Методика виконання практичних завдань

Інструментальне господарство

1. Потреба в інструменті на плановий період часу (Іп), складається з
витрати (Ів) і різниці між нормативною величиною оборотного фонду
(Іо.н.) і фактичною величиною його на початок планового періоду (Іо.ф.), і
визначається за формулою:

Іп = Ів + Іо.н. - Іо.ф.

2. Річна витрата ріжучого і абразивного інструмента визначається
різними методами.

а) В масовому і серійному виробництві застосовується точний метод за нормами витрат. Норма витрати інструмента визначається за формулою:

t_м*N_н
Нв = ----------,

Т_і(1-η)

де t_м - машинний час обробки однієї деталі даним інструментом, хв.;

N_н - кількість деталей, що обробляються, стосовно до яких визначається норма витрати (100, 1000 і т.д. деталей);

Ті - термін служби інструмента до повного зносу, хв.;

η - коефіцієнт випадкової втрати інструмента (приймається в межах 0,05 - 0,15).

Термін служби інструмента до повного зносу (Ті) рівний:

Z

Ті = t _зт(- -------+ 1),

де t _зт - час робота інструмента між двома черговими заточуваннями (стійкість інструмента), хв.;

Z - товщина всієї ріжучого краю інструмента, мм;

1 - величина ріжучого краю, що вточується за одне заточування, мм.

Витрата інструмента:

Nд
Ів =--- --_х НВ,

Nн

де Nд - річна програма деталей, що обробляються даним інструментом, шт.

б) У дрібносерійному та одиничному виробництві, коли не можна заздалегідь встановити найменування і число деталей і виробів, що підлягають обробці даним інструментом, витрату ріжучого і абразивного інструмента визначають на основі наближеного методу.

де m - число верстатів, на яких застосовується даний інструмент;

Фе - річний ефективний фонд часу робота одного верстата, годин.;

К₁ - коефіцієнт машинного часу, що відображає частку машинного часу в загальному часі робота верстата (його встановлюють за найбільш характерними деталями-представниками);

К₂ - коефіцієнт застосовності даного інструмента на верстаті, що визначається за картами типового оснащення верстатів інструментом.

3. Річна витрата вимірювального інструмента визначається за формулою:

де n - кількість деталей, при виготовленні яких використовується даний вимірювальний інструмент;

d- середня кількість вимірів на одну деталь;

k - коефіцієнт вибірковості контролю;

D - кількість вимірів до повного зносу інструмента.

4. Витрата штампів визначається за формулою:

де k_уд - кількість ударів, необхідних для виготовлення однієї або декількох деталей;

N - річна програма деталей, що штампуються;

k_шт - кількість деталей, що одночасно штампуються;

Тзн. - число ударів, що здійснюються до повного зносу штампу:

де t_ст - стійкість матриці між двома заточуваннями, що вимірюється числом зроблених ударів;

β_м- коефіцієнт, що враховує стійкість матриці після кожного її заточування;

З_м - число заточування матриці до повного зносу штампу.

Енергетичне господарство

1. Необхідна кількість електроенергії для технологічних цілей розраховується двома способами: а) на задану програму; б) за потужністю встановленого обладнання. Перший спосіб (більш точний) застосовується в крупно серійному і масовому виробництві. У цьому випадку кількість необхідної електроенергії (W тех) визначається за формулою:

де m - кількість найменувань виробів j-го типорозміру;

Nп - потужність електродвигунів, що споживається при обробці виробів, квт;

tm_j - норма машинного часу на обробку одного виробу, нормо-год;

n_j - річний обсяг виробництва виробів j-го типорозміру, шт;

Кв.д. - коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в двигунах.

2. У середньо-і дрібносерійному виробництві планові витрати електроенергії на технологічні цілі розраховуються за формулою:

де N - сумарна потужність встановленого обладнання, квт;

Т - річний ефективний фонд часу робота цеху, год;

К₁ - коефіцієнт використання обладнання в часі;

К₂ - коефіцієнт використання машинного часу;

Кв.д. - коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в двигунах.

3. Кількість електричної енергії, що йде на освітлення (Wосв), визначається за формулою:

W_осв = N_вст х Т_гор х k_о,

де N_вст - потужність усіх встановлених світлових місць, квт;

Т_гор - середній час горіння в плановому періоді, година;

kо - коефіцієнт одночасного горіння світлових місць.

Практичні завдання

2.1. Річна програма деталей, оброблюваних токарськими різцями, складає 50 тис. шт. Машинний час опрацювання однієї деталі - 35 хв. Час роботи різця між двома переточуваннями - 90 хв. Розмір ріжучої крайки різця - 5 мм, за одне переточування сточується 0,5 мм ріжучої крайки. Коефіцієнтвипадкового збитку інструменту - 0,05. Фактичний (на початок планового року) і нормативний оборотний фонд інструменту складає відповідно 1201 180 шт. Визначити: 1) норму витрати інструменту в розрахунку на 1000 деталей; 2) річна витрата токарських різців на програму; 3) потреба в токарських різцях у плановому році.

2.2 У цеху зварних конструкцій машинобудівного заводу використовується електрозварювання. Витрати електроенергії та обсяги виробництва зварних конструкцій по кварталам звітного року подані в таблиці.

Обсяги виробництва в плановому році: конструкції №1 - 277 шт.; конструкції № 2-541 шт. За рахунок реалізації комплексу організаційно-технічних заходів заплановане зниження питомої витрати електроенергії в порівнянні з базисним роком знизяться: по конструкції № 1 на 4%; по конструкції № 2 - на 7 %.

Визначити: 1) питому витрату електроенергії на одиницю продукції по кварталам звітного року; 2) середню витрату електроенергії на одиницю продукції в звітному році; 3) планові норми витрати електроенергії на одиницю продукції; 4) витрату електроенергії на річний обсяг виробництва продукції в плановому році.