Об'ємно-блочні конструкції . Объемные блоки – крупные сборные элементы, которые точнее именовать объемно-пространственными, представляют собой конструкцию пространственной формы

Объемные блоки – крупные сборные элементы, которые точнее именовать объемно-пространственными, представляют собой конструкцию пространственной формы. Объемные блоки могут содержать в себе замкнутое пространство отдельных элементов здания или создавать пространственную границу между помещениями здания и внешней средой (Г-, П-, Z-образные объемные блоки лоджий, эркеров, ризалитов).

По массе конструкций различают малые объемные блоки массой до 10 т и большие (тяжелые) объемные блоки массой до 25 т. Объемные блоки могут выполнять в соответствии с общим решением конструктивной системы здания функции несущих, самонесущих или ненесущих конструкций.

Конструкция и материал несущих и самонесущих блоков - бескаркас­ная из тяжелого или конструктивного легкого бетона; ненесущих - каркасная со стенками из небетонных (листовых или плитных) материалов по легкому металлическому каркасу на железобетонном поддоне.

Цельноформованные объёмные блоки, изготовленные из монолитного бетона, условно носят следующие названия: «колпак» в виде перевёрнутой вниз коробки, к которой затем присоединяется плита пола, «стакан», представляющий собой пятистенную ячейку, накрываемой сверху потолочной плитой; «лежащий стакан» в виде ячейки с отсутствующей передней стенкой, куда затем вставляется наружная панель.

Малые объемные блоки наиболее разнообразны по конструкции и назначению. Их широко используют в панельном, каркасно-панельном строительстве, а иногда даже в зданиях со стенами из кирпича. В этих зданиях малые блоки применяют в виде санитарно-технических кабин со встроенным инженерным оборудованием, тюбингов лифтовых шахт, специальных объемно-пространственных фасадных элементов, кровельных блоков в виде двух поперечных диафрагм с отверстиями. В зависимости от избранной конструктивной системы здания, объемные блоки санитарных кабин проектируют несущими или са­монесущими, сформованными из бе­тона, или ненесущими.

Объемно-блочную лифтовую шахту проектируют обычно как самонесущую конструкцию.

Объемные блоки фасадных эле­ментов в соответствии с архитектурным решением здания получают П-,Г-, Z-образную или другую форму в плане, формируя поверхность наружных стен дома в зонах устройства лоджий, эркеров, ризалитов и других элементов пластики фасадов.

Фасадные объемные блоки обычно выполняют из тех же материалов, что и наруж­ные стены здания на плоских участках фасада.

Большие (тяжелые) объемные блоки включают в себя пространство крупного элемента здания (жилой комнаты, лестничной клетки, санитарно-кухонного блока). Как правило, большие блоки представляют собой несущую конструкцию, поэтому их формуют из тяжелого или конструктивных легких бетонов.

5. Планування міст. Проблеми реконструкції міської забудови.

Современное понятие город предполагает, что в сложившихся городах повсеместно производится строительство новых, реконструкция или расширение существующих промышленных предприятий. Промыш-ленное строительство является основным фактором развития городов, вы-зывая к жизни новые жилые районы и преобразовывая старые. Строитель-ство жилых и общественных зданий в них сопровождается не только по-следовательным обновлением существующей застройки, но и постепен-ным усовершенствованием сложившейся архитектурно-планировочной структуры города, обеспечивая комплексное благоустройство городской территории и улучшение городской транспортной системы.

Главные противоречия современного крупного города заклю-чаются в неблагоприятном уровне санитарно-гигиенических условий про-живания населения, бессистемности промышленного и гражданского строительства, в несоответствии транспортной системы города потребно-стям современных транспортных потоков и транспортных средств, несо-пряжѐнность пешеходных и транспортных потоков, отсутствие условий для проживания маломобильных групп населения.

