Подорожі з науковою метою

Подорожі Олександра Гумбольдта (1769–1859 рр.). Народився в Берліні. Отримав дозвіл на проведення досліджень у Південній Америці в іспанської влади. У 1799–1804 рр. під час своєї першої експедиції досліджував Канарські острови, а потім Південну Америку. Досяг Анд, досліджував територію Перу та Мексики. Потім упродовж 20 років узагальнював зібрані дані. Подорожував також по Європі, а наприкінці життя ще й по Росії.

Подорожі Давида Лівінгстона (1813–1873 рр.). Народився в Шотландії у бідній родині. Працював на трикотажній фабриці. Спромігся вступити в університет. Набув звання місіонера. У 1841 р. прибув у Південну Африку (Кейптаун), де провів 14 років. У 1858–1863 р. – нова експедиція. Згодом була ще одна, в якій він і помер. Основну увагу приділяв озерам і річковим системам Південної Африки. Кілька разів хворів на малярію. Після смерті забальзамоване тіло доставили у Велику Британію.

Подорож Чарльза Дарвіна на судні “Бігль” (1809–1882 рр.). Дарвін спочатку вчився на лікаря, але кинув. У 1831 р. закінчив Кембріджський університет, але не природознавчий, а богословський факультет. Того ж року увійшов до складу наукової команди навколосвітньої подорожі, що тривала 5 років: з кінця 1831 по кінець 1836 рр. Шлях був досить традиційний: до Магеланової протоки, потім уздовж берегів Південної Америки на північ, потім до Нової Зеландії та Австралії (її обігнули з півдня), звідти на Кейптаун – і до Батьківщини. У 1839 р. одружився і мав 10 дітей, щоправда троє померли малими. Того ж року написав книгу про свою подорож, а в 1859 р. всесвітньо відому книгу “Походження видів шляхом природного відбору”.

Експедиція на судні “Челленджер”. Парусно-парове судно “Челленджер” спочатку було військовим. Мало довжину 61 м. У 1872–1876 р. здійснило першу у світі навколосвітню океанографічну експедицію. Пройшли понад 100 тис. км. Виконали кількасот вимірів температури, глибин, взяли понад сто проб ґрунту. Описано понад 4 тис. нових видів. Звіт видавався упродовж 15 років (1880–1895) і складався з 50 томів загальним обсягом 29,5 тис. сторінок.

Подорожі Нільса Адольфа Еріка Норденшельда (1832–1901 рр.). Народився в Гельсінки. Згодом переїхав у Швецію. У 1875 р. на шхуні, що споряджена купцем Діксоном, дістався р. Єнісей. У 1878 р., а саме – 4 липня на пароплаві “Вега” вийшли з Гьотеборгу. За місяць дісталися Діксона. 28 вересня вмерзли у кригу за 200 км від Берингової протоки і були вимушені простояти там 10 місяців – до липня 1879 р. Потім пройшли Берінговою протокою, Суецьким каналом і в 1880 р. повернулися в Швецію. Це було перше подолання Північно-східного проходу, хоча із зимівлею.

Подорожі Фритьофа Нансена (1861–1930 рр.). Народився неподалік Христианії (нині Осло) у забезпеченій родині данського походження. Був чудовим лижником. Захоплювався живописом і зоологією. У 1882 р. як зоолог проходив практику у промисловому рейсі за тюленем. Саме з цього часу захопився північчю.

У 1888 р. уперше в історії людства з групою однодумців перетинає Гренландію, виконуючи при цьому спостереження за метеорологічними елементами.

Згодом оволодіває ідеєю досягти Північного полюса, використовуючи сили природи, а саме – рух криги в Північному льодовитому океані. Отримує підтримку норвезького парламенту.

Спеціально для цієї експедиції будують судно “Фрам”, яке повинно було вмерзнути в кригу, залишившись неушкодженим. Мало яйцеподібну форму. Корпус судна виготовлений з дубу, товщина бортів – 80–120 см. Водночас розмір був порівняно невеликим – довжина становила 39 м. Судно не мало килю. Рух забезпечували вітрила і двигун, причому гвинт міг підніматися. Був електрогенератор, який обертався вітряком.

Вийшли з Христианії 24 червня 1893 р., маючи запас продовольства на 5 років. Бажаючих було 600, а взято 13.

Неподалік Новосибірських островів повернули на північ, де судно вмерзло у кригу. На всяк випадок, з нього зняли шлюпки. Протягом 1,5 років рухалися з кригою. Маршрут показав, що проходять повз полюс – ближче до Європи. 14 березня 1895 р. Ф. Нансен разом із супутником Йохансеном пішли на північ, але спромоглися дістатися лише широти 86⁰. Повернули на Шпіцберген, де провели зиму у збудованій землянці. Навесні їх підібрало англійське судно, на якому повернулися на материк. За тиждень туди ж прийшов “Фрам”, який вивільнився з льодового полону.

Численними були наукові подорожі російських учених і мандрівників, зокрема Миколи Пржевальського (1839–1888 рр.). Народився в Смоленській області у дворянській родині. Став військовим. Виконав чотири експедиції по Центральній Азії, загальною тривалістю понад 10 років. Любив грати в карти, виграшні гроші пускав на подорожі. Дослужився до генерала. Помер, випивши річкової води. Описав кілька хребтів Тибету. Відкрив дикого верблюда і коня, названого на його честь.

М.М. Миклухо-Маклай (1846–1888 рр.). Батьківське прізвище – Миклуха. Народився в Росії у забезпеченій родині. Має українське коріння – його мати з м. Малина, а батько – м. Стародуба. Вчився в Петербурзькому університеті, який не закінчив. Переїхав у Німеччину, де й отримав вищу освіту. Учителем був Ернст Геккель – засновник екології. Саме він узяв Миклуху в експедицію на Канарські острови. Уже тоді Миклуха мав проблеми зі здоров’ям. У 1870 р. здійснює першу експедицію в Нову Гвінею. Потім були ще експедиції в Австралію та Океанію. Там одружився і навіть встиг стати батьком двох синів. Важив лише 40 кг. Повернувся востаннє аби умерти. Пішов із життя у 42 р.