Назвіть передумови та основні риси промислового перевороту у Франції та Німеччині 18-19 ст

Промисловий переворот у Франції мав свої особливості і специфіку. Він розпо-чався пізніше, ніж в Англії, і був затяжним. Перші машини тут з’явилися ще в кінці XVIII ст., але не мали широкого застосування. Промислове піднесення відбулося у 1805–1810 pp. в часи правління Директорії та Наполеона, які активно підтримува-ли промисловість і торгівлю. У цей же час у Франції знайшли поширення англій-ські винаходи. Разом з тим з’являлися і французькі. Особливу роль у текстильній галузі промисловості відіграли верстат Жаккара, створений у 1804–1808 pp., який виготовляв тканини з візерунком, та машини Жирара (1810 p.), що здійснювали хімічно-механічну обробку льону. Щоправда, ці винаходи поширилися у французь-кій текстильній промисловості лише у 40-х роках. У цілому інженерно-технічна дум-ка у Франції відставала від англійської.

Розділ 31. Промислова революція у найбільш розвинутих країнах Західної Європи та США

Континентальна блокада Англії, яку проводив Наполеон у 1806 p., закрила фран-цузький і європейський ринки для англійських промислових товарів, створила вели-кі економічні труднощі для Англії. Вона прискорила становлення і розвиток деяких галузей французької промисловості (суконної, хімічної, металообробної). Проте ті галузі промисловості, які працювали на колоніальній сировині (бавовняна, цукрова), переживали занепад. Франція на довгі роки була позбавлена англійських машин, ме-таловиробів та вугілля, необхідних для механізації виробничих процесів.

На другому етапі промислового перевороту (1815–1848 pp.) хід економічного розвитку Франції прискорюється. Зростають темпи механізації виробництва, роз-вивається текстильна, металургійна, поліграфічна, керамічна та інші галузі промис-ловості. У 20-х роках зароджується французьке машинобудування. За обсягом ви-робництва промислової продукції в середині XIX ст. Франція займала друге місце у світі після Великобританії. Однак її технічний рівень і конкурентоспроможність залишалися низькими. У Франції зберігалися невеликі мануфактури та дрібне кус-тарне виробництво.

Вже на етапі промислового перевороту у Франції сформувалися фінансова бур-жуазія, яка відігравала значну роль в державі, зате мало опікувалася розвитком про-мисловості. Вона збагачувалася за рахунок лихварства, фінансових та біржових спе-куляцій. Грошовий капітал зростав швидше, ніж промисловий.

Третій етап промислового перевороту у Франції відбувся після революції 1848– 1849 pp. і тривав до кінця 60-х років. У цей період фабрично-заводське виробництво охопило більшість галузей промисловості. Загальний обсяг промислової продукції за 1851–1865 pp. зріс майже вдвічі.

За прикладом Англії було проголошено свободу торгівлі, ліквідовано обтяжливі мита. Успішно розвивалася кредитна справа, а біржа, банки і акціонерні товариства досягли небувалої сили і значення.

Отже, в результаті промислового перевороту французька економіка остаточно перейшла на шлях індустріального розвитку. Однак проблема індустріалізації не була вирішена і за структурою економіки країна залишалася аграрно-індустріальною. Провідне місце у державі займала не промислова буржуазія, а фінансова. Франція стає міжнародним банкіром та світовим лихварем.

Німеччина вийшла на шлях капіталістичного розвитку пізніше, ніж Англія та Франція. Промисловий переворот тут розпочався лише в 30-х роках XIX ст. і три-вав до 70-х років. Найважливішою причиною такого відставання була наявність фео-дальних середньовічних порядків в сільському господарстві, збереження цехів у про-мисловості та політична роздробленість країни. До середини XIX ст. переворот не вийшов з початкової стадії.

Промисловий переворот прискорюється у 50–60-х роках, коли німецька промис-ловість переходить від мануфактурної стадії до фабрично-заводської. Але навіть до 1870 р. фабрика не витіснила мануфактуру і ремесло.