Обследование существующего города представляет собой следую-щие последовательные процедуры:

сбор исходных материалов по размещению и характеристике произ-водственных и складских территорий с указанием занятых ими тер-риторий и интенсивностью их использования (выявление внутрен-них и внешних территориальных резервов для их расширения и ре-конструкции);

изучение сведений по внешнему железнодорожному, водному, воз-душному и автомобильному транспорту – занятые ими территории, данные о пассажиро- и грузообороте;

получение сведений по санитарно-техническому оборудованию го-рода – месторасположение и мощность источников водоснабжения, водоохранные зоны, основные сооружения водоснабжения, главные водоотводы, месторасположение основных сооружений канализации и принятый метод очистки сточных вод, главные коллекторы, мощ-ность электро-, теплостанций, трассы высоковольтных передач, ма-гистральные тепловые сети и газопроводы;

выявление главнейших магистралей города, сведения по внутриго-родскому транспорту и устройству улиц – расположение пунктов транспортного тяготения населения и грузов, существующие виды транспорта, главные транспортные артерии и их поперечники;

по жилой застройке – характеристика сложившегося жилого фонда с составлением карты жилого фонда с указанием этажности, материа-лов несущих стен, степени амортизации и заселѐнности (по резуль-татам этих данных составляется картограмма плотностей жилого фонда для анализа возможных территориальных резервов для нового жилищного строительства);

Реконструкции сложившейся жилой застройки.

Обновление жилой застройки в городах предполагают радикальные мероприятия на установление нормальной плотности, как важнейшей оз-доровительной задачи. Замена малоценных ветхих зданий на новые совре-менные жилые дома оптимальной этажности оздоровит городскую среду и создаст условия для оснащения зданий современным санитарно-гигиеническим оборудованием. При этом станет возможным равномерно разместить здания культурно-бытового обслуживания населения.

Мелкие производственные предприятия и различные мастерские следует выводить за пределы жилой застройки и объединять их в специа-лизированные промышленные районы.

Непременным условием обновления застройки является из-менение сложившейся планировочной структуры: укрупнение кварталов и сетки улиц. Городской транспорт требует всемерного сокращения пересе-чений магистралей с местными улицами для своего беспрепятственного движения. В этих целях застройка должна проводиться укрупнѐнными жи-лыми комплексами с частичным сохранением местных магистралей (кото-рые можно переводить в разряд внутриквартальных пешеходных улиц).

6. Дахи зі схилами та їх елементи

Крыша — верхняя ограждающая конструкция здания, выполняющая несущие, гидроизолирующие и, при бесчердачных (совмещённых) крышах и тёплых чердаках, теплоизолирующие функции.

Кровля — верхний элемент крыши (покрытие), предохраняющий здания от всех видов атмосферных воздействий.

В зависимости от уклона скатов крыши бывают скатные (больше 10%) и плоские (до 2,5%). В индивидуальном жилищном строительстве, как правило, используются скатные и пологоскатные крыши. В плоских крышах возможно образование застоя воды на кровле и, как следствие, появление в этих местах протечек. Достоинством плоских крыш является возможность использования их для различных целей. По конструктивному решению крыши могут быть чердачными (раздельными) и бесчердачными (совмещенными).

Тип крыши в основном определяется ее геометрической формой и материалом кровли. В зависимости от формы крыши могут быть односкатными, двускатными, трех-, четырехскатными, многоскатными (рис. 2).

Односкатная крыша (рис. 2, а) своей плоскостью (скатом) опирается на несущие стены, имеющие разную высоту. Эта крыша больше всего подходит для строительства хозяйственных построек.

Двускатная крыша (рис. 2, б, в) состоит из двух плоскостей-скатов, опирающихся на несущие стены одинаковой высоты. Пространство между скатами, имеющее треугольную форму, называется щипцами или фронтонами. Разновидностью двускатной крыши является мансарда.

