Інформаційно-аналітичне забезпечення органів прокуратури

9.1. Поняття й значення інформації, інформаційно-аналітичного забезпечення прокурорської діяльності

Найважливішою передумовою ефективної організації роботи прокуратури по зміцненню правового режиму є на­явність системи достатньо повного її інформаційно-аналітичного забезпечення.

Пояснюється це тим, що діяльність прокуратури не мо­же здійснюватися без використання даних про стан, струк­туру, динаміку, рівень, тенденції злочинності й інших пору­шень законності, без виявлення і аналізу всього комплексу основних процесів, явищ, обставин, що істотно впливають на правопорушення, як стимулюючих, так і їм про­тидіючих.

Інакше кажучи, наглядова й інша діяльність органів проку­ратури по змщненню законності та правопорядку неможлива без інформації. Відносно прокурорів і слідчих інформація про порушення закону — це предмет їх професійного опрацюван­ня. З урахуванням інформації і на її основі прокурорсько-слідчі працівники приймають рішення, спрямовані на захист інтересів держави, підприємств, установ і організацій, прав і законних інтересів громадян, тобто вирішують завдання, виз­начені ст. 4 Закону України "Про прокуратуру".

До інформації відносять не тільки відомості про пору­шення законів, але й інші дані, що встановлюють обстави­ни таких порушень. Таким чином, інформація — це су­купність відомостей, що визначають рівень наших знань про ті або інші події, явища, факти і їхні взаємозв'язки. Стосовно прокурорської діяльності поняття "інформація" слід розглядати як:

- сукупність повідомлень, відомостей про стан закон­ності й правопорядку (про злочини і правопорушення, осіб, що їх вчинили тощо);

- відомості про причини і умови, що обумовили правопорушення; факти, що викликають зміни в рівні, динаміці та структурі злочинності; рівень профілактичної діяльності правоохоронних органів.

Завдяки інформації прокурорсько-слідчі працівники одержують знання, раніше невідомі, або підтверджують вже відомі.

Під інформаційно-аналітичним забезпеченням прокура­тури розуміється сукупність організаційних, правових, ма­теріально-технічних умов, а також дії прокурорсько-слідчих працівників щодо цілеспрямованого збору, обліку, накопи­ченню, розподілу, переробці (аналізу), збереженню, пошуку і передачі інформації, необхідної для потреб наглядової й іншої діяльності прокуратури (про порушення законів і осіб, що їх вчинили, про результати власної діяльності по зміцненню правового режиму тощо).

Першим етапом інформаційного забезпечення районної, міської прокуратури є збір первинної інформації про злочи­ни, правопорушення, осіб, що їх скоїли, причини і умови, що їм сприяли. Його здійснюють всі працівники районної, міської прокуратури.

Другий етап інформаційного процесу — облік та система­тизація інформації, що надходить. Перше здійснюється працівниками канцелярії шляхом реєстрації інформаційних носіїв, друге — оперативними працівниками за предметом своєї діяльності.

Третій етап — накопичення інформації, яке повинно бу­ти достатнім, але не надлишковим, здійснюється працівни­ками; шляхом поступового збільшення запасів відомостей, необхідних для організації ефективної роботи прокуратури в цілому і на кожному напрямку її діяльності. Враховується як кількість, так і якість цих відомостей.

Четвертий етап — розподіл інформації, який здійснюється між прокурорсько-слідчими працівниками за­лежно від виконуваних ними функцій. При цьому кожний із них одержує ту частину інформації, яка йому необхідна для

належного виконання функцій, покладених наказом проку­рора району, міста про розподіл обов'язків.

П'ятий етап — аналіз (обробка) інформації, який здійснюється прокурорсько-слідчими працівниками відповідно до закріплених за ними ділянок роботи. В про­цесі аналізу шляхом оцінки зібраної інформації, розгляду окремих її сторін і властивостей робиться новий висновок, утворюється новий результат, тобто створюється інфор­мація більш високого рівня.

