Основні принципи міжнародного права

Поняття основних принципів міжнародного права

тавлення до основних принципів міжнародного права в науці неоднозначне. Західні вчені, за невеликим винятком, не виділяють основних принципів міжнарод­ного права. На крайній випадок, вони (Дж. Старк, Е. Сой, Дж. Штуцкі, Дж. Фіцморіс, X. Уолдок, Р. Аго, Г. Даам та ін.) ведуть мову про «імперативні принципи», «норми jus cogens», «принципи публічної політики», «норми за­гального міжнародного права», «імперативні норми за­гального міжнародного права», «фундаментальні норми міжнародного права» тощо. Як правило, крім констатації, що такі норми важко піддаються ідентифікації, сутність їх не досліджувалась. Окремі західні автори роблять спро­би перелічити такі норми. І знову ж таки — хто і як їх розуміє, стільки в нього цих норм. Часто до них зарахо­вують цілі інститути міжнародного права. Е. Сой відно­сить до таких принципів тільки норми jus cogens: принцип заборони застосування сили, повага суверенітету і неза­лежності держав, невтручання.

А. Фердросс налічує трохи більше принципів: прин­цип заборони порушення прав третіх держав, принцип

Ї9Ї

Глава VI Основні принципи міжнародного права

гуманності, заборона застосування сили не інакше як з метою самооборони, обов'язок вирішувати спори мирни­ми засобами, обов'язок сприяти будь-яким діям ООН, здійснюваним відповідно до Статуту, обов'язок утримува­тися від будь-якої допомоги державі, до якої ООН засто­совує запобіжні (превентивні) або примусові заходи.

Інші принципи вирізняє в сучасному міжнародному праві Я. Броунлі. Це, так би мовити, принципи «гуманної спеціалізації»: заборона агресивної війни, заборона гено­циду, заборона работоргівлі, заборона піратства, принцип самовизначення та принцип постійного суверенітету над природними ресурсами.

Вітчизняні вчені дотримуються іншого бачення прин­ципів сучасного міжнародного права, хоч серед них та­кож чимало своєрідного, суб'єктивного тлумачення. І хоча за кількістю наукових досліджень, присвячених цій про­блемі (а це десятки монографій і сотні наукових статей), вітчизняні вчені тримали першість у науці міжнародного права, слід визнати, що при з'ясуванні сутності основних принципів міжнародного права ми просунулися недалеко.

У період між двома світовими війнами радянські нау­ковці в основному перелічували принципи (суб'єктивно визначаючи їх у системі міжнародного права). Прийняття Статуту ООН пожвавило інтерес до цього питання, але тільки наприкінці 60-х — у 70-ті роки з'являються спе­ціальні дослідження. За наступні три десятиліття здобуто не дуже багато: трохи зменшилося ідеологічне обгрунту­вання таких норм, але схоластичні пояснення, еклектич­ний набір аргументів залишилися майже без змін. На сьо­годні навіть не вироблено сталого поняття основних принципів міжнародного права.

Майже кожне дослідження основних принципів між­народного права переповнене епітетами у визначенні цих понять. Це — «основоположні», «загальноприйняті», «ім­перативні», «правові і неправові», «високого і найвищого порядку», «керівні начала», «основні», «найбільш узагаль­нені», «в концентрованій формі», «універсальні», «загаль­нообов'язкові», «вищої політичної, моральної та юридич­ної сили», «стабільні», «програмні», «авангардного регу­лювання», «найважливіші», «головні ідеї», «головні цілі», «корінні», «комплексні», «взаємообумовлені», «особливої юридичної сили» та інші норми міжнародного права.

Ї92

І

Поняття основних принципів міжнародного права

Насправді ж вітчизняна наука міжнародного права пе­ребуває тільки на підході до вироблення робочого варіан­та. По-перше, склалася така ситуація, що скільки авторів пише про принципи міжнародного права, стільки (за кіль­кістю) маємо принципів. Очевидно, в багатьох досліджен­нях ідеться, власне, не про принципи міжнародного пра­ва. По-друге, десятиліттями вітчизняна наука твердила про принципи міжнародного права, проголошені Жовт­невою революцією. Зокрема, виокремлювалися соціалі­стичні міжнародно-правові принципи як більш «передові» у системі міжнародного права і такі, яким належить май­бутнє: принцип соціалістичного інтернаціоналізму, прин­цип братерської дружби й тісного співробітництва, прин­цип товариської взаємодопомоги (вже в самій назві роз­кривається ідеологічний задум принципів).

І річ не в тому, що «об'єктивна закономірність» цих «принципів» не витримала випробування часом, що вони зникли з наукових публікацій одночасно із самою соціа­лістичною системою. Проблема в тому, що, як заявили нові керівники колишніх соціалістичних держав, їх поне­волювали саме завдяки цим ідеологічним (а не правовим) постулатам. Тобто те, шо видавалося за вищий критерій права, у дійсності було протиправним. Підтвердженням тому є спроба радянських науковців видати явно бруталь­не порушення норм міжнародного права за застосування «передових» принципів міжнародного права. Наприклад, радянська держава завжди свято виконувала свої зобов'я­зання, що випливали з принципів соціалістичного інтер­націоналізму, братерської дружби й тісного співробітниц­тва, товариської взаємодопомоги. Яскравим проявом дії на підставі цих принципів була «допомога» Радянського Союзу угорському народові в 1956 p., «допомога» разом з іншими соціалістичними країнами народові Чехословаччи-ни в 1968 р. (додамо ще війну в Афганістані та інших краї­нах, віддалених від Радянського Союзу), охорона соціа­лістичних завоювань і захист їх суверенітету та незалеж­ності від імперіалізму, а також допомога в'єтнамському народові в його боротьбі проти агресії Сполучених Штатів¹.

