Культура ораторського мовлення

Кожен, хто бажає підвищити культуру свого мовлення, повинен:

1) зрозуміти:

· що таке національна мова,

· в якій формі вона існує,

· чим письмове мовлення відрізняється від усного,

· які різновиди характерні для усного мовлення,

· що таке функціональні стилі,

· чому в мові існують фонетичні, лексичні, граматичні варіанти,

· у чому полягають їхні відмінності;

2) засвоїти та розвивати навички відбору та вживання мовних засобів у процесі спілкування;

3) оволодіти нормами літературної мови.

Визначаючи якісні характеристики культури мовлення, треба врахувати як його мовні особливості, так і позамовні (знання законів мислення, практичний досвід мовця – життєвий, віковий і мовленнєвий, психічний стан мовця, мету, наміри спілкування тощо). З огляду на це основними комунікативними ознаками культури мовлення є правильність, чистота, достатність, точність, логічність, ясність, доречність, багатство, виразність тощо.

Змістовність – слід ретельно продумувати текст і основну думку висловлювання; розкривати їх повно; говорити й писати лише те, що добре відомо; не говорити й не писати зайвого; добирати матеріал, якого не вистачає.

Правильність і чистота – потрібно дотримуватися норм літературної української мови.

Точність – варто добирати слова і будувати речення так, щоб якнайточніше передати зміст висловлювання.

Логічність і послідовність – говорити і писати треба за деякою логічною схемою, послідовно, забезпечувати смислові зв’язки між словами і реченнями в тексті; складати план виступу чи лекції; систематизовувати підібраний матеріал; уникати логічних помилок.

Багатство – слід використовувати різноманітні мовні засоби, уникати невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень.

Доречність – потрібно враховувати, кому адресовано висловлювання, як його буде сприйнято за певних обставин спілкування.

Виразність і образність – добирати слова і будувати речення треба так, щоб якнайкраще, якнайточніше передати думку, бути оригінальним у висловлюванні і вміти впливати на співрозмовника.

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