Особливості запізнілого промислового перевороту та індустріалізації в Німеччині:

— розвивалася головним чином важка промисловість, а легка відставала. Випе-реджаючий розвиток важкої промисловості можна пояснити будівництвом за-лізниць та військовими потребами;

— Німеччина була країною молодого капіталізму (німецькі заводи будувалися на півстоліття пізніше англійських і, природно, оснащувалися новітньою на той

Частина IV. Економічна історія

час технікою, купленою в Англії, хоча було здійснено ряд власних винаходів. Тут, наприклад, відкрили методи виробництва анілінових фарб, і в результаті цих відкриттів почала успішно розвиватися хімічна промисловість;

— значна частина необхідних для розвитку промисловості капіталів знаходилася не в буржуазії, а в поміщиків.

Промисловий переворот США розпочався в останньому десятилітті XVIII ст., але проходив в особливих умовах. Однією з таких умов був постійний притік емі-грантів з різних країн Європи. Якби не ця обставина, американська промисловість не мала б робітників. Другою умовою промислового перевороту був хронічний дефіцит робітників, тому що вони постійно йшли на захід, у фермери.

Як і в більшості країн Європи, переворот розпочався у бавовняній галузі. В 90 — ті рр. XVIII ст. англійський робітник Слейтер, який приїхав в Америку, по пам’яті відновив креслення ватерної машини, однієї з перших прядильних машин. У ті ж роки американський учитель Уїтні винайшов бавовноочисну машину (1793 р.). Пер-ша фабрика в США була заснована в 1791 р. М. Браном у штаті Род-Айленд. Од-нак початковим етапом технічної революції в бавовняній промисловості вважається заснування Френсісом Лоуелом в 1815 р. в Уотелі (штат Масачусетс) фабрики, де вперше в світі був налагоджений процес виробництва під одним дахом.

До середини XIX ст. переворот у бавовняній промисловості був закінчений і США за виробництвом бавовняних тканин вийшли на II місце в світі після Англії.

Американці не тільки швидко переймали європейську техніку, але й створили ряд власних винаходів: молотарка, косарка, револьверний станок, бесемерівський процес в металургії, трактор, швейна машинка, пневматична шина, фосфорний сірник та ін. У 50-х роках XIX ст. в промисловості Північно-Східної частини США запанувала фабрична система.

Бурхливий розвиток металургії, будівництво залізниць стали добрим стимулом для розвитку вугільної промисловості (Пенсільванія). У 1807 р. на р. Гудзон з’явився колісний пароплав, збудований Р. Фултоном, швидкими темпами прокладалися ка-нали, які мали велике господарське значення.

Та все ж до середини XIX ст. США залишалися в основному аграрною країною, промисловий переворот завершився лише в північних штатах. Південь залишався аграрним районом з рабовласницьким плантаційним господарством. Суперечності між північними і південними штатах викликали Громадянську війну в США (1861– 1865 pp.), яка водночас була буржуазною революцією. Війна закінчилася перемогою Півночі. Важливими її наслідками було скасування рабства, ліквідація політичної та економічної роз’єднаності США та остаточне завершення промислового перевороту.

13. Назвіть основні ознаки другої технологічної революції (остання третина 19 - початок 20-го ст.)

Друга промислова революція — фаза промислової революції, відома також, як Технологічна революція. В ході другої промислової революції відбувся перехід від вугілля як головного енергоносія до використання нафти, винахід електрики, електродвигуна, телефона, поширення нових форм виробництва: конвеєр, розвиток хімічної промисловості, металургії. Суттєві нововведення були впроваджені також в сталеливарній промисловості. Друга промислова революція кінця ХІХ початок ХХ ст. підготовлена сторічним розвитком виробничих сил на машинній основі, розвитком науки на базі техніки.

металургійний комбінат у Діллінген, Німеччина

Конкретні досягнення включали в себе введення парової турбіни і двигунів внутрішнього згоряння. Як наслідок зазначених винаходів, В ході другої промислової революції було створено літак, запущено масове комерційне виробництво автомобілів та інших споживчих товарів.

Друга промислова революція почалася в середині дев'ятнадцятого століття із розвитком залізниць і пароплавів. Поштовхом для другої промислової революції стали важливі винаходи таких видатних винахідників, як Бессемер, Сіменс, основним з яких є винахід мартенівської печі, збудованої французьким інженером та металургом П'єром Мартеном у 1864 році. Більшість винаходів відбулися в десятилітті, що передувало 1871.

Поштова марка Німеччини, присвячена Вернеру фон Сіменсу, 1992, 100 пфенінгів 1768

Бессемер працював з проблеми виробництва дешевої сталі для цілей виробництва від 1850 до 1855, коли він запатентував свій відомий метод Бессемерівський процес для виробництва сталі.