Кровли бывают рулонные - из рубероида на приклеивающих мастиках, наплавляемых материалов; полимерных материалов; мастичные - из мастик и эмульсий (битумных, полимербитумных и полимерных), а также из листовых и мелкоштучных материалов - асбестоцементных листов, черепицы, кровельной стали и древесных материалов

Виды и элементы кровель: а - из кровельной стали; б, в – из плоских асбестоцементных листов; г - рулонная; д - черепичная; е - из волнистых асбестоцементных листов; ж - металлочерепица; з - битумные плитки; и - монопанель: 1 - водоприемная воронка; 2 - желоб; 3 - костыли; 4 - настенные желоба; 5 - картина; 6 - стоячие фальцы; 7 - лежачие фальцы; 8 - обрешетка; 9 - стропильные ноги; 10 - мауэрлат; 11 - крюк; 12 - двойной стоячий фальц; 13,16 - асбестоцементные плитки; 14 - рубероид; 15 - рулонный материал; 17 - черепица; 18- волнистые асбестоцементные листы; 19 - металлочерепица; 20 - направление движения воздуха; 21 - битумная плитка; 22 - битумно-полимерный рулонный материал; 23 - ветровая доска; 24 - пенопласт; 25 - металлический профнастил; 26 - самоклеящаяся лента; 27- эластомерный (пленочный) материал; 28 - пароизоляционный материал

Чтобы вода быстро удалялась с кровли, ее скатам придают уклон, который обычно выражают в градусах или процентах и измеряют с помощью геодезических инструментов. Уклон обозначает угол наклона ската к горизонту (табл. 1). Чем больше угол, тем крыша круче.

7. Будинки та їх елементи, основні поняття та визначення.

Будинки та їх елементи, основні поняття і визначення Будівлі - це наземні споруди, що мають внутрішній простір, призначений для проживання, праці, задоволення тих чи інших потреб людини і суспільства (житлові будинки, виробничі корпуси, клуби, лікарні тощо). Термін будівлю непридатний до наземних споруд, які не мають такого внутрішнього простору (мостах, естакадах транспортним, градирень тощо), а також до багатьох підземним і підводним спорудам (тунелях, греблям і т.п.). Ці споруди носять назву інженерних споруд або, для стислості, просто споруд. До них відносяться також і формально схожі на будівлі багатоярусні етажерки промислових підприємств, призначені для періодичного обслуговування технологічного устаткування, водонапірні башти та інші подібні споруди. Внутрішній простір будинків найчастіше розчленоване на окремі приміщення - частини внутрішнього об'єму будівлі, огороджені з усіх боків.

Сукупність усіх таких приміщень, підлоги яких розташовані на одному рівні, утворює поверх будівлі. Окремі поверхи мають певну назву (рис. 1.1). Підвал - поверх, повністю або більшою своєю частиною заглиблений у землю (званий також підвальний поверх) (а). Напівпідвальний, або цокольний - поверх, рівень підлоги якого заглиблений від рівня тротуару або вимощення не більше ніж на половину висоти приміщення (б). Надземний - поверх (перший, другий, третій і т.п.), розташований вище рівня землі (б, в). Горищний (або горище) - поверх, розташований між дахом і перекриттям над останнім поверхом будинку (так званим горищним перекриттям) (г). Мансардний (або мансарда) - поверх, обгороджених всередині горищного простору, утвореного скатної дахом, і призначений для розміщення житлових або підсобних опалювальних приміщень, площа горизонтальної частини стелі бажано щоб займала не менш 50% площі підлоги, а висота стін до низу похилої частини стелі різна, в залежності від кута нахилу даху (зазвичай не менше 1,4-1,6 м). Технічний - поверх, призначений для розміщення інженерного обладнання і прокладання комунікацій. Може бути розташований у нижній (технічне підпілля), верхній (технічний горище) або в середній частині будинку, а також над проїздами, над першим громадським поверхом житлового будинку і т.п.; у виробничих будівлях необхідність і місця розміщення технічних поверхів встановлюються головним чином вимогами технологічного процесу. Висота технічних поверхів залежить від виду обладнання і комунікацій з урахуванням умов експлуатації, у місцях проходу обслуговуючого персоналу висота в чистоті he1, 9 м. Всі ці та інші приміщення є елементами об'ємно-планувальної структури будівлі. Матеріальну ж оболонку будинку становлять взаємопов'язані конструктивні елементи - самостійні частини або елементи будівлі, кожен з яких має своє певне призначення: стіни, фундаменти, дахи і тому подібне (Рис. 1.2). Конструктивні елементи або складаються з більш дрібних, заздалегідь виготовлених елементів - будівельних виробів, що поставляються на будівництво у готовому вигляді (збірних плит, сходинок, покрівельних виробів тощо),

