Міжнародна економічна інтеграція — вища форма інтернаціоналізації господарського життя

З другої половини ХХ ст. у зв’язку з наростанням науково-технічної революції і в умовах економічного змагання різних центрів сили широкого розвитку набула міжнародна економічна інтеграція.

Міжнародна економічна інтеграція є вищою формою інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування всіх структур національних господарств двох і більше держав, їх об’єднання в економічний комплекс шляхом ліквідації національних економічних бар’єрів і створення однорідних умов міжнародного обміну в даній групі країн при безпосередній участі держав у регулюванні економічних зв’язків.

Економічна інтеграція суттєво відрізняється від економічного співробітництва країн. На етапі економічної інтеграції:

а) формується міжнародний господарський комплекс зі своєю структурою та органами управління. Спільні умови господарської діяльності визначаються і погоджуються на національному (всередині кожної країни), міждержавному та наддержавному рівнях;

б) зростає можливість об’єднання різноманітних ресурсів для спільного вирішення соціально-економічних проблем;

в) основою інтеграційної діяльності є не зовнішньоторговельний обмін, а взаємодія в галузі виробництва, науки, причому на пільгових порівняно з іншими країнами умовах;

г) інтеграційне співробітництво має комплексний і довготривалий характер.

Інтеграція має декілька рівнів:

а) взаємодія на рівні підприємств та організацій (створення ТНК, МНК);

б) взаємодія на рівні держав;

в) взаємодія на рівні партій та організацій, соціальних груп, окремих громадян різних країн;

г) інтеграційне угруповання як результат міжнародного об’єднання.

Доволі успішний розвиток інтеграційних процесів відбувається зазвичай між тими країнами, які мають соціально-економічну однорідність національних господарств, більш-менш близькі рівні економічного розвитку, досить тривалий період і досвід взаємного економічного співробітництва, цілеспрямовану діяльність державних органів, партій, соціальних груп і класів щодо інтеграції. Важливе значення має наявність спільних кордонів, спільних історичних, культурних та інших умов існування.

Формами міжнародної економічної інтеграції є:

1) двосторонні угоди про економічне співробітництво;

2) зона вільної торгівлі, коли країни учасниці обмежуються відміною митних бар’єрів у взаємній торгівлі товарами і послугами, залишаючи за собою право проводити самостійну зовнішньоекономічну політику щодо інших країн;

3) митний союз, коли вільне переміщення товарів і послуг всередині угруповання доповнює єдиний митний тариф щодо третіх країн. Митний союз має єдиний митний кордон, в ньому провадиться єдина торгова політика, яка формується усіма країнами-учасницями. Для розробки законів ведення торгівлі усередині союзу та з третіми країнами створюється наддержавний орган;

4) спільний ринок, коли ліквідуються бар’єри між країнами як у взаємній торгівлі, так і переміщенні робочої сили і капіталів (спільний ринок товарів, послуг, капіталів і робочої сили);

5) економічний союз, який передбачає в доповнення до всіх перелічених засобів проведення державами-учасницями єдиної економічної політики;

6) повна інтеграція.

Ці форми є, по суті, поступальними етапами інтеграції, кожний із наступних етапів передбачає більш ширшу інтеграцію. Найбільш розвиненим інтеграційним об’єднанням країн у сучасному світі є Європейський Союз, який впритул підійшов до останнього етапу. Натомість ЄАВТ, НАФТА перебувають на другому етапі інтеграції, 5 країн СНД намагаються створити митний союз (ЄврАзЕС).