Bessemer converter

Наслідком винаходів стало виробництво дешевої сталі, яка суттєво здешевила та покращила швидкісні властивості парового транспорту. Як і перша промислова революція, друга сприяє швидкому зростанню чисельності міського населення. Але, в той час як перша була зосереджена на поліпшенні використання вугілля, заліза і технологій пов'язаних з парою, друга обертається навколо сталі, електроенергії та хімічних речовин.

США

В Сполучених Штатах Америки друга промислова революція зазвичай асоціюється з електрифікацією, а насамперед з такими світилами наукової думки, як Нікола Тесла, Томас Алва Едісон та Джордж Вестінгауз та видатним американським інженером, засновником наукової організації праці і менеджменту Фредеріком Уінслоу Тейлором

14. Охарактеризуйте економіку Великобританії в кінці 19 – на початку 20-го ст. (до 1914 р.)

ричини втрати нею світової економічної першостi

У другiй половинi XIX ст. Великобританiя втратила монополiю на випуск промислової продукцiї у свiтi. Причини цього були рiзнi. Iнтенсивний процес iндустрiалiзацiї США, Нiмеччини, Росiї, Японiї зумовив виникнення нових центрiв промислового виробництва. Англiйська промисловiсть втратила iноземнi ринки за низкою товарiв. Одночасно нiмецькi, американськi товари, що були кращої якостi та дешевшими, потрапляли на внутрiшнiй ринок країни. Спостерiгався застiй у технiцi. Фабрична iндустрiя працювала на морально застарiлому обладнаннi. Модернiзацiя технiки вiдбувалася повiльно, оскiльки була справою складною i дорогою. Продукцiя нових галузей становила лише 6,5 вiдсотка всiєї промислової продукцiї країни. Так, у свiтовому електротехнiчному виробництвi частка Великобританiї становила 13 %, а Нiмеччини - 33 %.

1913 року англiйськi заводи виробляли лише 34 тисячi автомобiлiв. Загострилася проблема постачання сировини для нових галузей промисловостi. Англiйськi буржуа вивозили капiтали за кордон, замiсть-! вкладати їх у нацiональну промисловiсть. Це давало їм негайнi i бiльшiї прибутки. Негативну роль вiдiгравала полiтика протекцiонiзму з] боку США, Нiмеччини, Францiї. Усе ж у структурi англiйської еко-1 номiки вiдбувалися такi ж якiснi змiни, як i в США, Нiмеччинi. Проте) за кiлькiсними показниками iндустрiалiзацiя у Великобританiї вiдбу-I валася повiльно, непослiдовно. Знизилися темпи економiчного роз-i витку. Iз 1815 р. до 70-х рокiв XIX ст. щорiчний прирiст промислової! продукцiї становив 3,7 вiдсотка, за 1870 - 1913 рр. — 1,7 процента.

Абсолютнi цифри розвитку промисловостi Великобританiї на рубежi XIX — XX ст.

Порiвняно високi темпи характеризували важку промисловiсть,^ особливо такi галузi: сталеливарну, електротехнiчну, хiмiчну. У сiм! разiв збiльшився обсяг залiзничних перевезень (1200 млн. тонн). За "i 1870 - 1913 рр. тоннаж суден подвоївся, чистий дохiд судноплавст^ ва досяг 94 млн. фунтiв стерлiнгiв, 3/5 нових кораблiв у свiтi бу,П вали у Великобританiї. Упродовж 1870 - 1913 рр. порiвнянi:американськими та нiмецькими незначними були темпи видобутку вугiлля (у 2,6 раза), виплавлення чавуну (в 1,7 раза), споживання бавовни (в 1,8 раза). На початку XX ст. за вартiстю продукцiї легка промисловiсть продовжувала переважати важку в 1,7 раза.

15. Охарактеризуйте економіку США в кінці 19 – на початку 20-го ст. (до 1914 р.)

