Подорожі європейців на схід

Найвідомішими мандрівками Середніх віків, а саме – на схід були мандрівки Джованні (Монте) Карпіні, Гильом Рубрук і Марко Поло.

Першим з європейців, хто виконав візит до монголів, був Джованні Дель Плано Карпіні, або просто Джованні Карпіні. Його подорож, ініційована Римським Папою, тривала протягом 1245–1247 рр., іншими словами за кілька років після падіння Києва. Подорож Карпіні мала дві основні мети: поширення християнства і збирання відомостей про монголів, які являли для Європи велику небезпеку. Якщо перша мета не вдалася, то друга принесла європейцям численні відомості.

Шлях Карпіні проходив через Краків, Київ і далі на схід до Сарай-Бату. Як уже зазначалося, це місто засновано Батиєм за 120 км північніше Астрахані. У 1556 р. його було зруйновано Іваном Грозним. У Сарай-Бату Карпіні зустрів князя Ярослава Всеволодовича, батька майбутнього князя Олександра Невського. Повернувся з грамотою від великого хана Гуюка, в якій записано, що ми віримо в свого бога, з допомогою якого завоюємо весь світ від сходу до заходу. Залишив численні спогади (в тому числі про Київ та сучасну Україну) у книзі “Історія монгалів”.

Ця книга збереглася. Її текст можна знайти в Інтернеті. Варто навести перший рядок книги: “Починається історія монгалів, яких ми звемо татарами”.

Карпіні, описуючи позитивні якості монголів, звернув увагу на такі риси: повага до володаря, неможливість будь-якої його критики, відсутність конфліктів між собою, гарна фізична витривалість (стійкість як до холоду, так і до голоду). Негативні риси: презирство до інородців, брехливість, неохайність, презирство до людського життя. У книзі сказано про те, що їдять мало, основна їжа – м’ясо. Одяг не перуть, тарілки не миють. Усі жінки носять штани. І хоча з тих часів минуло майже 800 років, деякі спостереження Карпіні залишаються правдивими дотепер.

Подібну подорож трохи пізніше – у 1252–1254 рр. – здійснив Гильом де Рубрук, виконуючи волю французького короля. Мета цієї подорожі була такою ж як у Карпіні: поліпшити взаємовідносини, дізнатися більше про потенційного ворога, а, при можливості, спрямувати його удар не на себе, а на арабів Близького Сходу. Подорож розпочав у Палестині, потім побував у Константинополі. Звідти морем дістався м. Судак, а далі сушею через Сарай-Бату – у Каракорум. На зворотному шляху після Сараю повернув на Кавказ. Залишив книгу “Подорож у східні країни”. Ця книга збереглася, існує її версія російською мовою. Уперше доніс європейцям відомості про Велику китайську стіну.

Найвідомішим мандрівником Середніх віків (повторимося, що йдеться про період до 1492 р.) був Марко Поло (1254–1324 рр.), який з трьох згаданих мандрівників жив найпізніше. Майбутній мандрівник народився в заможній родині купців коштовностями і пряностями у Венеції або поряд з нею. У 1461–1269 рр. його батько і дядько здійснили подорож до Китаю як купці. У 1271 р. після дворічного перебування вдома зібралися у подорож ізнову, причому взяли із собою взяли 15-ти річного Марка. Маршрут проходив на південь від Каспію через Трапезунд, Тебріз, Памір. Зрештою, досягли держави монголів. Хан затримав їх на 17 років. У цілому поза батьківщиною Марко Поло провів чверть століття. Поверталися у Венецію морем – у 1295 р. У цей час між Венецією та Генуєю йшла війна, в якій перемогли генуезці. Вони заточили Поло у в’язницю, в якій надиктував співкамернику свої спогади. За рік Марко спромігся звільнитися і повернутися у Венецію, де прожив ще багато років. Книга Марка Поло, яка має умовну назву “Про різноманітність світу”, ще за його життя кілька разів переписувалася і доповнювалася. Книга починається прологом, в якому автор звертається до читача зі словами про те, що недобре, коли знання, здобуті протягом 26 років не стануть здобутком інших. Разом з тим, серйозні дослідники мають сумніви, що все у подане у книзі, описано правдиво. Дехто думає, що у змісті є вигадки і перекази неперевірених відомостей.