Шостий етап — збереження інформації, яке здійснюється працівниками канцелярії. Зберігається, як правило, інформація багаторазового, тривалого користу­вання і в основному перероблена.

Сьомий етап — пошук інформації — здійснюється працівниками канцелярії за вказівкою прокурорів і слідчих для повторного використання.

Восьмий етап — передача інформації — здійснюється прокурорсько-слідчими працівниками і являє собою дове­дення, поширення, оприлюднення, як правило, переробле­ної інформації правоохоронним органам, прокурорам ви­щого рівня, іншим суб'єктам правозастосувальної діяль­ності — для використання у роботі.

9.2. Види і джерела інформації

У Інформація про порушення законів, що надходить у рай­онну, міську прокуратуру залежно від критеріїв, покладених в основу класифікації, підрозділяється на:

- оперативну (первинну, поточну, експрес-інформацію), що містить вихідні дані;

"Трайсформовану (перероблену), повторну (оглядово-аналітйчну),щЬ містить дані про тенденції, проблеми тощо;

- постійну (із достатньо високим рівнем стабільності); ~ разову (запитану з конкретною метою),

- зовнішню, ідо надходить від організацій і громадян;

- внутрішню (у документах прокурорської діяльності). Інформація, яка надходить до прокуратури може бути докумендальною (на паперовій основі, на фотоплівці, на еле­ктронних носіях тощо) чи у сною (телефоном, ЗМІ тощо). Причому характер інформації, її обсяг визначається цілями й завданнями, які стоять перед органами прокуратури (ст. 4 Закону України "Про прокуратуру"), а також основними її наглядовими та іншими функціями по зміцненню закон­ності та правопорядку (ст. 121 Конституції України, ст. 5 За­кону України "Про прокуратуру").

Інформаційне забезпечення прокуратури вважається оп­тимальним тільки тоді, коли воно на достатньому рівні об­слуговує усі її функції. У той же час, виходячи із змісту і особ­ливостей виконуваних конкретним працівником прокурату­ри обов'язків, можна без великих труднощів і з достатнім ступенем вірогідності визначити характер, зміст і особли­вості його інформаційної потреби, тобто індивідуально мо­делювати інформаційне забезпечення кожного оперативно­го працівника прокуратури, щоб інформаційні матеріали бу­ли достатніми для виконання як завдань і функцій прокура­тури в цілому, так і для конкретного її працівника. у Прокуратура може одержувати інформацію: у

- від органів внутрішніх справ, де накопичується значний обсяг даних про правопорушення і осіб, що їх учинили. Мінімальний, обов'язковий обсяг відомостей, котрі райор-гани внутрішніх справ повинні подавати в прокуратуру, виз­начаються спільними вказівками МВС і Генеральної проку­ратури України. Прокурор управі одержувати й інші відо­мості, що реєструються у журналах обліку злочинів і осіб, що їх вчинили. Крім того, відомості можуть бути отримані з кримінальних справ, наглядових проваджень по ним, відмовних матеріалів тощо. У найбільш концентрованому вигляді інформація міститься у підсумкових звітах органів внутрішніх справ;

- від органів позавідомчого контролю (фінансових, банківських, ревізійних, статистичних, природоохоронних та ін.). Частина інформації направляється в органи прокуратури з ініціативи самих контролюючих органів, частина — за запитами прокуратури, а частина в силу вимог закону (наприклад, матеріали про виявлені розкрадання і недо­стачі); ^ - від органів державної влади і державного управління;

- від трудових колективів підприємств, устанор і ор­ганізацій під час проведення перевірок, розслідування кримінальних справ тощо;

- від громадських організацій, загальних зборів громадян за місцем проживання, батьківських комітетів, профспілко­вих органів тощо, що мають інформацію про порушення за­конів і вжиті заходи впливу щодо конкретних правопоруш­ників. У зв'язку з тим, що Законом України "Про місцеве са­моврядування в Україні" підвищена роль громадських ор­ганізацій у вирішенні питань життєдіяльності територій, значущість їх діяльності і внесок у справу зміцнення закон­ності та правопорядку зростає;