США вступили в ХХ ст. як найбільша індустріально-аграрна держава. Бурхливий економічний розвиток, характерний для США в останні десятиріччя ХІХ ст., продовжувався з такою ж інтенсивністю на початку ХХ ст. У Сполучених Штатах продовжували діяти багато попередніх факторів, що обумовили прискорений економічний розвиток після Громадянської війни. Швидкими темпами відбувався процес індустріалізації, продовжувався розвиток високотоварного фермерського господарства, зберігався надзвичайно ємкий внутрішній ринок, 15 млн. іммігрантів поповнили масу трудящих за перші півтора десятиріччя ХХ ст. Населення країни за період з 1900 до 1912 р. зросла з 76 млн. чоловік до 95 млн. (у 1915 р. вже понад 100 млн.), а національне багатство за цей період збільшилося з 88,5 млрд. дол. до 165 млрд. За перші 10 років ХХ ст. вартість річної продукції промисловості і сільського господарства подвоїлася. Перед першою світовою війною обсяг продукції обробної промисловості дорівнював обсягу продукції Німеччини. Англії, Франції разом взятих. На 1913 р. США виробляли в рік 33 млн. т. сталі, 31 млн. т. чавуну, 517 млн. т. вугілля, 33 млн. т. нафти. Бурхливе залізничне виробництво завершилося в ХІХ ст. Усе ж з 1900 р. до 1913 р. загальна довжина залізничної мережі зросла з 193 тис. миль до 250 тис., кількість потягів з 37,6 тис. до 65,6 тис. Початок ХХ ст. ознаменувався подальшим технічним прогресом. Кількість патентів виданих у США зросла з 24,6 млн. у 1900 р. до 43,1 млн. у 1915 р. З часів пуску першої електростанції в 1882 р. швидко зростає виробництво електроенергії: в 1902 р. у США було вироблено електроенергії 6 млрд. кВт. г., а в 1912 – 25 млрд. Половина спожитої електроенергії була використана в промисловості. В 1899 р. електромотори становили 5% джерел енергії в обробній промисловості, у 1914 р. – 39%. Одночасно на рубежі ХІХ і ХХ ст. ст. у соціально-економічній структурі США відбулися значні зміни: капіталізм вільної конкуренції змінився на корпоративний (трестований), монополістичний капіталізм. Створення могутніх монополістичних об’єднань у період 1898 – 1903 рр. набуло особливо широкого розмаху. За даними американського економіста Джона Муді, який в 1904 р. опублікував дослідження «Правда про трести», за період з 1 січня 1899 р. до 1 вересня 1902 р. у США створилося 82 трести з загальним капіталом 4,3 млрд. дол. На початок 1904 р. в промисловості, на транспорті, в області зв’язку і на підприємствах громадського користування функціонувало 446 трестів з загальним акціонерним капіталом 20 млрд. 379 млн. дол. До 1914 р. у США нараховувалося 25 тис. підприємств, але питома вага продукції, що вироблялася трестами була настільки великою, що некорпоративні підприємства не відігравали значної ролі. В 1914 р. трести виробляли близько 3/4 промислової продукції США. На початку ХХ ст. у США створюються могутні трести, які стали монополістами в різних галузях виробництва. Першим в історії США і найбільшим корпоративним об’єднанням у металургії став Стальний трест (Ю.С. Стіл корпорейшн) з капіталом 1 млрд. дол. Стальний трест був заснований в 1901 р. під керівництвом найбагатшого банкіра Джона Моргана, який викупив за 225 млн. дол. сталеплавильні підприємства Е. Карнегі і об’єднав їх з низкою інших корпорацій. Вже протягом першого десятиріччя існування на Стальний трест припадало майже половина виплавки чавуну у США і 2/3 виробництва сталі, а його щорічні прибутки становили 100 – 150 млн. дол. Другим провідним монополістичним об’єднанням був родоначальник трестів нафтовий трест Джона Рокфеллера «Стандарт ойл», який розвивався швидкими темпами. На початок ХХ ст. він контролював 95% нафтової промисловості США і здійснював контроль над багатьма промисловими і залізничними фірмами. В 1911 р. до розпуску «Стандарт ойл» (трест був поділений за рішенням Верховного суду США на 33 самостійні компанії) володіла капіталом у 1 млрд. дол., контролював 2/3 виробництва і продажу нафти. Швидкими темпами відбувалося трестування автомобільної промисловості. В 1913 р. понад 80% виробництва автомобілів у США припадало на долю трьох найбільших автомобільних компаній – Г. Форда, «Дженерал моторз» і «Крайслер», які в 1913 р. продали 461,5 тис. легкових автомобілів, а в країні було зареєстровано 1 млн. 190 тис. автомобілів. На залізничному транспорті на початку ХХ ст. оперувало 6 монополій, які контролювали 80% усіх залізниць, їх капітал становив 9 млрд. дол. В області зв’язку в 1900р. монопольні позиції зайняла «Амерікен телефон енд телеграф компані», яка експлуатувала 1,355 тис. телефонів. Фірма братів Маккорміків «Інтернешл харвестер» виробляла 85% сільськогосподарських машин. Величезна концентрація виробництва на початку XX ст. супроводжувалася швидкою концентрацією капіталу і зрощуванням банківського капіталу з промисловим. Типовими представниками фінансової олігархії були 2 династії «некоронованих королів» Америки – Рокфеллери і Моргани. Контролюючи левову частину промислових підприємств, вони контролювали і банківську систему США. Фінансово-промислові групи Рокфеллера і Моргана на початку XX ст. займали 341 директорську посаду в 112 банках, залізничних компаніях, промислових і фінансових корпораціях з спільним капіталом 22 млрд. 245 млн. дол., тобто контролювали четверту частину багатства країни. Капітал власного банку «Дома Моргана» становив понад 650 млн. дол., а рокфеллеровського «Нешнл сіті бенк» – близько 500 млн. дол. Перехід до панування монополій корпоративного виробництва і фінансової олігархії суттєво вплинуло на систему економічних відносин, у Сполучених Штатах. В умовах періодичних економічних криз перевиробництва 1903-1904 рр. і 1907-1908 рр. великий корпоративний бізнес, на відміну від порівняно дрібних підприємців, міг підтримувати монопольно високий рівень цін шляхом скорочення виробництва заради підтримки високого рівня прибутків. У той же час економічні кризи і тиск великого капіталу спричиняли розорення десятків тисяч дрібних і середніх підприємств, збільшували безробіття. Добиваючись максимальних прибутків корпорації посилювали експлуатацію трудівників, шляхом зговору про ціни і умови виробництва; корпорації необґрунтовано завищували ціни на продукцію, вдавалися до випуску недоброякісної продукції, бездумно нищили природні багатства. Тобто, всесилля монополій зачіпало життєві інтереси широких верств населення і навіть кола немонополістичного бізнесу США. На початку XX ст. у Сполучених Штатах виникають принципово нові соціальні суперечності – між монополістичними об’єднаннями, трестами і основною масою населення.

