Допоміжна засоби при переденні юридичних текстів

Традиційні допоміжні засоби перекладача - одномовні і двомовні словники і довідники - для юридичних перекладів часто недостатні. Тому перекладачі користуються і науковою літературою. «Багато дослідників звертають увагу на відсутність хорошої довідкової літератури, яка містила б об'ємну інформацію про юридичних поняттях і сферах їх вживання». Однак, разом з тим, більшість дослідників визнають, що створення таких довідників є вкрай трудомістким процесом.

Спочатку переклад виконувався винятково людиною, але були спроби автоматизувати та комп'ютеризувати переклад текстів природними мовами (машинний переклад) (англ. MT — Machine Translation)) або використовувати комп'ютери в якості допоміжних засобів при перекладі (автоматизований переклад) (англ. CAT — computer aided translation)). Я б наголосив, що власне Автоматизований переклад в писемних системах передачі даних є найпопулярнішим.

4. Юридичний статус перекладу правового тексту. Legalese або юридичний стиль (юридична мова) викладу перекладу.

Лінгвістичні засади юридичного перекладу зумовлюються специфічними функціями правничих мов у національних правових системах. Правничі мови оригіналу і перекладу є динамічними й ієрархічними системами юридичних нормативних та ненормативних текстів і понять. Вони слугують функціонуванню (нормотворенню, правозастосуванню тощо) та розвитку відповідної національної правової системи, виявляють тісний семантичний взаємообмін із загальнонародними мовами, поглинаючи та адаптуючи до юридичних потреб поняття інших галузей науки, техніки та соціального життя.

Призначення тексту перекладу у правовій системі-реципієнті є вирішальним чинником у виборі стратегії юридичного перекладу і воно визначається:

1) на інституційно-процедурному рівні (стосується юридичних документів, які набирають чинності у правовій системі-реципієнті). Первинною метою такого юридичного перекладу є відтворення правової дії тексту перекладу у правовій системі-реципієнті; завдяки відповідним юридичним процедурам він набуває статусу офіційного (стає джерелом права або правовою підставою). Для того, щоб в офіційному юридичному перекладі адекватно передати волю інституційного автора (законодавця, державного органу тощо) необхідно використовувати спеціальні методи юридичного тлумачення. Офіційний юридичний переклад має вторинні функції – об’єкта наукових досліджень та джерела нормативних міжкультурних термінологічних еквівалентів;

2) на ситуативно-комунікативному рівні призначення тексту перекладу визначає замовник (інституція або індивід) або сам виконавець перекладу. Такий юридичний переклад має статус неофіційного (його ще називають робочим). На цьому рівні прагматика юридичного перекладу проявляється імпліцитно (завдяки обраним стратегіям перекладу) і/або експліцитно (у примітках перекладача, передмовах та наукових коментарях до перекладу). Первинною функцією неофіційного юридичного перекладу є адекватна передача культурно-специфічної інформації про іноземне право. Для того, щоб у неофіційному юридичному перекладі адекватно передати інтенцію автора-індивіда (напр. автора наукової праці з юриспруденції), окрім методів юридичного перекладу, необхідно застосовувати також методи, характерні для наукового та філософського перекладу.

Legalese - «особливий стиль, з специфічними формулюваннями і конструкціями, на основі яких побудована велика кількість документів».

Так як, юридичної переклад завжди пов'язаний з певними труднощами - зокрема, неможливо перевести нормативний акт, договір та інші документи, не розбираючись в тонкощах використання англійської юридичної термінології.

Як раз тут і стикаються фахівці-перекладачі з legalese. Legalese - англійський термін, який зазвичай використовується як синонім до поняття юридичного стилю викладу. «Це особливий юридичний мову, особлива манера побудови фраз і пропозицій, яка для осіб, необізнаних у тонкощах англійської юридичної термінології, часто здається позбавленою сенсу».

Юридична манера викладу вважається особливо формальної. Цей формалізм проявляється в довгих багатоскладових пропозиціях, громіздких оборотах і специфічної термінології.