- від органів відомчого (внутрішнього господарського) контролю (бухгалтерські, ревізійні, юридичні та ін.), які ма­ють у своєму розпорядженні інформацію про порушення трудового і господарського законодавства, зловживання по­садових осіб тощо;

- від органів відомчої та державної охорони, які накопи­чують дані про розкрадання матеріальних цінностей, та осіб, що вчинили ці правопорушення;

- від медичних установ, які мають відомості про заподіян­ня тілесних ушкоджень, аварії, дорожньо-транспортні події, аморальний спосіб життя окремих осіб тощо;

- - від районного та господарського судів, які мають відо­мості щодо правопорушень, осіб, які їх скоїли, причини і умови, що їм сприяли тощо;

- від установ для утримання засуджених, заарештованих, затриманих (в'язниці, ВТК, лікувально-трудові профілак­торії, слідчі ізолятори, ізолятори тимчасового утримання за­триманих і заарештованих тощо), які мають інформацію

про вчинені в зазначених установах правопорушення, в то­му числі і з боку їх працівників;

- від ЗМІ — про порушення прав і законних інтересів гро­мадян та інтересів держави;

12) від громадян та їх об'єднань, які звертаються до ор­ганів прокуратури з заявами і скаргами з приводу скоєних злочинів, інших порушень закону. і

і/ Значний обсяг інформаційної продукції створюється са­мою прокуратурою в результаті її наглядової й іншої діяль­ності щодо зміцнення законності і правопорядку: довідки про результати перевірок та доповідні записки вищестоя­щим прокурорам; протести, подання, постанови, аналізи, узагальнення, статистичні звіти тощо. Інакше кажучи, в ре­зультаті прокурорської діяльності з'являються різноманітні документи й матеріали, які самі є носіями інформації, при­датної для накопичення і використання в роботі.

Інформаційна документація, що накопичується, визна­чається: а) цілями і завданнями діяльності; б) можливостя­ми конкретних носіїв інформації. Накопичення інформації здійснюється в процесі повсякденної діяльності прокурату­ри по надходженню тих або інших відомостей і потребує певних витрат сил і часу, якщо вона накопичується цілес­прямовано. Рекомендується отриману інформацію накопи­чувати у комп'ютері.

Найважливішим в інформаційному забезпеченні район­ної, міської прокуратури є аналіз вихідної інформації, одер­жання на цій основі нових відомостей про тенденції та про­гноз злочинності. При цьому на підставі даних аналітичних досліджень розробляються заходи, спрямовані на поперед­ження правопорушень. Таку інформацію потрібно доводити до відома органів державної влади і громадськості (п. 5 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру"). Вона мобілізує зазна­чені органи та громадські організації на боротьбу із право­порушеннями, є основою

9.3. Аналітичні дослідження

^ Предметом аналітичних розробок (досліджень), які про­водяться прокуратурою району, міста можуть бути: І) ре­зультати певної практичної діяльності за визначений період; 2) попередження окремих злочинів і правопору­шень. Проблеми, що потребують вивчення, повинні бути актуальними і мати практичну значимість. Слід уникати дрібних питань, які займають у роботі прокуратури друго­рядне міс це. Питання, щ о потребують комплексних методів дослідження, доцільно вивчати спільними зусиллями пра­воохоронних органів — міліції, СБУ, митних органів, а також судів. У цьому випадку результати аналізу слід обгово­рювати на координаційній нараді при прокуророві.

Робота з аналітичних досліджень складається з таких етапів:

- визначення задач і кола питань, які підлягають дослідженню;

- розробка програми і плану дослідження (послідовність вивчення питань, визначення обов'язків кожного учасника дослідження, термінів дослідження тощо);

- обговорення програми і плану;

- визначення обсягу інформації, що підлягає дослідженню;

- вибір методів вивчення інформації (суцільний, вибірко­вий);

- інструктування осіб, які беруть участь в аналітичній ро­боті, забезпечення їх необхідним методичним і норматив­ним матеріалом;

- безпосередня обробка інформації.