або зводяться на місці з будівельних матеріалів. У залежності від величини будівельні вироби бувають дрібноштучними (або просто штучними - їх можна взяти рукою, наприклад, цегла), великими і т.д. Конструктивні елементи поділяють на несучі і огороджувальні. Такий підрозділ пов'язано з призначенням цих елементів, з умовами їх роботи в структурі будівлі при сприйнятті тих чи інших сполучень навантажень і впливів, до яких схильне будівля та її елементи як в ході будівництва, так і в процесі експлуатації. Впливу за своїм характером поділяються на дві групи: силові та несилові. До силовим (або механічним) відносяться: навантаження від власної маси частин будівлі, від людей, меблів, обладнання, снігових відкладень, від тиску вітру, сейсмічні, ударні та ін Впливу несилового характеру: атмосферні опади; потоки тепла і вологи, впливи, викликані різницями температур або різницями потенціалів вологості зовнішнього і внутрішнього повітря; шум і вібрація, що йдуть ззовні або від сусідніх приміщень або викликані роботою інженерного обладнання; інфільтрація повітря через нещільність і т.п. Призначення несучих конструктивних елементів будівлі (або, як прийнято говорити, несучих конструкцій) - сприймати всі види навантажень і впливів силового характеру, які можуть виникати в будинку, і передавати їх через фундаменти на грунт. Призначення огороджуючих конструктивних елементів будівлі (або огороджувальних конструкцій) - ізолювати простір будівлі від зовнішнього середовища, розділяти це простір на окремі приміщення і захищати (огороджувати) ці приміщення і простір будівлі в цілому на всі види впливів несилового характеру. Приклади несучих конструкцій: фундаменти, стіни, колони, балки тощо; огороджувальних: перегородки, покрівлі, вікна, двері і т.п. Багато конструктивних елементи є одночасно і несучими, і огороджувальними - в них несучі та огороджувальні функції суміщені. Найбільш характерним прикладом такого поєднання функцій є зовнішні і внутрішні несучі стіни, які одночасно можуть бути і огороджувальними конструкціями, і вертикальними опорами для розміщуваних на них горизонтальних конструктивних елементів. Якщо стіни виконують тільки огороджувальні функції, їх називають ненесучими. При цьому розрізняють самонесучі стіни і навісні.

