Теоретичні джерела концепції соціальної ринкової економіки

Концепція соціальної ринкової економіки бере свої витоки з різних шкіл та напрямів економічної думки:

- соціальна школа Німеччини (рубіж ХІХ–ХХ століть) - дослідження соціальних суперечностей ринкової економіки і визначенням шляхів їх усунення засобами державно-монополістичного регулювання.

- «технократизм» -встановлення такого «нового порядку», при якому керівництво промисловим виробництвом країни буде передано спеціальній «раді техніків», які будуть служити суспільству (представник інституціоналізму Торстейн Веблен)

- засновник соціально-правової течії інституціоналізму Джон Коммонс був упевнений в необхідності створення уряду, який був би підконтрольним суспільній думці і здійснював демонополізацію економіки.

- прихильник технологічного детермінізму Джон Кеннет Гелбрейт вважав за необхідне змінити цільове спрямування виробництва з максимізації прибутку до підтримання постійного економічного зростання тим самим висловлював ідею щодо соціальної спрямованості ринкової економіки.

- Деніел Белл висував ідею становлення безкласової спільноти людства на основі високих знань і кваліфікації.

Однією із широко розповсюджених соціальних концепцій ринкової економіки є учення про «державу добробуту» (velfare state). «Держава до­бробуту» розглядається як один із компонентів «змішаної державно-приватної економіки».

«Держава добробуту» - держава, яка визнає за усіма громадянами право отримувати соціальні послуги, які не може надати приватний ринок: освіта, охорона здоров’я і соціальне забезпечення (Річард Тітмус)

«Держава добробуту» - держава, яка служить органом захисту індивіда від життєвих мінливостей та нещасть, а цей захист проявляється у соціальному страхуванні, програмах підтримки доходів, поліцейській охороні тощо (Кеннет Баулдінг)

Поняття «Держава добробуту» пов’язане, перш за все, з поняттям «видатки добробуту» (velfare expenses). «Урядові видатки на добробут» - це такі видатки, «які пере­носять купівельну силу до нужденного або гідного безвідносно до надання ним зустрічної послуги» (Поль Самуельсон, Елвін Хансен)