Організація виробничого циклу

Виробничим циклом виготовлення тієї чи іншої продукції або її окремої частини називається календарний період часу, про­тягом якого цей предмет праці проходить усі стадії виробничого процесу — від першої виробничої операції до здачі (приймання) готового продукту включно. Скорочення циклу дає можливість кожному виробничому підрозділу (цеху, ділянці) виконати задану програму з меншим обсягом незавершеного виробництва. Ці означає, що підприємство має можливість прискорити обо­ротність коштів, виконати встановлений план з меншими витратами цих засобів, вивільнити частину оборотних коштів.

Виробничий цикл складається з двох частин:

1) з робочого пері оду, тобто періоду, протягом якого предмет праці знаходиться без посередньо в процесі виготовлення;

2) часу перерв у цьому процесі.

Робочий період складається з часу виконання технологічних і нетехнологічних процесів. До останніх належать усі контрольні і транспортні процеси з моменту виконання першої виробничої операції і до моменту здачі закінченої продукції.

Структура виробничого циклу (співвідношення утворюючих його частин) у різних галузях виробництва і на різних підприємствах неоднакова. Вона визначається особливостями ви­робленої продукції, технологічним процесом, рівнем техніки й організації виробництва.

Одним з головних параметрів стає скорочення часу виробни­чого циклу. Незважаючи на розходження в структурі, можливості скорочення тривалості виробничого циклу закладені як у скоро­ченні робочого часу, так і в скороченні часу перерв. Досвід пере­дових підприємств показує, що на кожній стадії виробництва і на кожній виробничій ділянці можна виявити можливості подальшо­го скорочення тривалості виробничого циклу. Воно досягається проведенням різних заходів як технічного (конструкторського, технологічного), так і організаційного порядку.

Основним завданням виробничих технологій стає здатність створювати нові продукти і послуги, а також знаходити нові спо­соби виробництва і доставки їх споживача швидше від конку­рентів. Важливим питанням у плануванні виробничих процесів є рішення про закупівлі матеріалів (сировини), про кооперацію і субпідрядників.

У рішенні з виробництва чи закупівель звичайно враховується ряд факторів:

· наявні потужності — якщо в організації є достатні потуж­ності, то часто ефективніше самим робити комплектуючі чи створювати послуги;

· спеціальні знання — якщо фірмі бракує досвіду і кваліфікації для якісного виконання роботи, то розумною альтернативою буде закупівля чи партнерство;

· фактори якості — підприємства вузької спеціалізації звичайно можуть запропонувати вищу якість, ніж може забезпечити са­ма організація. І навпаки, спеціальні вимоги до якості чи здатність самостійно контролювати якість можуть дозволити виробництву цілком виконувати всі роботи;

· природа попиту, коли попит на виріб високий і стабільний, то для організації буває вигідніше виконувати роботу самій. Однак при великих коливаннях попиту чи малому обсязі за­мовлень звичайно буває краще доручити роботу іншим;

· витрати — будь-яка економія витрат за рахунок закупівель чи виробництва повинна співвідноситися з попередніми фактора­ми. Економія витрат може походити із самого виробу чи з еко­номії на транспортних витратах.

Як тільки буде прийняте рішення, які компоненти продуктів роблять в самій організації, а які — зовнішнім підприємствам, можна вибрати процес, найбільш придатний для виробництва різних ком­понентів. Основа у виборі процесу — необхідність пов'язати вимогивиробу з виробничими можливостями. Розходження між успіхом і невдачею у виробництві іноді простежується від моменту вибору процесу. Продукція має широкий діапазон — від унікальних видів до високостандартизованої, серійної продукції. Звичайно вимоги з обсягу збільшуються в міру росту стандартизації: унікальні товари мають малий обсяг, а стандартні — великий. Ці фактори варто враховувати при визначенні типу виробничого процесу.

При виборі типу виробничого процесу також виробляється оцінювання ступеня його автоматизації і гнучкості та оцінювання Устаткування, яке буде використовуватися.

Ці елементи при виборі процесу можна пов'язати за допомо­ги матриці продукт/процес. Основою матриці є взаємозалежність життєвих циклів продукту і технологічного процесу, що є базою для прийняття рішень. Життєвий цикл про­дукту представлений у вигляді трьох фаз:

1. нова фаза — запуск продукту у виробництво;

2. фаза, що розвивається, — збільшення ступеня відпрацьо­вування продукту із зростанням його випуску, що потребує забез­печення якості і нововведень. Найбільш ефективна спеціалізова­на технологія;

3. відпрацьована фаза — вироблений продукт з погляду тех­нічних характеристик, стандартизації, якості, конкурентоспроможності. Конкуренція ведеться за ціновими характеристиками. Досягається це високим рівнем автоматизації.