Ознаки основних принципів міжнародного права

сновним принципам між­народного права властиві певні ознаки, завдяки яким їх можна вирізнити серед інших норм міжнародного права. Як зазначалося вище, багато зарубіжних науковців не поділяють цієї думки. І все ж їхнє негативне ставлення є, мабуть, результатом відсутності спеціальних досліджень цього аспекту пробле­ми основних принципів.

Вчені Радянського Союзу та інших колишніх соціалі­стичних країн досить активно досліджували проблему оз­нак основних принципів і досягли певних успіхів. Що­правда, у своїх дослідженнях вони залучали до ознак ос­новних принципів ті їхні властивості, які є характерними не тільки для принципів міжнародного права, або далеко не для всіх принципів, або зовсім для них не характерні.

Скажімо, коли до ознак тільки основних принципів міжнародного права відносять (Е. А. Пушмін, М. О. Уша­ков та ін.) найважливіші властивості міжнародного пра­ва, які відображають його сутність і визначають зміст міжнародно-правових інститутів, або те, що вони є нор­мативними за своїм характером і закріплюються, голов­ним чином, у міжнародних звичаях та інших джерелах міжнародного права, то хіба цього не можна сказати і про звичайні норми?

Не можна вважати загальною ознакою основних прин­ципів міжнародного права імперативність (Г. В. Ігнатен-ко, О. І. Тіунов, В. Я. Суворова та ін.), бо, як зазначалося вище, остання є характерною в повному обсязі не для всіх основних принципів. Отже, наполягання на цій ознаці може призвести до суб'єктивного зменшення кількості основних принципів міжнародного права.

Мабуть, такий самий висновок можна зробити й щодо визначення «універсальності» як ознаки основних прин­ципів. В іншому випадку ми знехтували б регіональними і галузевими принципами міжнародного права, яким «уні­версальність» в усталеному розумінні цього терміна не властива.

Глава VI Основні принципи міжнародного права

Ознаки основних принципів міжнародного права

Не можна погодитися з твердженням, що основним принципам міжнародного права властива ознака «зворот­ної дії» (М. Ф. Філімонова, К. А. Бекяшев та ін.). При­хильники цієї точки зору вважають, що така «властивість» основних принципів «дозволяє їм впливати на будь-яку норму, що виникала раніше, від самого принципу аж до її скасування і невизнання пов'язаних із нею наслідків». Але тут ідеться не про основний принцип міжнародного права, а про загальний принцип права lex posterior derogat priori. Така плутанина була характерною для тих радянсь­ких науковців, хто ототожнював основні принципи між­народного права із загальними принципами права. Вона трапляється й сьогодні в деяких дослідженнях. «Міжна­родний Суд ООН, — зазначає І. 1. Лукашук, — жодного разу не обґрунтовував своїх рішень загальними принципа­ми міжнародного права. У ряді випадків ці принципи зас­тосовувалися без згадки їх як загальних принципів права. Це стосувалося таких принципів, як добросовісність, не-зловживання правом, відповідальність за правопорушення. Частіше використовувалися процесуальні принципи (на­приклад, ніхто не може бути суддею у своїй справі, рівність сторін у спорі, пріоритет спеціального закону тощо)¹.

Очевидно, що тут ідеться про загальні принципи права, а не про основні принципи міжнародного права. Вирішаль­ним у визначенні особливостей цих правових норм має бути не доктринальний погляд на рішення Суду, а саме рішення. У справі «Лотос» Постійна Палата міжнародного правосуд­дя вирішила так: «Вислів "принципи міжнародного права", як він звичайно вживається, може означати лише міжнарод­не право, як воно застосовується між державами» (Judgement in the «Lotus» case. P.C. I.J. Ser. A 10, p. 16—17).

Отже, ознаками основних принципів міжнародного права можна вважати такі:

1. Вони є загальновизнаними як основні принципи сучасного міжнародного права. Ця загальновизнаність ви­пливає з того, що світова співдружність держав закріпила їх у Статуті ООН; у Декларації про принципи міжнарод­ного права, які стосуються дружніх відносин та співробіт­ництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 p., у Заключному акті Наради з питань безпеки та співробїт-

¹ Лукашук И. И. Международное право. Общая часть. С. 125.

ництва у Європі 1975 р. і в ряді інших міжнародних доку­ментів. Якщо навіть іти від зворотного, то слід зазначити, що від часу закріплення основних принципів міжнарод­ного права у вказаних документах жоден суб'єкт міжна­родного права не заявив, що він їх не визнає.

2. Основні принципи міжнародного права формулю­
ють права, обов'язки й законні інтереси безвідносно до
суб'єктів міжнародного права. Часто висловлюється дум­
ка про їхню обов'язковість тільки для держав, що вони є
критерієм правомірності поведінки держав. Це не так.
Точніше, це правомірно лише щодо окремих принципів
міжнародного права. Вони є обов'язковими для всіх су­
б'єктів міжнародного права, якщо останні правомочні
здійснювати відповідну правоздатність, дієздатність або
деліктоздатність, що випливає з певного принципу.