При цьому необхідно: 1) перевіряти кожний інфор­маційний носій в плані його повноти і достовірності шля­хом перегляду, оцінки і вирішення питання про можливість включення до наступного опрацювання; 2) групувати стати­стичні носЇЇ інформації, відібрані для дослідження (надання зібраним фактам визначеної форми й структури за їх визна­ченими ознаками); 3) складати різноманітного роду

порівняльні таблиці: діаграми, графіки, схеми, тобто дово­дити досліджуваний матеріал до порівняльного стану; 4) оп­рацьовувати зібрані статистичні дані у порівняльних табли­цях; 5) встановлювати причинні зв'язки, сформульовувати висновки; 6) розробляти на основі сформульованих вис­новків конкретні рекомендації та пропозиції. -^Еекомендується така схема (структура) аналізу

а) приводи і підстави вивчення даної проблеми (вико­нання планового завдання за вказівкою вищестоящої про­куратури у зв'язку із ситуацією, яка склалась в районі, місті конкретно за обставинами і т.д.); мета досліджування; коло учасників дослідження; досліджуваних питань (що аналізується); інформаційні матеріали, які використовува­лись; метод дослідження, що застосовувався; використання практичних і наукових рекомендацій;

б) кількісна і якісна характеристика виявлених порушень закону, їх характер, кількість, відсоток зростання або зни­ження, відсоток середніх обласного і республіканського по­казників, тенденції, що складаються тощо;

в) причини і умови, що сприяють порушенням закону;

г) висновки, пропозиції та рекомендації (які заходи треба здійснити, де обговорити, як реагувати тощо): на підставі аналізу можна підготувати довідку, доповідь, інформацію, подання; матеріали обговорити на оперативній або коорди­наційній нараді;

д) підписання і затвердження аналітичного документу. Згідно з п. 13 наказу Генерального прокурора України № 65

від 28.12.2001 р. "Про основні принципи управління, ор­ганізації роботи та критерії ефективності роботи органів про­куратури України", міські та районні прокурори повинні усу­нути практику складання численних безпідставних аналізів і узагальнень. Аналітичну роботу треба проводити тільки у зв'язку з необхідністю поглибленого вивчення питання при неможливості зробити висновок на підставі статистичних та оперативних даних.

10. КОНТРОЛЬ ВИКОНАННЯ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ

10.1. Поняття й значення контролю в органах прокуратури

Оптимізація управління прокурорською системою здійснюється одночасно з удосконаленням такої важливої функції, як контроль. Належно організований контроль створює необхідні передумови для ефективної реалізації по­ставлених перед органами прокуратури цілей і дозволяє з найменшими витратами досягти їх здійснення.

Контроль, його місце і роль в управлінні державними ор­ганами може розглядатися в декількох площинах. Контроль (від фр. сопігоіе) — це, перш за все, спостереження, нагляд з метою перевірки; перевірка, а також спостереження з ме­тою перевірки; облік, перевірка рахунків, звітності тощо.

Контроль в управлінському значенні •— це спеціально спланована і здійснювана система перевірочних дій, щодо забезпечення виконання покладених на органи прокурату­ри Конституцією та Законом функцій по здійсненню нагля­ду, розслідуванню діянь, що мають ознаки злочину, підтри­манню державного обвинувачення в суді, представництву інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визна­чених законом тощо.

За сферою діяльності, яка підлягає контролю, його поділяють на відомчий (внутрішній) та позавідомчий (зовнішній). Відомчий контроль здійснюється усередині прокурорської системи і тісно пов'язаний із завданнями, що ставляться перед органами прокуратури.

Суть контролю полягає в системі спостереження і пе­ревірки відповідності функціонування об'єкта прийнятим управлінським рішенням, виявленні допущених відхилень і визначенні шляхів їх усунення.

Розглядаючи контроль як одну з основних функцій уп­равління, треба підкреслити, що контроль — його постійно діючий чинник, який здійснюється на всіх рівнях діяльності органів прокуратури, є важливим практичним засобом на-

Date: 2015-10-21; view: 666; Нарушение авторских прав