Така ж доля спіткала й принцип мирного співіснуван­ня держав з різним соціальним ладом, який виводився з

¹ Див.: Тункин Г. И. Теория международного права. М., 1970. С. 493.

Глава VI Основні принципи міжнародного права

І_____

Поняття основних принципів міжнародного права

ленінських цитат про «мирне співжиття» соціалістичних і капіталістичних держав. Вбачати заслугу цього принципу в тому, що він перевів «класову боротьбу» з боротьби без­посередньо між класами в площину відносин між держа­вами, зокрема в боротьбу соціалістичних і капіталістич­них держав, у боротьбу двох систем', є підміною, власне, правового призначення права певними ідеологічними на­шаруваннями.

Сказане не свідчить про відсутність основних прин­ципів міжнародного права взагалі. Помилки окремих науковців і навіть наукових шкіл щодо певних право­вих реалій не є свідченням того, що останніх не існує. На сьогодні завдання науки міжнародного права поля­гає в тому, щоб очистити свою сферу від надмірних іде­ологічних нашарувань, псевдоправових конструкцій і об'єктивно вивчити природу, утворення та функціону­вання основних принципів міжнародного права. Для цього насамперед необхідно визначитися в понятті ос­новних принципів міжнародного права. В радянський період ближче від усіх до визначення сутності, поняття основних принципів підійшли професори Е. А. Пушмін та М. О. Ушаков.

Е. А. Пушмін запропонував таке поняття принципів міжнародного права: «Основні принципи можна визначи­ти як об'єктивно зумовлені закономірності розвитку між­народних відносин, найважливіші властивості міжнарод­ного права, що відбивають його сутність і визначають зміст міжнародно-правових норм та інститутів, закріплені в системі міжнародного права, яка історично склалася, як норми найзагальнішого, універсального характеру, що ма­ють основоположне значення, норми імперативні, які в силу цього є найважливішим критерієм міжнародної за­конності»².

Проаналізувавши зазначене поняття, М. О. Ушаков сформулював своє: «...Основні принципи сучасного між­народного права — це система найзагальніших вихід­них і взаємопов'язаних норм загального міжнародного права, які регулюють в узагальненому вигляді поведін­ку держав та інших суб'єктів міжнародного права в усіх

¹ Див.: Тункин Г. И. Теория международного права. С. 42.

² Пушмин Э. А. Мирное разрешение международных споров. М., 1974.
С. 8.

сферах міжнародних відносин і мають імперативний ха­рактер (і відповідно є критерієм дійсності інших міжна­родно-правових норм) і визначають у концентрованому вигляді основний зміст та цілеспрямованість міжнарод­ного права»¹.

Обидва визначення містять багато зайвого, не суттє­вого для поняття або такого, що є характерним не тільки для основних принципів міжнародного права. Скажімо, не тільки принципи є об'єктивно зумовленими законо­мірностями міжнародних відносин. Коли сказано, що принципи визначають зміст міжнародно-правових норм, то зрозуміло, що вони визначають і зміст інститутів (адже ці ж таки норми компонують інститути), і сутність міжна­родного права. Термін «система міжнародного права, що історично склалася» більшою мірою характеризує систе­му, аніж принципи.

Зайві також наголошення, що принципи є нормами «найзагальнішого, універсального, імперативного характе­ру». Наприклад, існує мало таких конкретних норм між­народного права, як принцип мирного врегулювання спо­рів, особливо у редакції Декларації про принципи міжна­родного права, що стосуються дружніх відносин та спів­робітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 p.

Не всі принципи міжнародного права є універсальни­ми нормами. Практика засвідчує також наявність регіо­нальних принципів (наприклад, принцип непорушності державних кордонів). Окремі вчені висловлюють думку про існування партикулярних (локальних) принципів між­народного права. Звісно, що вони не є основними, але тоді з метою розуміння поняття «принципи міжнародно­го права» доцільно було б дати кілька визначень: «основні принципи», «принципи», «загальні принципи» тощо. Зро­зуміло, що такий підхід суперечить логіці вироблення по­нятійного апарату.

Щодо імперативності як невід'ємної властивості між­народно-правових принципів нижче буде показано, що не всі з них або принаймні деякі з них у повному обсязі є імперативними нормами.

¹ Ушаков Н. А. Проблемы теории международного права. М., 1988. С. 62.

Глава VI Основні принципи міжнародного права

Функції основних принципів міжнародного права

Гадаємо, зайвим є залучення критерію міжнародної за­конності до визначення поняття принципу міжнародного права. Вона, як наприклад «міжнародний правопорядок» (див. главу XVIII), є дещо іншою сферою прояву прин­ципів. І не в цих сферах знаходяться їхні основні власти­вості.

Тавтологічним є твердження, що принципи — це «вза­ємопов'язані норми», коли йдеться про систему права. Викликають сумнів і твердження про те, що «принципи регулюють у загальному вигляді поведінку», та ще й «в усіх сферах міжнародних відносин».

Враховуючи сказане, можна сформулювати таке ви­значення поняття основних принципів міжнародного пра­ва (робочий варіант): це система основоположних норм міжнародного права, які регулюють відносини між його суб'єктами і є критерієм правомірності міжнародних пра-вотворчого та правозастосовчого процесів, дійсності ін­ших міжнародно-правових норм.

Date: 2015-10-18; view: 418; Нарушение авторских прав