16. Охарактеризуйте економіку Франції в кінці 19 – на початку 20-го ст. (до 1914 р.)

На початку XX в. Франція вступила в стадію імперіалізму. В її економіці продовжували розвиватися тенденції, що намітилися ще в кінці XIX ст.

Йшов процес індустріалізації: у 1900 р. Франція виплавляла чавуну 2,7 млн. тонн, а в 1913 р. -5,2 млн. тонн, сталі в 1900 р. - 1,9 млн. тонн, а в 1913 р. - 3,6 млн. тонн. Розвивалися нові галузі промисловості - автомобільна, суднобудування, збільшилася вироблення електроенергії.

Індустріалізація проходила у Франції повільніше, ніж у Німеччині, США, Англії. У 1913 р. виплавка чавуну у Франції була в 3 рази менше, ніж у Німеччині, і в 6 разів менше, ніж у США; виробництво сталі було в 10 разів менше, ніж у США. Тим не менш з початку XX в. і у Франції основою економіки стали монополії. Концентрація охопила головні галузі господарського життя країни: промисловість, торгівлю, банківську справу. Йшло зрощування промислових підприємств та банків - створювався фінансовий капітал. Прикладом може служити сталеливарна фірма Шнейдера, яка була тісно пов'язана з великими банками та урядовими колами.

У 1914 р. за кордоном було вміщено французьких капіталів на суму 60 млрд. франків. Французький капітал вивозився переважно як позичковий капітал, державні позики, а не капітал, вкладений в промислові підприємства. Французький позичковий капітал був головним чином поміщений в Європі: у Росії (близько 10 млрд. франків), в Балканських країнах і Туреччині. Нерідко надаються Францією капітали йшли на озброєння інших країн. Так, за 1908-1911 рр.. Сербія отримала військових матеріалів від Франції на 45 млн. франків. Частина позик надавалася з метою розширення ринків збуту. Наприклад, під час революції 1905-1907 рр.. в Росії французька фірма Шнейдер надала царському уряду позику зброєю, причому за цінами вищими, ніж на світовому ринку.