Legalese найчастіше використовується при складанні нормативних правових актів та судових рішень, однак іноді цей формалізм можна зустріти і в повсякденному спілкуванні юристів.

Варто відзначити, що «сьогодні все більш популярним стає the Plain English movement - тенденція до використання звичайного, повсякденного англійської мови замість legalese». Тим не менш, англійські юристи визнають, що неможливо повністю відмовитися від використання legalese в юридичній теорії і практиці.

На захист традиційного юридичного стилю наводяться такі аргументи.

«Вироблена століттями термінологія практично повністю виключає можливість неправильного тлумачення документів». Legalese - більш точний і менш двозначний, ніж загальноприйнятий англійська. Тим не менше, «часто тексти, написані в стилі legalese, містять настільки громіздкі і витіюваті конструкції, що вони стають ще більш двозначними, ніж написані загальнодоступною мовою».

Іншим аргументом на користь legalese є те, що необхідність передбачити всі можливі ситуації в даному випадку важливіше стислості формулювань і стислості викладу. «Використання громіздких юридичних конструкцій обумовлюється необхідністю точно визначати юридичні явища». Юридична термінологія повинна бути чіткою, а формулювання не повинні містити неясності або двозначності. В іншому випадку «утворюються так звані««legal loopholes» - лазівки, прогалини в законодавстві».

Більш того, до цих пір існує величезна кількість документів і прецедентів, які були складені в стилі legalese і які досі є джерелом англійського права.

Переписування, адаптування документів - дуже непросте і довготривале заняття. А якщо при цьому доводиться змінювати стиль викладу, то цей процес може затягнутися в два-три рази. При цьому найчастіше «складно зберегти і абсолютно точно передати вкладене в конкретну фразу або слово смислове значення без звернення до допомоги legalese».

Англійському legalese притаманні такі риси:

1. використання слів і виразів, які «не несуть ніякого смислового навантаження в звичайному, повсякденному розумінні». Тим не менш, в legalese вони мають конкретне значення, наприклад:

- Nemo dat (nemo dat quod not habet) - принцип, згідно з яким ніхто не може передати або продати те, правами власності на що він не має в своєму розпорядженні;

- Replevin - позов про повернення володіння рухомою річчю, віндикаційний позов.

2. використання слів і виразів, які крім звичайного, повсякденного сенсу мають ще й особливе юридичне значення, зокрема:

- Nuisanсe (tort of nuisanсe) - делікт, заснований на порушеному праві особи спокійно володіти власністю;

- Сonsideration (valuable сonsideration) - зустрічне задоволення; один з необхідних елементів договору для того, щоб той міг бути примусово здійснений в судовому порядку.

3. використання формальної лексики, яка вважається застарілою і дуже рідко вживається в повсякденному спілкуванні:

- Hereinafter - далі за текстом, в подальшому;

- Aforesaid - раніше згаданий.

4. побудова дуже довгих речень, «що містять велику кількість оборотів, що доповнюють або характеризують первісне твердження»:

- «For the authority of these maxims rests entirely upon general reception and usage; and the only method of proving, that this or that maxim is a rule of the common law, is by showing that it hath been always the custom to observe it.

5. частотність вживання таких модальних дієслів, як shall, will:

- «[...] The generality of subsection above shall not be taken to be prejudiced by any enactment [...]» або «[...] he shall be removed from office as a justice of the peace in accordance with section 6 of this Act [...]».

6. достаток пасивних конструкцій:

- «It may be true that such parts of the common law [...] are based upon, or (are) consistent with, ideas and values ​​[...]».

В силу перерахованих вище особливостей legalese і важливості цього явища в досягненні еквівалентності перекладу правових документів переконує в необхідності його вивчення.

Таким чином, розглянута стилістична характеристика правових документів в юридичному підстилі офіційно-діловому стилі займає одне з важливих місць, що становить величезний інтерес для вивчення та аналізу.