правових актів є їх опублікування (безпосередньо або через повторення у формі внутрішньодержавного пра­вового акта). Деякі держави вдаються до такого засобу інформування, як проголошення. Це дещо об'ємніше по­няття, ніж опублікування. По-перше, проголошення може бути у формі опублікування у спеціальному збірнику. По-друге, воно може не відтворювати змісту міжнародного договору, а лише давати точну його назву й повідомляти про час його набрання чинності. Заінтересовані особи мають можливість у такому разі ознайомитися зі змістом договору у спеціальному виданні. По-третє, міжнародні угоди можуть бути проголошені по радіо, телебаченню або мережі Інтернету.

В деяких країнах практикується інформування про зміст міжнародних угод через видання спеціального зако­ну. Закон у таких випадках і оголошує зміст договору, і затверджує його від імені держави. Інформація про зміст міжнародних договорів передається здебільшого через ад­міністративно-правові акти.

До найчастіше вживаних засобів узгодження націо­нально-правових актів з міжнародно-правовими належать такі: 1) відсилання до міжнародно-правового акта (при цьому зміст останнього не відтворюється). Відсилання може бути конкретним (коли вказується конкретний між­народно-правовий акт) і загальним (галузевим або інсти­тутським); 2) рецепція (запозичення в міжнародному пра­ві моделі поведінки та надання їй юридичної обов'язко­вості для суб'єктів національного права); 3) паралельна правотворчість (вироблення паралельно з міжнародним правом національно-правового акта, що максимально збі­гається за змістом); 4) уніфікація (цілеспрямовані дії на вироблення в міжнародному і внутрішньодержавному

_____ Внутрішньодержавний механізм реалізації норм міжнародного права _________

праві однакових розпоряджень); 5) перетворення (внесен­ня змін до чинного законодавства з метою приведення його у відповідність до норм міжнародного права); 6) ство­рення спеціального правового режиму (обмеження неска-сованих національно-правових актів таким чином, щоб вони негативно не впливали на виконання міжнародно-правових зобов'язань. Спеціальний правовий режим ство­рюється навколо певного міжнародного договору, який потрібно реалізувати, незважаючи на те, шо він супере­чить національному законодавству).

Крім зазначених засобів узгодження національно-пра­вових актів з міжнародно-правовими, часто використову­ються такі, як скасування внутрішньодержавного право­вого акта, який суперечить міжнародним зобов'язанням; відмова від прийняття законів, обумовлених у міжнарод­ному договорі; обмеження сфери й часу дії національних законів та ін.

Внутрішньодержавні правові акти, покликані забезпе­чити реалізацію норм міжнародного права на території держави, можуть бути загального характеру і такі, що сто­суються окремих міжнародних угод. Але незалежно від характеру вони мають спільне завдання: визначити комп­лекс заходів для забезпечення реалізації норм міжнарод­ного права; суб'єктів, відповідальних за таке забезпечен­ня; засобів контролю за належним виконанням міжнарод­них зобов'язань, а в разі необхідності — визначення за­ходів впливу (відповідальності) за невиконання держав­них зобов'язань.

До внутрішньодержавного організаційно-правового (ін-ституційного) механізму реалізації норм міжнародного права належать державні органи, покликані здійснювати правову діяльність для розроблення та прийняття юридич­них актів з метою забезпечення виконання міжнародно-правових зобов'язань.

В Україні такими основними органами є:

Президент України, який як глава держави за Кон­ституцією України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжна­родні договори України, видає укази і розпорядження, що є обов'язковими до виконання на території України. Пре­зидент України вживає заходів щодо забезпечення вико-

Глава XIII Реалізація норм міжнародного права

нання міжнародних зобов'язань, створює в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здій­снення своїх повноважень щодо забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Верховна Рада України є законодавчим органом, упов­новаженим у галузі реалізації норм міжнародного права: розробляти і приймати законодавчі акти — як спеціаль­ного характеру, стосовно прийняття зобов'язань і реалі­зації конкретних міжнародних договорів, так і загального характеру.

Верховна Рада України вносить зміни до Конституції України, призначає всеукраїнський референдум на випа­док укладення міжнародних договорів щодо територіаль­них питань, визначає засади зовнішньої політики держа­ви, здійснює інші повноваження, які є важливими для реалізації норм міжнародного права (надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України, денонса­ція міжнародних договорів України, здійснення парла­ментського контролю за виконанням міжнародних зобо­в'язань та ін.).

Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення зов­нішньої політики держави, виконання законів України і актів Президента України, прийнятих з метою гаранту­вання дії міжнародно-правових актів, вживає заходів до забезпечення виконання міжнародних пактів з прав і сво­бод людини, розробляє загальнодержавні програми забез­печення виконання міжнародних зобов'язань, організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України та ін.

Уряд України видає постанови і розпорядження, які покликані гарантувати виконання міжнародних зобов'я­зань держави, створення матеріальної бази реалізації норм міжнародного права тощо.

Міністерство закордонних справ України є органом виконавчої влади, на який покладено обов'язок здійснен­ня управління зовнішніми зносинами України з іншими державами та міждержавними організаціями.

Згідно з Положенням про МЗС України воно повин­но готувати пропозиції (проекти) укладення, виконання, припинення (або призупинення) дії міжнародних угод, здійснювати контроль за виконанням міжнародних дого-

______ Внутрішньодержавний механізм реалізації норм міжнародного права _________

ворів України, брати участь у підготовці проектів норма­тивно-правових актів, покликаних привести законодав­ство України у відповідність до взятих нею міжнародних зобов'язань, забезпечувати участь України в діяльності міжнародних міжурядових організацій тощо.

Крім зазначених органів, суттєвими повноваженнями щодо забезпечення реалізації норм міжнародного права наділені спеціалізовані органи зовнішніх зносин, зокрема Міністерство економіки, інші міністерства, комітети та відомства України.

Важливий обов'язок стежити за належною реалізацією Україною норм міжнародного права покладено на зару­біжні органи зовнішніх зносин України (дипломатичні представництва — посольства і місії, консульські пред­ставництва, представництва при міжнародних організаці­ях тощо).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Гавердовский А. С.

Имплементация норм международного права. К., 1980.

Международное право / Отв. ред. Г. В. Игнатенко, О. И. Тиунов.

М., 1999, гл. 9.

Мингазов Л. X.

Эффективность норм международного права. Казань, 1990.

Проблемы реализации норм международного права / Отв. ред.

Г. В. Игнатенко. Свердловск, 1989.

Пушмин Э. А.

Международный юридический процесс и международное право.

Кемерово, 1990.

Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве /

Отв. ред. В. Н. Денисов, В. И. Евинтов. К., 1992.

Суворова В. Я.

Реализация норм международного права. Екатеринбург, 1992.

Тиунов О. И.

О понятии международно-правового контроля // Советский

ежегодник международного права. 1988. М., 1989.

Higgins Rosalyn.

Problems and Process. International Law and how we use it. Oxford, 1995.

Lauterpacht H.

The Development of International Law by the International Court.

London, 1958.