З початку XX в. в економіці Франції фактично панує фінансова олігархія. Її верхівка - «200 сімейств» (де Ван-діли, Шнейдер, Малле та ін) - мала величезний вплив і на політичне життя країни. Панування монополістичного капіталу у Франції породжувало неминучу тенденцію до застою п загнивання, створювало економічну можливість штучно затримувати технічний прогрес.

Зростання і концентрація промислового виробництва призводили до збільшення чисельності пролетаріату. У 1906 р. у Франції налічувалося більше 3,5 млн. промислових робітників.

Незважаючи на процес індустріалізації, що проходив у Франції, все ж вона залишалася країною аграрно-індустріальною. У 1911 р. в сільських районах Франції проживало 56% населення і 40% населення було зайнято сільськогосподарською працею. У промисловості було зайнято 35,8% населення. У країні залишалося велике число парцелярних дрібних господарств, заборгованість яких державі і банкам все більше зростала. Умови життя французького селянства були надзвичайно важкими. Воно страждало від малоземелля, заборгованості лихвареві, уряду, банку. У сільському господарстві йшов процес соціальної поляризації: збільшувалося число дрібних земельних володінь при одночасному зростанні числа великих і найбільших (площею від 50 до 200 га) господарств.

Концентрація банківської справи призводила до розвитку французького імперіалізму як лихварського. Якщо Франція по концентрації виробництва значно відставала від інших капіталістичних країн, то по концентрації банків вона йшла попереду інших і займала перше місце серед усіх капіталістичних держав. Відомий французький письменник Анатоль Франс писав з цього приводу: «Після того як Франція звільнилася від влади королів, імператорів, тричі проголошувала свободу, вона підпала під владу фінансових компаній, які заволоділи багатством країни».

17. Охарактеризуйте економіку Німеччини в кінці 19 – на початку 20-го ст. (до 1914 р.)

Промисловий переворот - це перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який забезпечував впровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі. У соціальному плані головну роль почали відігравати фабриканти та люди найманої праці. Завершення промислового перевороту знаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною (феодалізмом).

Промисловий переворот - це світовий процес, що визначався загальними законами і одночасно мав свої особливості у кожній країні.

Промисловий переворот у Німеччині почався з великим запізненням - у 30-х роках XIX ст. Повільність економічного розвитку пояснювалася політичною роздробленістю німецьких земель, пануванням феодальної системи землеволодіння, що стримувало формування вільної робочої сили, збереженням цехової системи. Створення Митного союзу (1833 р.), уніфікація монетного обігу і вагових систем прискорили формування та розширення національного ринку.

На початковому етапі, що охоплював період з ЗО- до 50-х років XIX ст., істотні зміни відбувалися в легкій промисловості: бавовняні і шовковій - в Саксонії, суконній - в Рейнському районі та Прусі За 1834-1838 рр. було побудовано 45 нових фабрик, за 1833- 1846 рр. - лише в Сілезії 8 бавовняних та 128 льонопрядильне фабрик. На початку 40-х років застосовувалося кілька сотен жакардових ткацьких верстатів.

Значних успіхів досягла гірнича промисловість. У середині XIX с добували більш як 3 млн т вугілля, виплавляли 200 т чавуну. Особливо швидко розвивався Рейнсько-Вестфальський промисловий район, якому було зосереджено четверту частину промислових робітник Німеччини. Однак це була мануфактурна промисловість. У 1846 р. 200 домен Рейнське-Вестфальського району тільки 32 працювали на кам'яному вугіллі, а пудлінгові печі були на 9 заводах. Парові двигун поширилися практично в ЗО-40-х роках. У 1822 р. працювало 2 парові машини, в 1847 р. їх стало 1139 потужністю 21,7 тис к. с. Першу залізницю протяжністю 12 км було побудовано в 1835 р. Довжина залізниць у 1848 р. досягла 2,5 тис. км. У 40-х роках капіталовкладення в будівництво залізниць становили 450 млн марок. Використовували переважно англійські паровози. Продукція німецьких пяровозобудівних заводів була незначною(38 паровозів з 429, що використовувалися у 40-х роках). Працювало чотири заводи локомотивів: два в Берліні, Хемниці, Касселі. Кількість пароплавів зросла з 4 до 90.