До перших відносять стіни висотою в один або кілька поверхів, які спираються на фундамент і передають йому вертикальні навантаження лише від їх власної маси. Навісними називають стіни, розчленовані на окремі елементи і навішує на несучі вертикальні або горизонтальні конструкції будівлі (рис. 1.3.). Інший тип вертикальних несучих конструкцій - окремо розташовані вертикальні опори. Так називають вертикальні опори, один розмір яких (висота) значно перевищує два інших - товщину і ширину: це колони, або стійки, і стовпи. Фундаменти - підземні конструктивні елементи будинків, що сприймають усі навантаження від вищерозташованих вертикальних елементів несучого кістяка та передавальні ці навантаження на підставу. Підставою називають грунт, безпосередньо сприймає навантаження. Воно може бути природним (грунти у природному стані) і штучним (грунти з штучно зміненими властивостями за рахунок ущільнення, зміцнення і т.п.). Фундаменти можуть виконуватися у вигляді суцільних стін (стрічок) - стрічкові фундаменти і окремих стовпів - стовпчасті фундаменти. У будинках з підвалами стрічкові фундаменти є одночасно і стінами цих підземних приміщень, відчуваючи додатково до інших навантажень горизонтальний тиск грунту. Перекриття - горизонтальні конструкції, що розділяють будівлю на поверхи; одночасно виконують несучі та огороджувальні функції, тому що призначені для розміщення людей, обладнання, меблів, навантаження від яких перекриття сприймають і передають на вертикальні опори. Розрізняють перекриття: міжповерхові (розділяють суміжні поверхи), горищні (розділяють останній поверх і горище), надпідвальне, над проїздами і т.д. Ізолюючі шари і інші елементи, що входять до складу цих перекриттів, різні. Нижня поверхня перекриттів називається стелею, той же термін відноситься і до самостійних елементів, при необхідності входять до складу перекриттів або застосовуваним автономно: акустичний стеля, підвісний, декоративний і т.п.

Дах - верхня конструкція, що відокремлює приміщення будівлі від зовнішнього середовища і захищає їх від атмосферних опадів та інших зовнішніх впливів. Складається з несучої частини (крокв) і ізолюючих (огороджувальних) частин, у тому числі - зовнішньої водонепроникної оболонки - покрівлі. Дахи влаштовують горищні та бесчердачниє. Горищні (над горищем) бувають холодними (теплозахисні функції виконує горищне перекриття) і утепленими. Утеплена або, як кажуть, тепла дах влаштовується при наявності та при відсутності горища, коли функції горищного перекриття та покрівлі поєднуються (в останньому випадку застосовуються назви: сполучена дах, суміщене покриття безчердачною перекриття). Ці терміни притаманні, в основному, житлово-цивільного будівництва. У промисловому будівництві в тому ж сенсі вживається термін покриття. У виробничих будівлях горища зазвичай не прийняті, а термін дахах найчастіше асоціюється з похилими поверхнями (скатами) дахів житлових будинків, які правильніше називати скатні даху. Перегородки - тонкі стіни - вертикальні огороджувальні конструкції, що відокремлюють в межах поверху одне приміщення від іншого. Вони спираються на міжповерхові перекриття або на підлогу перших поверхів. Сходи - похилі ступінчасті конструктивні елементи в будівлях і спорудах, призначені для вертикальних комунікацій. Часто, з метою їх захисту від вогню і задимлення, сходи відгороджують від решти приміщень вогнетривкими вертикальними стінами. Ці стіни, простір, обгороджених ними, і розташовані в ньому сходи і майданчики називають сходовою кліткою. Об'ємно-планувальний елемент будівлі, що включає сходову клітку, що примикають до неї шахти ліфтів (стіни, в яких розташований ліфт) і обслуговуючі їх майданчики, називають сходово-ліфтовим вузлом. Елементи стін і перегородок - віконні та дверні прорізи - заповнюють віконними і дверними блоками. Віконні блоки складаються з коробок і віконних плетінь; дверні - з коробок і дверних полотен. Значні за площею прорізи в стінах, заповнені огороджувальної свегопрозрачной конструкцією, називають вітражами. Всі види огороджувальних світлопрозорих поверхонь називають світлопрозорими огорожами. До конструктивних елементів будинків відноситься також ряд додаткових, багато з яких будуть розглянуті, а саме: еркери, лоджії, балкони, веранди, трибуни, ліхтарі тощо; до них відносяться також санітарно-технічні пристрої та інженерне обладнання будівель. Основні конструктивні елементи будинку - горизонтальні (перекриття, покриття), вертикальні (стіни, колони) і фундаменти. Узяті разом, вони становлять єдину просторову систему - несучий кістяк будинку, надійно забезпечує сприйняття та передачу на основани е всіх видів навантажень і механічних (силових) впливів, що виникають у процесі експлуатації будівлі.