Отже, неправомірно стверджувати, що, скажімо, прин­цип невтручання зобов'язує тільки держави. Він є обо­в'язковим і для міждержавних організацій (наприклад, НАТО) та інших суб'єктів міжнародного права, які здатні здійснювати за ним права і виконувати обов'язки. Щодо ООН Генеральний секретар ООН зазначив у своїй до­повіді: «Сталася відчутна зміна, корені якої — у визнанні того факту, що для забезпечення довготривалих рішень міжнародних проблем необхідно будувати ці рішення на загальноприйнятих принципах, закладених у Статуті» (док. ООН А/44/1. 1989. 12 верес. С 3).

На підставі такого формулювання прав та обов'язків су­б'єктів міжнародного права основні принципи, як правило, конкретизуються (щодо суб'єктів, прав, обов'язків, юридич­них фактів тощо) в інших міжнародно-правових актах.

3. Основні принципи міжнародного права мають пе­
ревагу над іншими нормами цієї системи права. Таку пе­
ревагу закріплено у ст. 103 Статуту ООН, ст. 53 Віденсь­
кої конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., у
Віденській конвенції про право міжнародних договорів
між державами та міжнародними організаціями або між
міжнародними організаціями 1986 р. За цими міжнарод­
но-правовими актами норми міжнародного права не мо­
жуть суперечити основним принципам міжнародного пра­
ва. Якщо таке трапляється, то норми вважаються недій­
сними, такими, що не можуть мати правових наслідків.
Вони не підпадуть під захист міжнародного права.

Глава VI Основні принципи міжнародного права

Основний принцип міжнародного права може бути змінено або скасовано тільки новим принципом.

4. Формально основні принципи не підпорядковані
один одному. Але фактично в процесі застосування їм
надається різне значення. Як уже зазначалося, одні прин­
ципи вміщують абсолютно імперативні правила безвіднос­
но до суб'єктів, сфери та періоду застосування. Інші —
допускають можливість відступу від правила за взаємною
згодою, оформленою згідно з чинними принципами і
нормами міжнародного права.

Вважається, що принцип незастосування сили є голов­ним, першочерговим для забезпечення миру та безпеки. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів допов­нює його, як і, до речі, деякі інші основні принципи. Але така функціональна особливість реалізації принципу мир­ного вирішення міжнародних спорів не впливає на його імперативність.

Очевидно, що різницю доцільно вбачати між основни­ми принципами міжнародного права, яким властива імпе­ративність прав та обов'язків не в повному обсязі, і таки­ми, що характеризуються абсолютною імперативністю.

5. Важливою ознакою основних принципів міжнарод­
ного права є те, що порушення їх виходить за межі зви­
чайного недотримання норм міжнародного права. Пору­
шення будь-якого основного принципу міжнародного
права кваліфікується більш серйозно, аніж порушення
звичайної норми. Щоправда, і це правило не слід абсо­
лютизувати щодо всіх основних принципів міжнародного
права.

Деякі автори (М. В. Філімонова та ін.) стверджують, що тільки дії, які порушують принципи міжнародного права, розглядаються як міжнародні злочини. Це далеко не так. Нюрнберзький трибунал кваліфікував як міжна­родні злочини дії, що порушували не тільки основні принципи, а й інші норми міжнародного права.

Водночас порушення принципу добросовісного вико­нання міжнародних зобов'язань досить часто розглядаєть­ся як ординарне міжнародне правопорушення.

6. Характерною ознакою основних принципів міжна­
родного права є те, що вони досить часто застосовуються
за наявності прогалин у міжнародному праві. Це нерідко
практикується в нових сферах міждержавного співробіт-

_____________ Класифікація основних принципів міжнародного права _______________

ництва, де ще не вироблено відповідного міжнародно-правового масиву норм.

7. Особливістю основних принципів міжнародного пра­ва є програмування розвитку системи міжнародних від­носин та системи міжнародного права (Е. А. Пушмін, М. О. Ушаков та ін.). Принципи не тільки констатують наявний стан міжнародних відносин, а й визначають го­ловні напрями їх розвитку, тобто формулюють програму розвитку на перспективу.

8. Загальноприйнятою є думка, що основні принципи міжнародного права функціонують тільки у взаємодії. Во­ни мають комплексний характер, взаємозумовлюють один одного. Зміст одного принципу можна цілком з'ясувати лише в контексті інших принципів. Саме тому в Декла­рації про принципи міжнародного права, які стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами від­повідно до Статуту ООН 1970 p., зроблено такий наголос: «При тлумаченні і застосуванні викладені вище принци­пи є взаємопов'язаними, і кожний принцип повинен роз­глядатися в контексті всіх інших принципів».

Як правило, права та обов'язки, що випливають з ос­новних принципів міжнародного права, сформульовані таким чином, що як мінімум у двох принципах ми знахо­димо формулювання одного спільного правила поведін­ки. Отже, принципи є органічно пов'язаними в одне ціле, в систему. І тому практично не можна порушити тільки один окремо взятий принцип міжнародного права. Як правило, порушується вся система основних принципів. А порушення конкретного принципу є тільки «вхідним каналом» неправомірної поведінки (дії або утримання від дії) в систему основних принципів. Зрештою, шкода зав­дається всім принципам.

Date: 2015-10-18; view: 396; Нарушение авторских прав