Якісно нові зміни відбувалися в організації та управлінні виробництвом у промислове розвинених країнах. Провідна роль належала товариствам на основі акціонерної колективної власності. Посилився процес концентрації виробництва та централізації капіталу, що охопив основні галузі господарства. Акціонерна система підготувала умови для монополізації. Контроль за виробництвом і збутом від локальних ринків і промислових районів охопив цілі галузі промисловості, національний та світові ринки. Монополістичні об'єднання почали виникати та розвиватися в банківській сфері. Банки перетворилися на фінансові центри, що контролювали як грошовий капітал, так і промислове виробництво. Злиття банківського капіталу з промисловим зумовило формування фінансової олігархії.

У Німеччині активний розвиток акціонерної власності (грюндерства) почався з будівництва залізниць у 70-х роках XIX ст. У 1870 р. існувало 418 акціонерних товариств, за період 1871 - 1872 рр. з'явилося 978 нових з акціонерним капіталом 2,8 млрд марок. Процес монополізації охопив усі галузі промисловості. На відміну від США, монополії об'єднували більшу кількість підприємств (кілька сотень), існували у формі картелів і синдикатів. У 1879 р. їх кількість становила 14, в 1900 р. - 300, перед першою світовою війною кількість їх зросла в 2 рази. У ганці 90-х років XIX ст. - на початку XX ст. з'явилися перші трести: електротехнічні корпорації АЕГ і товариство "Сіменс".

Інтенсивно формувався фінансовий капітал. У 1913 р. існувало 1850 банків; 9 берлінських банків контролювали 85 % банківського капіталу (11,3 млрд марок). До таких банків належали Німецький (капітал З млрд марок і контроль за 87 банками), Дрезденський, Дармштадтський банки, Облікове товариство (власний капітал 300 млн марок), їхній прибуток в 1895 - 1900рр. становив 38,6 - 67,7 % щорічно. Німецькі банки вкладали капітали в основному у промисловість. Так, 6 берлінських банків контролювали 751 підприємство.

Для розвитку аграрних відносин у Німеччині характерною була поступова ліквідація феодально-кріпосницьких відносин. "Жовтневий едикт" 1807 р. у Прусії дав селянам особисту свободу і право розпоряджатися землею, залишив за юнкерами судову та адміністративну владу. За законами 1811,1816, 1821 рр. селяни мали змогу викупити землю за умови сплати суми, в 25 разів більшої від щорічних рентних платежів, чи віддати поміщику від 1/3 до 1/2 своєї землі. Цей порядок було поширено на заможних селян, які мали повну упряжку худоби і були записані в особливі податкові списки. Революція 1848 р. прискорила ліквідацію феодальних відносин. Проте цей процес продовжувався на основі викупних платежів і затягнувся до 80-х років XIX ст. Лише в областях на схід від Ельби селяни виплатили юнкерам протягом 50 років 1 млрд марок.

Посилився процес майнової диференціації серед селянства. В 1882 р. селянські господарства площею до 10 га (87% всіх господарств) володіли 28,6 % оброблюваних земель. З млн господарств, що становило половину загальної кількості їх, мали менше ніж 2 га землі. Основна частина селян перетворилася на наймитів із наділом та орендарів, становище яких було складне в зв'язку з високою земельною рентою.

У Німеччині на той час було два типи розвитку аграрних відносин. Для східних районів характерним був юнкерський шлях аграрної еволюції. У північних та південно-західних районах і в Баварії, де засилля юнкерського землеволодіння було меншим, розвивалися селянські та фермерські господарства.

На інтенсивний шлях розвитку сільське господарство перейшло під впливом аграрної кризи 1876 - 1895 рр. Значна роль в цьому належала урядовій політиці аграрного протекціонізму. В землеробстві поширилися сівозмінна і травопільна системи. За 1870-1913 рр. врожайність зросла на 33-50%. Визначилася спеціалізація юнкерських господарств: цукрові буряк, картопля, тваринництво, насамперед свинарство. В помістях будували цукрові та винокурні заводи. Імпортували пшеницю, бавовну, вовну. Створювали сільськогосподарські товариства, станції, школи. У 1893 р. почав діяти Союз сільських господарів, в 1909 р. - Імперський союз сільськогосподарських товариств, який об'єднував 13 тис. кредитних товариств з 1 млн членів і річним оборотом 4,5 млрд марок.

У цілому індустріалізація сільського господарства Німеччини відбувалася повільно, темпи його розвитку відставали від промисловості. Факторами, що стримував цей процес, були обезземелення і малоземелля більшості селян, їх низька купівельна спроможність. висока земельна рента, заборгованість.