Сільський туризм як ефективна форма зайнятості

Нині розвивається нова форма туристичного руху в Україні – сільський туризм, який охопив широкий спектр видів рекреації на селі: стаціонарний відпочинок у сільській місцевості, відпочинок у туристичних центрах і курортах, розташованих у селищах і малих містах, відпочинок у сільських дворогосподарствах.

Сільський туризм – одна з ефективних форм самостійної зайнятості, оскільки дає можливість створити нові робочі місця для жителів сіл,знизити рівень безробіття та міграції сільських жителів, відтік молодих людей, дозволяє отримувати доходи, поліпшувати умови проживання. Водночас ця діяльність вимагає удосконалення місцевої інфраструктури, підтримки чистоти довкілля, впровадження екологічних методів господарювання. Таке завдання поставлено ще в Указах Президента України «Про основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року» та «Про основні засади розвитку соціальної сфери села», де основою державної політики визнано залучення приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у сфері туризму (сільського зеленого туризму).

Індивідуальна підприємницька діяльність фізичної особи є найзручнішим способом створення власного бізнесу на початковому етапі. Це не потребує складання статуту або установчого договору, формування статутного фонду, а отже, й великого статутного капіталу, окремої юридичної адреси, рахунку в банку.

Враховуючи те, що в умовах загальноекономічної кризи економічні і соціальні проблеми села надзвичайно загострилися, широке розповсюдження і розвиток сільського зеленого туризму є особливо бажаним.

Позитивний вплив сільського зеленого туризму на вирішення соціально-економічних проблем села полягає передусім у тому, що він розширює сферу зайнятості сільського населення, особливо жінок, і дає селянам додатковий заробіток; розширює можливості зайнятості сільського господаря не тільки у виробничій сфері, але й у сфері обслуговування. При певному нагромадженні числа відпочивальників з’являється потреба в задоволенні їх різноманітних запитів, а це, в свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспортних, зв’язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково-розважальних та інших.

Важливим результатом розвитку сільського зеленого туризму є розширення можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства,при чому реалізації на місці, і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування. Досвід показує, що ті сімї,які приймають відпочивальників, вдосконалюють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур,фруктових дерев, ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство.

Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулює розвиток соціальної інфраструктури.

Проте досі залишаються невирішеними питання із впровадження системи підготовки профільних фахівців, навчання і перекваліфікації сільських господарів, незайнятого сільського населення. Зараз в Україні є значна кількість господарів, які працюють без спеціальних навичок, а також кілька професійних тренерів.

Вирішити кадрову проблему можуть спеціалізовані освітні заклади. В Івано-Франківську таких зараз п’ять. Спеціалісти з туризму повинні знати не тільки свою вузьку галузь, а й історію рідного краю. Для надання відповідних знань працівникам необхідно відкрити спеціальності у системі державної та не державної освіти, передбачити формування наукових кадрів, які на високому рівні проводили б науково-дослідні роботи у сфері сільського туризму. В цьому плані є важливим налагодження міжнародної співпраці для підвищення кваліфікації працівників.

Для ефективного розвитку сільського туризму в Україні необхідно вирішити завдання:

- розробки нормативно-правової бази цього виду діяльності з урахуванням позитивного досвіду сусідніх європейських держав;

- формування організаційно-господарського механізму його функціонування та державної підтримки;

- організації на державному рівні системи пільгового кредитування сільських господарів, що займаються прийомом та обслуговуванням відпочивальників на селі;

- організаційного забезпечення малого підприємництва;

- підвищення дієвості роботи громадських об’єднань малого підприємництва;

- формування та розвиток системи фінансової підтримки малого підприємництва, кредитування малого підприємництва спеціалізованими банківськими установами, мікрокредитування;

- інформаційного, консультативного та кадрового забезпечення;

- створення мережі інформаційно-аналітичних центрів підприємництва;

Створення відповідних правових, економічних та організаційних умов сприятиме подальшому збільшенню кількості суб’єктів малого підприємництва, зростанню ролі та значення його у національній економіці. [6. c. 178-182]

Date: 2015-09-24; view: 329; Нарушение авторских прав